П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5534/24
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років позивачу, до його календарної вислуги років яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати позивачу, відповідно до ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 04.08.2005-01.11.2007, 01.11.2007-01.08.2008, 01.08.2008-06.07.2010, 06.07.2010-27.07.2011 у загальній кількості 02 роки, 11 місяців, 26 дні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 05.08.2001 по 02.06.2014, а з 23.08.2023 по теперішній час в національній поліції. 18.05.24 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з приводу зарахування у календарну вислугу років пільгову вислугу років. 13.05.2024 відповідач відмовив у задоволенні зазначеної заяви, пославшись на те, що законодавством зазначене не передбачено. Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки відповідно до п.п. “в» п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії, зараховується на пільгових умовах: півтора місяця за один місяць служби у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначається керівниками відповідних міністерств і відомств. В той же час, Кабінетом Міністрів України не визначено іншого порядку обчислення вислуги років в органах внутрішніх справ, в тому числі і під час проходження служби, окрім того порядку, що передбачений Порядком №393. Отже, норми порядку №393, необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в Національної поліції, але й під час проходження такої служби, з метою встановлення права на пенсію за вислугу років. Враховуючи правові висновки об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18, відповідно до яких основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262. Пільгове обчислення період походження військової служби є похідним від визначної підстави і може визначатися іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Таким чином, передбачена постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 положенням цього Закону не суперечить. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, від 22.06.2022 №761/29252/17. Позивач в періоди з 26.07.2006-18.01.2008, 18.01.2008-18.05.2010, 18.05.2010-27-07.2011 працював на посадах оперуповноваженого та начальника карного розшуку, а тому, відповідно наказу МВС України, які мають право на обчислення з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що норми порядку №393, необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в Національної поліції, але й під час проходження такої служби, з метою встановлення права на пенсію за вислугу років. Апелянт наголосив, що суд першої інстанції не врахував чисельні позиції, викладені Верховним Судом в постановах з подібними правовідносинами, зокрема у справі № 750/9775/16-а від 27.06.2018 року та у справі № 805/3923/18-а від 03.03.2021 року та від 14.04.2021 року у справі 480/4241/18.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05.08.2001 по 02.06.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 23.08.2023 в національній поліції.
В періоди 04.08.2005-01.11.2007, 01.11.2007-01.08.2008, 01.08.2008-06.07.2010, 06.07.2010-27.07.2011 ОСОБА_1 працював на посадах оперуповноваженого та старшого оперуповноваженого державної служби боротьби з економічної злочинністю.
08.05.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Миколаївській області про зарахування до календарної вислуги років, пільгової вислуги років за період проходження служби з 04.08.2005-01.11.2007, 01.11.2007-01.08.2008, 01.08.2008-06.07.2010, 06.07.2010-27.07.2011 на посадах державної служби боротьби з економічної злочинністю.
13.05.2024 ГУНП в Миколаївській області відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні у календарну вислугу років пільгову вислугу років, оскільки таке зарахування не передбачено чинним законодавством.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою відповідача позивач звернувсь до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви представника про зарахування пільгової вислуги років у календарну вислугу років, оскільки на теперішній час законодавство не передбачає врахування вислуги років обрахованою у пільговому обчисленні для призначення пенсії, а вислуги років позивача у календарному обчисленні недостатньо для призначення йому пенсії,
При цьому вказав, що на теперішній час правовідносини з приводу призначення пенсії позивачу не виникли, оскільки в нього недостатня календарна вислуга для призначення пенсії за вислугу років, таким чином, вимоги про зарахування пільгової вислуги років є передчасними.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення (частина третя статті 78 Закону України «Про Національну поліцію»).
Частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
За приписами статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
За змістом статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
«Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» затверджено Кабінетом Міністрів України постановою № 393 на виконання вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 520/11545/19 за подібних правовідносин, аналізуючи положення статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виснував про виключне застосування положень даної норми лише при розрахунку вислуги років поліцейським під час призначення пенсій за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» чітко передбачено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону №2262-ХІІ пов'язується з моментом звільнення такої особи зі служби та наявності у неї необхідної вислуги років, яка обраховується в порядку встановленому Постановою №393.
Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 продовжує проходити службу в поліції на посаді оперуповноваженого ГУНП в Миколаївській області.
Позивач не зверталася до ГУНП в Миколаївській області із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст.244 КАС України).
Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Враховуючи те, що позивач проходить службу в поліції, а також зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер.
Аналогічна правова позиція щодо передчасності вимог про зарахування пільгової вислуги років до календарної до звільнення особи зі служби з органів внутрішніх справ викладена у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 320/12166/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 600/2632/22-а.
Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, позаяк правовідносини у цій справі, та у справі, на яку посилається скаржник не є подібними. Зокрема у справі №805/3923/18-а правовідносини виникли з приводу відмови суб'єкта владних повноважень зарахувати на пільгових умовах період участі в антитерористичній операції для призначення пенсії поліцейському за вислугу років. Натомість у справі, що розглядається, правовим питанням є застосування положень статті 12 Закону №2262-XII у часі. Також не є релевантними до обставин цієї справи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, оскільки спірним у зазначеній справі було можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта, що з часу затвердження Порядку № 393 (у 1992 році) пунктом 3 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 до Порядку №393 внесено зміни, якими, серед іншого, перший абзац пункту 3 Порядку №393 викладено у наступній редакції: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах...». Такими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років вже не під час визначення права на призначення пенсії, а в цілях визначення розміру пенсії.
За встановлених обставин, відповідач ані на підставі Закону №2262-XII, ані на підставі Порядку № 393 наразі не має законних підстав для зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії позивачу, вислугу років в пільговому обчисленні.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову. Суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова