19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2363/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в адміністративній справі №280/2363/24 (головуючий суддя першої інстанції - Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач 15.03.2024 року звернувся через «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001331305 від 29.01.2019 року, №0001321305 від 29.01.2019 року та №0001341305 від 29.01.2019 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду першої інстанції, якими були усунуті недоліки позовної заяви, зокрема подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою суду від 02.04.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки про порушення свої прав, свобод чи інтересів позивач дізнався лише 25.01.2024 року з постанови державного виконавця від 02.01.2024 року про відкриття провадження щодо стягнення з позивача податкового боргу у розмірі 384882,27 грн., який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Цією ж ухвалою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущеним строком звернення до суду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення направлені 30.01.2019 року на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були повернуті до ГУ ДПС у Запорізькій області із відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Отже, відповідно до приписів пункту 42.4 статті 42 ПК України оскаржувані податкові повідомлення- рішення вважаються такими, що вручені платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Разом з клопотанням відповідачем надано до суду докази направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ГУ ДПС у Запорізькій області через відсутність поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неврахування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що протягом 17-ти років не проживає за адресою реєстрації, а з 2007 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тому ніякі повідомлення від контролюючого органу або суду не отримував. Вважає, що не є фізичною особою-підприємцем та ніколи такою особою не був, тому не мав обов'язку подавати контролюючим органам податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення.
Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов до висновку про те, що КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах та передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статті 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до статті 102 ПК України строк давності становить 1095 днів.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.
З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.04.2018 року у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 року у справі №803/728/17, від 18.06.2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала наступний правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України, за якою становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.01.2019 року, відомості про застосування процедури адміністративного оскарження таких ППР відсутні. Відтак, зважаючи на те, що позовну заяву подано до суду 15.03.2024 року, наявні підстави для висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.
Апеляційним судом та судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були надісланні контролюючим органом за місцем реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_1 , однак були повернуті відповідачу відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини невручення «за зазначеною адресою не проживає».
Згідно повідомлення відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області, позивач з 1995 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.107, звор. бік).
Також сам позивач в позовній заяві зазначає саме цю адресу (а.с.1).
Згідно із пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами пункту 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З наведеного вбачається, що відправлення, надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Такий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом у своїх рішеннях, в тому числі, у постанові від 09.01.2024 у справі №140/515/23.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду та залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-243, 254, 294, 308, 311, 315, 316, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в адміністративній справі №280/2363/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в адміністративній справі №280/2363/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко