24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28726/23
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
повний текст судового рішення
складено 12.01.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №420/28726/23 за позовом Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди
20.10.2023 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідачки, в розмірі 272421 грн. 38 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 зобов'язана відшкодувати завдані, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з її вини, матеріальні збитки в сумі 272421 грн. 38 коп.
Відповідачка - ОСОБА_2 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, вказуючи, що її вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не доведено. Також, відповідачка заперечує надання їй транспортного засобу за довіреністю чи за будь-яким іншим документом під звіт. Крім того, в діях ОСОБА_1 немає ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, адже ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07.08.2023 у справі №522/25474/22 її звільнено від кримінальної відповідальності. Між тим, відповідачка акцентує увагу на строках притягнення до матеріальної відповідальності (три роки з дня виявлення завданої шкоди), а також недотриманні позивачем процедури відшкодування збитків та не проведення службового розслідування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №420/28726/23 адміністративний позов Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції задоволено.
Присуджено до стягнення з громадянки ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальні збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідачки, в розмірі 272421грн. 38коп.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 повинна відшкодувати матеріальні збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з її вини.
Не погодившись із вищевказаним рішенням окружного адміністративного суду відповідачкою подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що її вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не доведено. Також, відповідачка заперечує надання їй транспортного засобу за довіреністю чи за будь-яким іншим документом під звіт. Крім того, в діях ОСОБА_1 немає ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, адже ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07.08.2023 у справі №522/25474/22 її звільнено від кримінальної відповідальності. Між тим, відповідачка акцентує увагу на строках притягнення до матеріальної відповідальності (три роки з дня виявлення завданої шкоди), а також недотриманні позивачем процедури відшкодування збитків та не проведення службового розслідування.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом позивачем до апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 12.01.2024 у справі №420/28729/24. Натомість, доводи ОСОБА_1 уважає безпідставними.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідачки підлягає задоволенню, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 є діючим працівником органу Національної поліції.
30.07.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю службового транспортного засобу поліції - автомобіля TOYOTA PRIUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
У зв'язку із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою транспортний засіб поліції - автомобіль TOYOTA PRIUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, чим їх власнику завдано матеріальних збитків.
Означене слугувало підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.
За наслідком проведеного досудового розслідування територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим в місті Миколаєві, стосовно ОСОБА_1 складено обвинувальний та передано його до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07.08.2023 у справі №522/25474/21, у зв'язку із закінченням строків давності, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.
Уважаючи, що вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, доведено та вона повинна відшкодувати завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальні збитки, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звернулось до суду з даним позовом.
Здійснюючи продовження розгляду справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно із статтею 2 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» його дія поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Перелік підстав та умов притягнення до матеріальної відповідальності наведено у статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Так, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Статтею 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
З урахуванням наведеного колегією суддів установлено, що в досліджуваних правовідносинах право на звернення до суду з відповідним позовом в Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції виникає лише у випадку відмови відповідачки добровільно відшкодувати шкоду.
Саме із відмовою добровільно відшкодувати шкоду законодавцем пов'язано можливість звернення із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Натомість, за наслідком дослідження наявних у матеріалах справи документів, колегією суддів установлено, що вони містять жодних доказів, які б підтверджували ініціювання позивачем на адресу відповідачки пропозиції добровільного відшкодування шкоди та відмови останньої від добровільного відшкодування такої шкоди.
Колегія суддів також вказує, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять наказу командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню із належними доказами доведення його до ОСОБА_1 .
В контексті означеного слід відмітити, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 вказувала про порушення позивачем процедури відшкодування шкоди. Однак, жодних доказів на спростування позиції відповідачки суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не додано.
Апеляційний адміністративний суд зауважує, що порушення процедури відшкодування завданої шкоди, у даному випадку, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки та викладені позивачем в позовній заяві доводи.
Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів уважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та стягнення з громадянки ОСОБА_1 матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 12.01.2024 у справі №420/28726/23 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №420/28726/23 - скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов