П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30645/23
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
05.02.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про заборону в'їзду на територію України, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника управління - начальника відділу міграційного контролю ГУ ДМС України в Одеській області Котик В. №55 від 06.03.2023 року про заборону в'їзду в Україну відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянином Республіки Молдова, де постійно проживає, перебуває у шлюбі із громадянкою України, в березні 2023 року на законних підставах здійснив перетин кордону та в'їхав на територію України. Наказом заступника начальника управління - начальника відділу міграційного контролю ГУ ДМС України в Одеській області від 06.03.2023 року №55 заборонено позивачу в'їзд в Україну, терміном на три роки, з 06.03.2023 року по 06.03.2026 року.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість рішення міграційної служби, вказує, що наказ відповідача прийнятий на підставі подання органу, який не уповноважений на його внесення, а також оформленого не за результатами оперативно-розшукових дій, кримінального провадження або провадження у справах про адміністративне правопорушення, підготовки чи здійснення заходів із забезпечення громадського порядку.
Таким чином, вказуючи на відсутність у поданні органу поліції відомостей, що дають підстави для прийняття рішення про заборону особі у в'їзді в Україну, позивач наполягає на наявності підстав для скасування рішення міграційної служби в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення заступника начальника управління-начальника відділу міграційного контролю ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3 №55 від 06.03.2023 року про заборону в'їзду в Україну відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .
Стягнув з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,6 грн.
Проаналізувавши положення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VІ, пункту 3 Інструкції від 17.12.2013 року №1235, суд першої інстанції виходив з того, що територіальний орган Державної міграційної служби України наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про заборону в'їзду особі в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. Водночас, приписи пунктів 5, 6 Інструкції від 17.12.2013 року №1235 зобов'язують орган міграційної служби навести конкретні відомості (факти) про дії особи, у тому числі про причетність особи до злочинних груп, вчинення тяжких та особливо тяжких майнових злочинів, які створюють правові підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну.
З огляду на те, що подання органу кримінальної поліції та рішення органу міграційної служби не містять конкретної інформації або фактів вчинення позивачем тяжких та/або особливо тяжких злочинів майнового характеру, причетності позивача до кримінальних угрупувань, перебування в розшуку та/або під слідством та судом, проведення стосовно нього оперативно-розшукових заходів, здійснення кримінальних проваджень або ж проваджень у справах про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про повну необґрунтованість рішення відповідача про заборону позивачу у в'їзді в Україну, наявність безумовних підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкції №1235 і обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що необхідність заборони особі у в'їзді в Україну в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Компетенцією з оцінки наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) законним інтересам громадян України та інших дій наділені чітко визначені цим Законом та Інструкцією №1235 суб'єкти. Така компетенція спрямована як на попередження загрози так і її локалізацію та усунення.
З огляду на наявну інформацію, одержану від компетентного органу про те, що перебування позивача на території України може призвести до загроз національній безпеці України або охорони громадського порядку, апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про необґрунтованість рішення міграційної служби про заборону іноземцю у в'їзді в Україну.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість доводів та вимог апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно паспорту Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_2 від 15.01.2019 року одружений із громадянкою України - ОСОБА_4 .
06.03.2023 року позивач прибув в Україну до м. Одеси, перетнувши державний кордон України у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Маяки-Удобне».
06.03.2023 року начальником Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області оформлено на адресу ГУ ДМС в Одеській області подання за №60.5-965, в якому ставилось питання про застосування до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративної санкції у вигляді заборони в'їзду в Україну, у відповідності до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI, строком на три роки з моменту винесення відповідного рішення.
Вказане подання обґрунтоване тим, що перебування на території України особи може призвести до посилення криміногенної обстановки та порушень громадського порядку.
Так, згідно рапорту оперуповноваженого СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 06.03.2023 року №2654, 06.03.2023 року співробітниками СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, направлених на встановлення осіб, причетних до скоєння крадіжок на території Приморського району м. Одеси, біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було помічено підозрілого чоловіка, який представився та надав документи (паспорт Серії НОМЕР_1 ) на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_2 , є громадянином Республіки Молдова, на територію України приїхав автобусом 06.03.2023 року через пункт пропуску «Маяки-Удобне». За наявною інформацією відомо, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється членом стійкої злочинної групи, члени якої спеціалізуються переважно на вчиненні тяжких та особливо тяжких майнових злочинів (квартирні крадіжки).
Врахувавши інформацію подання, керуючись положеннями абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.03.2023 року №55 заборонено громадянину Республіки Молдова ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - чоловіча, паспортний документ громадянина Республіки Молдова для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 , в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки, з 06.03.2023 року по 06.03.2026 року.
Не погоджуючись із рішенням органу міграційної служби, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VІ іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VІ іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 статті 13 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VІ в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, у тому числі, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю (абзац 2 частини 1 статті 13 Закону).
За правилами частин 2, 3 статті 13 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VІ за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280, розроблено Інструкцію про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства. Зазначена Інструкція затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 року №1235, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за №25/24802.
Пунктом 4 Інструкції №1235 передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, у тому числі, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності (підпункт «б»).
Відповідно до пункту 5 Інструкції №1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:
а) громадянство (підданство);
б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);
в) дата народження (день, місяць, рік);
г) стать;
ґ) місце проживання;
д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;
е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну;
є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Згідно із пунктом 6 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
З посиланням на положення пунктів 3, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 року №2469-VIII, слід враховувати, що національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.
Аналіз наведених правових норм показав, що наявність інформації про дії іноземця, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є правовою підставою для прийняття органом міграційної служби рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну на визначений відповідним органом термін.
Не пред'явлення іноземцю обвинувачення у вчиненні правопорушень не створюють обставини, що перешкоджають у прийнятті рішення про заборону у в'їзді в Україну.
Необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Отже, оперативна інформація органу кримінальної поліції про те, що перебування іноземця на території України може призвести до посилення криміногенної обстановки та порушень громадського порядку, тим самим може призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні, є достатньою підставою для прийняття територіальним органом міграційної служби рішення про заборону іноземцю на в'їзд в Україну.
Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тим обставинам, що звернення (подання) органу поліції містить відомості про особу іноземця (громадянство, прізвище, ім'я (імена) та по батькові, дата народження, стать, місце проживання, серія та номер паспортного документа) - громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - чоловіча, паспортний документ громадянина Республіки Молдова для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 ; відомості, які згідно з абзацом другим частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну (іноземець являється членом стійкої злочинної групи, члени якої спеціалізуються переважно на вчиненні тяжких та особливо тяжких майнових злочинів (квартирні крадіжки)); запропонований строк у три роки заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість, - перебування на території України особи може призвести до посилення криміногенної обстановки та порушень громадського порядку.
Отже, подання органу поліції за формою та змістом відповідає вимогам пункту 5 Інструкції №1235, вважається обґрунтованим, а повідомлені органом кримінальної поліції відомості, у розумінні Закону №3773-VІ та Інструкції №1235, є належним доказом наявності для органу міграційної служби підстав, передбачених абзацом другим частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну.
Враховуючи викладене, оскільки в розпорядженні відповідача наявні відомості, які згідно з абзацом другим частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі у в'їзді в Україну, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення є правомірним та обґрунтованим, таким, що прийняте на підставі вимог чинного законодавства та у межах повноважень органу міграційної служби і підстав для скасування рішення органу міграційної служби не вбачає.
З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права і дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про заборону в'їзду на територію України - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв