19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5576/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року в адміністративній справі №340/5576/22 (головуючий суддя першої інстанції - Брегей Р.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області нарахувати і виплатити за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України, ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, врахувавши попередньо сплачені кошти.
Судове рішення набрало законної сили 10.08.2023 року.
24.06.2024 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зміну способу і порядку виконання рішення, в обґрунтування якої зазначено, що на виконання рішення суду видано виконавчий лист від 12.09.2023 року. Постановою від 04.10.2023 року відрито виконавче провадження №72928237. В ході виконавчого провадження відповідач листом від 11.10.2023 року повідомив про нарахування пенсії позивачу недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, яка становить 10147 грн. (без урахування фактично виплаченої допомоги у червні 2022 року у розмірі 3391 грн.). Заявник також зазначив, що виплату доплати за рішенням суду відповідач фактично не здійснив через відсутність фінансування. У зв'язку з цим просив змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом внесення до нього суми у розмірі 10147 гривень, що повинна бути стягнута на користь позивача.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у справі №340/5576/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання перерахувати щорічну разову грошову допомогу і доплатити кошти на стягнення коштів у сумі 10147 грн. за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є не обґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції порушив норми права, які регулюють спірні відносини, здійснивши зобов'язання відповідача сплатити конкретну суму, бо таким чином змінив по суті вже прийняте раніше судове рішення, яке набрало законної сили. Також зазначено, що ухвала суду суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.06.2018 року у справі №713/1062/17, від 10.07.2018 року у справі №490/9519/16-а, яка мала бути врахована під час вирішення вказаного спору.
Позивач та заявник відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року у справі №340/5576/22, суд першої інстанції виходив із того, що внесення змін до рішення про зобов'язання відповідача сплатити конкретну суму коштів буде спонукати виконавчу владу виділити додаткові кошти для виплати поточних платежів. Крім того, суд виходив із того, що зміна способу захисту порушеного права на стадії виконання рішення суду не доводить вихід за межі позовних вимог у тому обсязі, котрий дозволено робити суду відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України. Разом з тим, суд вказав, що його правовий висновок не узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 року у справі №490/9519/16-а, оскільки зобов'язання виплатити кошти і стягнення коштів, це способи захисту одного і того ж порушеного права. Цим правом є право на отримання коштів, а тому зміна способу захисту порушеного права на стадії виконання рішення суду не доводить вихід за межі позовних вимог у тому обсязі, котрий дозволено робити суду відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України. Також, суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд, приймаючи вищевказану постанову, не аналізував приписи статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка встановлює особливості виконання рішення зобов'язального характеру, боржником в яких є держава або її орган.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно з частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до приписів частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до пунктів 4 та 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.4), так і про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6).
Отже, зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення дослідженню та аналізу підлягає саме можливість виконання рішення раніше визначеним способом і порядком.
У цій справі виконання рішення суду на думку заявника неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Фактично заявник (представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) просив суд стягнути чітко визначену суму коштів в розмірі 10147 грн., в той час як ані позивачем у позовній заяві, ані судом першої інстанції в судовому рішенні така сума не обраховувалась та не визначалась.
Суд першої інстанції в рішенні від 26.12.2022 року зобов'язав пенсійний орган нарахувати і виплатити за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України, позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, врахувавши попередньо сплачені кошти, однак суд не визначав та не обраховував конкретну суму виплати.
Отже, обставини, які стали підставою для подання заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, за своєю правовою природою є іншою позовною вимогою про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження Кіровоградським окружним адміністративним судом під час прийняття рішення від 26.12.2022 року, на що не звернув уваги суд першої інстанції.
При цьому, в рішенні від 26.12.2022 року при розгляді справи по суті суд першої інстанції не вважав за потрібне застосувати вимоги статті 9 КАС України та вийти за межі позовних вимог, а задовольнив позов в межах заявлених позовних вимог.
Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, апеляційний суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Таким чином, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а.
Суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд, приймаючи вищевказану постанову, не аналізував приписи статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка встановлює особливості виконання рішення зобов'язального характеру, боржником в яких є держава або її орган.
Апеляційний суд таке посилання вважає безпідставним з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів звертає увагу, що в практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у контексті судової практики під майном переважно мається на увазі нерухоме та рухоме майно, прибуток з власності, зокрема орендна плата (рента), передбачена договором, ліцензія, пенсії, повернення податкових платежів, цінні папери, тощо.
Проте, як вже неодноразово зазначалось вище, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року встановлено лише право позивача на нарахування і виплату їй щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо сплачених коштів.
Вказаним рішенням суду не обраховувався конкретний розмір грошової допомоги та не стягувалась конкретна сума, що підпадало би під поняття майна у контексті судової практики ЄСПЛ.
Відтак, право на перерахунок пенсії не є тотожнім праву на конкретно визначене майно, в тому числі і в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, як зазначалось вище, в ході виконавчого провадження пенсійний орган листом від 11.10.2023 року повідомив про нарахування пенсії позивачу недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, яка становить 10147 грн. (без урахування фактично виплаченої допомоги у червні 2022 року у розмірі 3391 грн.).
Однак судом першої інстанції ухвалою змінено порядок виконання рішення та стягнуто саме 10147 грн., не звертаючи уваги на те, що 3391 грн. вже фактично виплачено позивачу у червні 2022 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року в адміністративній справі №340/5576/22 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року в адміністративний справі №340/5576/22 скасувати.
У задоволені заяви представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу і порядку виконання рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко