24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/34438/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу в рамках розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №160/34438/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №160/34438/23 повернуто.
Після повернення попередньоподаної апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно, 09 вересня 2024 року звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №160/34438/23.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року вищезазначену апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
13 вересня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача в якому він просить суд застосувати заходи процесуального примусу до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Клопотання обґрунтовано тим, що подання відповідачем повторної апеляційної скарги, що аналогічна попередній апеляційній скарзі свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами та є підставою для застосування положень статті 149 КАС України.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що впиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
При цьому, положення статті 149 КАС України визначають, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Як вбачається з клопотання позивача, зловживанням процесуальними правами з боку відповідача, позивач вважає повторне звернення з апеляційною скаргою.
Так, частинами 1 та 3 статті 299 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З викладеного вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України не обмежує учасника справи кількістю подання апеляційних скарг на одне й те саме рішення, а тому повторне звернення з апеляційною скаргою є правом учасника справи, при цьому Верховний Суд сформував висновок, який враховуючи вимоги статті 242 КАС України є обов'язковим для застосування, згідно з яким Верховний Суд визначив підстави за наявності яких суд зобов'язаний поновити скаржнику строк для звернення до суду з повторною апеляційною скаргою.
Зважаючи на те, що повторне звернення з апеляційною скаргою є правом учасника справи та Верховний Суд визначив підстави за наявності яких суд зобов'язаний поновити скаржнику строк для звернення до суду з повторною апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність в діях скаржника зловживанням процесуальними правами, як наслідок відсутні і підстави для застосування положень статті 149 КАС України.
Керуючись ст. 149, 321 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу в рамках розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №160/34438/23.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 24 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов