П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28379/23
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
10.01.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні пенсії за віком;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у листі від 04.10.2023 №29520-29207/Б-02/8-1500/23 у зарахуванні періодів роботи з 01.07.1988 р. по 01.03.2015 р. на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та Одеській міській станції швидкої медичної допомоги у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 04 вересня 2023 року розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком та із зарахуванням періодів роботи з 01.07.1988 р. по 01.03.2015 р. на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та Одеській міській станції швидкої медичної допомоги у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що з грудня 2017 року позивач перебував на обліку УПФУ та одержував пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення». З 09.01.2018 року виплата пенсії за вислугу років була припинена. З вересня 2023 року позивач перебуває на обліку УПФУ та одержує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В порушення вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії за віком Управлінням не був застосований для розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за період 2020, 2021, 2022 роки.
Також, в порушення положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Управління не зарахувало до страхового стажу позивача у подвійному розмірі роботи в міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та міській станції швидкої медичної допомоги на реанімаційній бригаді за період з 01.07.1988 року по 01.03.2015 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у листі від 04.10.2023 № 29520-29207/Б-02/8-1500/23 у зарахуванні періодів роботи з 01.07.1988 р. по 01.03.2015 р. на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та Одеській міській станції швидкої медичної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 04 вересня 2023 року розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком та із зарахуванням періодів роботи з 01.07.1988 р. по 01.03.2015 р. на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та Одеській міській станції швидкої медичної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не застосував показник заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021, 2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком, адже за призначенням пенсії за Законом №1058-IV він звернувся вперше. Тому, УПФУ безпідставно застосувало положення частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV та незмінний показник середньої заробітної плати при призначенні цієї пенсії.
Також, суд першої інстанції визначив, що стаж роботи позивача на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги підтверджується основними документами - записами у трудовій книжці, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким від був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Враховуючи те, що пенсія позивачу за вислугу років вже була призначена на умовах Закону №1058-IV, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні три роки.
Також, з посиланням на положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», апелянт наполягає на тому, що період роботи позивача на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги (за винятком відпустки без збереження заробітної плати та періоду догляду за дитиною) можливо зарахувати в пільговому обчисленні за умови надання позивачем вичерпного пакету документів, зокрема щодо періоду перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, з грудня 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку УПФУ та одержував пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення».
З 09.01.2018 року виплата пенсії за вислугу років була припинена у зв'язку із працевлаштуванням позивача.
З 04.09.2023 року позивачу призначено за його заявою пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (переведено позивача на пенсію за віком).
Згідно наявного у пенсійній справі розрахунку, пенсію за віком позивачу розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а саме за період 2014-2016 роки.
15.09.2023 року позивач звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив при призначенні пенсії за віком її розрахунок проводити із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме за 2020, 2021, 2022 роки.
Також, позивач просив здійснити зарахування стажу роботи в реанімаційному відділенні закладів охорони здоров'я, починаючи з 1988 року по 2015 року, у подвійному розміру з дати призначення пенсії.
Вказані вимоги позивача Управління залишило без задоволення, про що повідомило у листі від 04.10.2023 року №29520-29207/Б-02/8-1500/23.
Так, відповідач зазначив, що при розрахунку пенсії за віком був застосований показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при розрахунку пенсії за вислугу років - 7405,03 грн. Оскільки позивач отримував пенсію за вислугу років, для врахування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2020-2022 роки - 12236,71 грн.), правові підстави відсутні.
Також, Управління зазначило, що для зарахування періоду роботи з 17.07.1988 року по 31.12.2003 року в подвійному розмірі необхідно надати довідку про перебування чи не перебування в відпустках без збереження заробітної плати.
Не погоджуючись із таким рішенням Управління, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність дій відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами 2 другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно із пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз вищенаведених правових норм показав, що частина 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Судом першої інстанції правильно враховано, що пенсію позивачу було призначено за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
В подальшому, вказана виплата пенсії позивачу була припинена у зв'язку із працевлаштуванням.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше у вересні 2023 року.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, а також у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №513/298/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчислені пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021, 2022 роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина 2 статті 40 Закону №1058-ІV.
Стосовно вимог позивача про зарахування періодів роботи з 01.07.1988 року по 01.03.2015 року на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та Одеській міській станції швидкої медичної допомоги у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід враховувати наступне.
За правилами 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначені положення Закону №1788-XII кореспондуються із приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.
Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, також передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач у період з 01.07.1988 року по 01.04.1992 року працював на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, з 01.04.1992 року по 01.03.2015 року - на посаді фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні станції швидкої медичної допомоги.
Слід також враховувати, що за визначенням, наведеним у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року №2801-XII, заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
У пунктах 1.1, 1.5 Наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників» від 22.06.1995 року №114 на період робіт позивача міська лікарня швидкої медичної допомоги віднесено до лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади), станція швидкої медичної допомоги - до закладів переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги (лікувально-профілактичні заклади).
Аналогічні приписи містить і Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 року №385 (пункти 1.1, 1.3).
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що роботи позивача у вказаний період на посадах фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та фельдшера швидкої допомоги на реанімаційній бригаді в Одеській міській клінічній лікарні станції швидкої медичної допомоги, і які підтверджуються основними документами - записами у трудовій книжці, дають йому право на їх зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тому, не зарахуванням цих робіт суперечить вимогам законодавства про пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв