19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9841/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №340/9841/23 (головуючий суддя 1-ї інстанції Кармазина Т.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач 24.11.2023 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2023 року №00078870704 про застосування відносно штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, проведення перевірки здійснено не у спосіб та за відсутності підстав, визначених законом. Так, вказану перевірку було здійснено на підставі наказу від 03.10.2023 року №1192-п, однак зазначений наказ не містить конкретних підстав для проведення перевірки, які встановлені пунктом 80.2 статті 80 ПК України, а містить лише посилання на норми Податкового кодексу України. Отримання інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. Не погоджується з розрахунком застосованих штрафних (фінансових) санкції та вважає, що розрахунок до податкового повідомлення - рішення підписано не уповноваженою особою контролюючого органу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2023 року №00078870704 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 70845,50 грн..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі та його висновки викладенні у рішенні не відповідають обставинам справи, оскільки контролюючим органом застосовано штрафні санкції до позивача за допущенні нею порушення при проведенні господарсько-фінансових операцій.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 09.08.2022 року, номер запису 2004390010002000966. Основним видом діяльності згідно з ЄДРПОУ є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.24-25).
Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює контроль та реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Контролюючим органом на підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 03.10.2023 року №1192-п проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 ), що належить ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.
За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки №7189/11/28/РРО/3083703181 від 23.10.2023 року, висновками якого встановлено порушення пунктів 1, 2, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій через РРО та не видача розрахункового документу встановленої форми, оскільки у фіскальних чеках відсутні обов'язкові реквізити - цифрове значення коду (серія та номер) марки акцизного податку (а.с.48-49).
Також за місцем реалізації товарів (надання послуг) проведено контрольно-розрахункову операцію, придбано цигарки «Davidoff excellence in every sl slims» 1 пачка за 92,00 грн., при цьому фіскальний чек не видано (а.с.47).
Заперечення на акт перевірки не подавались, позивач ознайомившись з актом перевірки, отримала копію його примірника (а.с.49 звор.бік).
На підставі акту перевірки контролюючим органом 07.11.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «С» №00078870704, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, застосовано штраф в розмірі 70937,50 грн. (а.с.22, 59).
Не погодившись із вказаними рішенням, позивач оскаржила таке рішення до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що складений у вигляді таблиці додаток 2 до акту фактичної перевірки не є належним та достовірним доказом здійснення позивачем проведення розрахункових операцій з порушенням вимог закону та не доводить вартість підакцизних товарів (алкогольних напоїв), що визначалась порушенням, яка є базою для визначення розміру фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог (порядок призначення, проведення перевірки та складення акту перевірки) сторонами не оскаржується, а тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не перевіряється.
Щодо суті порушення, то вказані спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі по тексту - Закон №265/95-ВР).
У статті 2 Закону №265/95-ВР наведені поняття:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Отже, обов'язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати особі в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року по справі №500/6845/21
Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 року №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі по тексту - Положення №13).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Пунктом 1 розділу 2 Положення №13 передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу 2 Положення №13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Враховуючи зазначені норми, Законом №265/95-ВР встановлено безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положенням №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).
За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі.
Положення №13 вказує, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Фактичною перевіркою було встановлено факт видачі розрахункових документів не встановленого зразка, а саме відсутність в фіскальних чеках інформації щодо марок акцизного податку реалізованих алкогольних напоїв на загальну суму 47313,00 грн..
Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Як вбачається зі змісту Додатку 1 до акту фактичної перевірки, він містить стовпчик «серія та номер МАП», натомість всі без виключення записи у вказаному стовпчику містять запис «Null», що вказує на порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки інформація щодо серії та номеру МАП є обов'язковим реквізитом фіскального чеку (а.с.50-54).
Разом з тим, частиною четвертою статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 року (далі по тексту - Закон №481/95-ВР) передбачено, що у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Постановою Кабінету Міністрів України №74 від 12.02.2020 року «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» Кабінет Міністрів України постановив припинити з 01.05.2020 року продаж марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв, зразки яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року №296 «Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та затвердив нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва, запровадивши з 01.05.2020 року марки акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва.
При цьому, з 01.05.2020 року обіг підакцизних товарів на території України здійснювався шляхом маркування таких товарів марками акцизного податку такого зразка, який містить двомірний штрих-код швидкого реагування (QR-код) та лінійний штрих-код.
Враховуюче зазначене, марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 296 та перебували в обігу з 01.07.2015 року, що не містили реквізиту - штрих-код та QR-код продовжують перебувати в обігу після 01.05.2020 року відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР.
Отже, для того, щоб фіскальний чек містив реквізит «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку», необхідно щоб така марка акцизного податку містила штрих-код та QR-код, тоді як марки попереднього зразка даний реквізит не містили, що виключає наявність складу податкового порушення щодо відсутності у фіскальних чеках реквізиту «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку».
Так, в акті перевірки зазначено, що загальна сума проведених з порушенням розрахункових операцій складає 47313,00 грн., перший чек від 04.01.2023 року на суму 248,00 грн., дані про які наведено у додатку до акту перевірки.
Натомість, в ході перевірки контролюючим органом не досліджувалось питання щодо наявності марок акцизного податку нового чи старого зразка на підакцизних товарах, при реалізації яких позивачем видано розрахункові документи невстановленої форми, тобто не доведено складу правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 року у справі №520/4564/23 вказав, що у спірних правовідносинах, які склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена, є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним доказом, який підтверджує обставини, які підлягають доказуванню, є саме розрахунковий документ (фіскальний чек), створений в паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій, зареєстрованим на господарській одинці платника, або його електронна копія, подана платником до органів ДПС дротовими або бездротовими каналами зв'язку.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 року №1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 року за №1744/22056, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України.
Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 року №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 року за №1096/35379, затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яким встановлюється механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.
Збір, зберігання та використання електронних копій розрахункових документів, перевірку справжності та достовірності розрахункових документів забезпечує інформаційна система СОД РРО. Згідно з визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, саме електронні копії розрахункових документів можуть використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
Відповідач, який має доступ до СОД РРО та електронних копій розрахункових документів, створених на господарському об'єкті позивача, не долучив до акту перевірки копії відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків), які створювалися/видавалися при здійсненні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів (зокрема алкогольних напоїв), при проведенні яких позивач, як стверджує відповідач, порушила вимоги пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Складений у вигляді таблиці додаток 2 до акту фактичної перевірки не дає можливості дослідити зміст розрахункових документів, перевірити заповнення/ незаповнення у них відповідних рядків та наявність/відсутність обов'язкових реквізитів (зокрема рядка 9 - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої).
Ця таблиця не є належним та достовірним доказом здійснення позивачем відповідних розрахункових операцій з порушеннями вимог закону та не доводить вартість підакцизних товарів (алкогольних напоїв), проданих з порушеннями, яка є базою для визначення розміру фінансової санкції, передбаченої п.1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Між тим, актом проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг) зафіксовано невидачу розрахункового документа на суму 92,00 грн., що є порушенням п.1 статті 3 №265/95-ВР, та позивачем не спростовано.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.11.2023 року № 00078870704 є протиправним в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 70845,50 грн. та підлягає частковому скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №340/9841/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №340/9841/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко