П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5630/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
26.04.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2024/000099/2 від 12.02.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що в межах зовнішньоекономічного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари - електродвигуни. На підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідачу представлено повний пакет документів, які підтверджують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту.
Наполягає на тому, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Представлені матеріалами підтверджують як умови постачання товару на митну територію України так і порядок проведення оплати товару, його кількісні та вартісні характеристики. Ці документи не містять розбіжностей, ознак підробки, вказані в них відомості повністю узгоджуються між собою і дають змогу ідентифікувати товар та підтверджують його митну вартість. Проте, митним органом не надано вірної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, прийняте без достатніх правових підстав, що є безумовною підставою для його скасування в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000099/2 від 12.02.2024 року.
Стягнув з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,4 грн.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари, та давали митному органу можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Представлені митниці документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В апеляційній скарзі Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статтей 53, 54, 55, 58 Митного кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що під час здійснення митного контролю митним органом встановлено, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Акцентуючи увагу на наявності у митниці обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо вартісних характеристик товару, не надання декларантом документів, що доводять митну вартість товару та спростовують сумніви митниці, відповідач наполягає на правомірності дій митниці, направлених на перевірку правильності визначення митної вартості товару та коригування митної вартості товару.
Таким чином, вказуючи на не надання декларантом належних документів, які мали вплив на визначення митної вартості та підтверджували задекларовану митну вартість товару, апелянт вказує на правомірність і обґрунтованість свого рішення та відсутність підстав для його скасування. Додає, що під час прийняття свого рішення відповідач діяв мотивовано, з дотриманням чинного законодавства та на виконання своїх повноважень, а тому обставин для задоволення позову у суду першої інстанції не виникло.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 14 жовтня 2021 року між Компанією «SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD», Китай (Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС», Україна (Покупець), укладено Договір за №1410221, за яким у відповідності до умов цього Договору Поставки Продавець зобов'язується поставити Покупцеві Товари, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього Договору.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.6 Договору Продавець здійснює поставку товару Покупцеві на підставі Проформ-інвойсів, складених за формою, встановленою цим Договором, за підписами уповноважених представників та печатками Сторін.
Товари поставляються Покупцеві в упаковці, яка захищає їх від пошкодження під час транспортування та дозволяє вільне завантаження та розвантаження Товарів.
Продавець зобов'язаний надати Покупцеві разом з товаром оригінали наступних документів: коносамент; комерційний інвойс; пакувальний лист; сертифікат якості; експортна митна декларація; прайс.
Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві товар у строки та на умовах, вказаних у Проформі-інвойсі.
У п. 6.1 Договору обумовлено, що Покупець зобов'язується оплатити загальну вартість Товару, що поставляється, згідно Проформи-інвойсу.
Пунктом 9.1 передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє протягом 5 років.
Додатковою угодою від 04.08.2023 року №3 до Контракту від 14.10.2021 року №14102021 Сторони домовились, що згідно із пунктом 3.2.1 Договору проформа-інвойс підписується Сторонами на ще не відвантажений товар з метою погодження основних характеристик та ціни товару. Умови поставки, у тому числі порти завантаження та призначення, умови оплати та інші умови можуть бути уточнені або змінені Сторонами в процесі узгодження остаточного замовлення та можуть бути зазначені в такому випадку в комерційному інвойсі (щодо умов оплати) або коносаменті (щодо портів завантаження та призначення.
Також, у пунктах 3.3.2, 3.6.1 Сторони погодили, що пакування Товару є обов'язком Продавця. Вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, включається до ціни Товару та не підлягає додатковому відшкодуванню Покупцем.
Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві Товар у строки та на умовах, вказаних у Проформі-інвойсі, якщо інше не зазначено в комерційному інвойсі або товаросупровідній документації. Сторони погодили, що порт завантаження та порт прибуття можуть бути уточнені Сторонами залежно від завантаженості терміналів та домовленостей з перевізниками в процесі поставки.
В межах вказаного Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» імпортовано на територію України товар - електродвигуни асинхронні.
З метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» подано до митного органу митну декларацію №24UA500500004732U2 від 12.02.2024 року.
Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Митна вартість товару під час митного оформлення позивачем підтверджена: зовнішньоекономічним договором та додатковими угодами до нього; інвойсом; проформа-інвойсом; рахунком на оплату транспортно-експедиційних послуг; довідками про транспортні витрати; платіжними дорученнями.
12.02.2024 року Одеською митницею прийнято рішення за №UA500500/2024/000099/2 про коригування митної вартості товарів.
У рішенні зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме:
1) в поданій митній декларації та в комерційному інвойсі від 12.11.2023 року №INV2023SD1112 умови поставки товару FOB Xingang тоді, як в п. 3.6.1 зовнішньоекономічного контракту від 14.10.2021 року №14102021 зазначено, що Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві товар у строки та на умовах, вказаних в проформі-інвойсі. В наданій до митного оформлення проформі-інвойсі від 11.09.2023 року №SD2023120 умови поставки FOB Tianjin;
2) відповідно до п. 3.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 14.10.2021 року №14102021 разом з товаром повинні надаватися оригінали документів, серед яких: сертифікат якості, експортна декларація країни відправлення та прайс, але до митного оформлення вони не надані;
3) виходячи з умов п. 3.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 14.10.2021 року №14102021, задекларований товар повинен бути упакований, а отже відповідно до п.п. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
З посилання на неможливість визначити митну вартість товарів шляхом послідовного використання методів зазначених у ст.ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митницею зазначено, що митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним.
Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до 6,34 дол. США (МД від 23.12.2023 року №UA500500/2023/045798), у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - 3,84 дол. США. за кг.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов'язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір; інвойс; проформа-інвойс; платіжні доручення; транспортні документи, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість.
Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені у Договорі від 14.10.2021 року №14102021, та за якими відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість.
Покладення згідно пункту 3.3.2 Додаткової угоди від 04.08.2023 року №3 до Контракту від 14.10.2021 року №14102021 обов'язку з пакування товару на Продавця підтверджує включення у ціну товару вартості упаковки. Обумовлення у вказаний спосіб учасниками зовнішньоекономічного контракту угоди щодо пакування товару свідчить про віднесення цих витрат до основної складової митної вартості товару.
Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах позивачем правомірно не зазначено окремо вартість пакування та тари, оскільки така входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Наведене у повній мірі відповідає і умовам поставки товару, адже згідно правил Інкотермс 2010 FOB (Free on Board) «Вільно на борту» продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.
Судом першої інстанції вірно враховано, що умовами Договору від 14.10.2021 року №14102021 Сторонами також передбачено можливість зміни порту завантаження товару. З наведеного слідує необґрунтованість висновків митниці про наявність підстав для коригування митної вартості товару, з огляду на те, що в поданій митній декларації та в комерційному інвойсі від 12.11.2023 року №INV2023SD1112 умови поставки товару визначено - FOB Xingang, а в наданій до митного оформлення проформі-інвойсі від 11.09.2023 року №SD2023120 - FOB Tianjin. При цьому, слід зважати на те, що Xingang - морський порт, розташований у місті Тяньцзінь, тому зазначення місця відправлення товару у товаросупровідних документах є більш чітким.
Судом першої інстанції також правильно зауважено на тому, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України сертифікат якості, експортна декларація та прайс не є документами, які обов'язково подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Зі змісту оспорюваного рішення не встановлено, яким саме чином обставина не надання сертифікату якості, експортної декларації та прайсу вплинули на визначення митної вартості товару декларантом або необґрунтованість митної вартості товарів.
Слід також зазначити, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.
Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.
Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов'язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваного рішення митниці.
З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв