23 вересня 2024 року справа №200/1442/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 200/1442/24 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка Донецької області і Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат починаючи з 01.06.2014 року по 28.02.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 28.02.2022 року з урахуванням коригуючого коефіцієнту.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року позов задоволений частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати страхових виплат ОСОБА_1 з 1 червня 2014 року до 28 лютого 2022 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 1 червня 2014 року до 30 листопада 2015 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2022 року;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.
Апелянт, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою та обставина, що з 01.03.2022 ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебуваєте на обліку та отримуєте щомісячні страхові виплати у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області.
Як вбачається із матеріалів справи в 2022 році ОСОБА_1 звернувся як внутрішньо переміщена особа до робочих органів управління відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області. До відділень виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області позивач за продовженням щомісячних виплат не звертався, паперова справа знаходиться на тимчасово окупованій території.
Позивач зазначив відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який не є належним відповідачем у цій справі, належним відповдіачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Крім того, позивачем пропущено строк звернення цим позовом до суду.
За поновленням страхових виплат позивач не звертався до відділень фонду в Донецькій області.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового првадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
За матеріалами справи позивачу нараховано та не виплачено страхові виплати з червня 2014 року по листопад 2015 року (а.с. 44).
Листом ПФУ від 30.03.2023 року повідомлено, що згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Головне управління), Ви перебували на обліку та отримували щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка Донецької області (далі - відділення) з 22.06.2004.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» м. Жданівка віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
З червня 2014 року по лютий 2022 року позивач, як внутрішньо переміщена особа, до будь-яких відділень Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертались, тому щомісячні страхові виплати Вам за вказаний період не нараховувались та не виплачувались.
З 01.03.2022 позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, де продовження раніше призначених виплат здійснювалося на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України відповідно до розділу III Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України № 27 від 12.12.2018.
Оригінал справи про страхові виплати знаходиться у відділенні на тимчасово окупованій території у м. Жданівка, у зв'язку з чим надати зазначені у зверненні копії документів наразі немає можливості (а.с. 19).
Листом ГУПФУ в Донецькій області від 06.04.2023 року повідомлено таке.
Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на 01.01.2023) фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізований шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України. Згідно із інформацією, яка надійшла від управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на запит Головного управління, повідомлено, що позивач за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду з
22.06.2004 перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка Донецької області.
З червня 2014 року м. Жданівка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно із Переліком населених пунктів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.
Постановою Національного Банку України від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» зобов'язано банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.
У зв'язку з чим відділення свою діяльність в м. Жданівка Донецької області не здійснювало, нарахування щомісячних страхових виплат припинено з 01.06.2014.
У зв'язку з тим, що позивач, як внутрішньо переміщена особа, у період з 01.06.2014 по 28.02.2022 до будь-яких відділень Фонду соціального страхування України не звертався, щомісячні страхові виплати не нараховувались та не сплачувались.
З 01.03.2022 позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку та отримує щомісячні страхові виплати у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області.
Додатково повідомлено, що оригінал справи про страхові виплати знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Жданівка, у зв'язку з чим відсутня можливість надати зазначені у заяві документи (а.с. 21-22).
В матеріалах справи відсутнє рішення про припинення страхових виплат позивачу.
ГУПФУ в Донецькій області посилається на те, що належним відповідачем у цій справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому позивач перебуває на обліку.
Згідно ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.-
Ухвалою апеляційного суду від 19 серпня 2024 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати суду до 17.09.2024 року відомості, з наданням відповідних доказів (заяви, постанови), щодо:
- звернення ОСОБА_1 до Великобагачанського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області за поновленням страхових виплат;
- взяття ОСОБА_1 на облік у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та перебуванні на теперішній час на обліку в ГУПФУ в Полтавській області.
На виконання вимог цієї ухвали суду відповідачем не надано суду витребувану інформацію та повідомлено, що всі особові справи потерпілих на виробництві (членів їх сімей) залишились у архівному приміщені Жданівського міського відділення, тому надати витребуванні відомості з особової справи немає можливості.. В 2022 році за продовженням щомісячних страхових виплат як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 звернувся до робочих органів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області. Інформація щодо періоду нарахувань щомісячних страхових виплат в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області відсутня. Жданівське міське відділення ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області знаходиться на території, яка відноситься до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
На виконання вимог ухвали суду від 19.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомлено наступне.
ОСОБА_1 перебував на обліку, як ВПО, та отримував страхові виплати у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області з 01.03.2022 року згідно його заяви від 29.03.2022 року. З 01.01.2023 року позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області та продовжує отримувати страхові виплати
На підтвердження повідомленої інформації Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало копії звернення позивача до Великобагачанського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області про продовженя виплат, довідки ВПО, постанови Великобагачанського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 20.04.2022 року про призначення позивачу страхових виплат з 01.03.2022 року безстроково.
Отже, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 перебував на обліку, як ВПО, та отримував страхові виплати у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області з 01.03.2022 року. З 01.01.2023 року позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області та продовжує отримувати страхові виплати
Суд враховує, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з припиненням виплати страхових виплат позивачу з період з 01.06.2014 року по 28.02.2022 року.
Отже, в спірний період позивач не перебував на обліку як ВПО у Великобагачанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, відповідно такий фонд не припиняв виплату страхових виплат у цей період, тому й не порушував будь-яких прав позивача.
Таким чином, належним відповідачем у цій справі щодо періоду з 01.06.2014 року по 28.02.2022 року є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як правонаступник прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яким й припинено страхові виплати позивачу.
Отже, що позов у цій справі пред'явлено до належного відповідача.
Щодо строку звернення з позовом до суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Враховуючи правову та соціальну природу страхових виплат, право громадянина на їх призначення та отримання не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Згідно ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Крім того, апеляційний суд враховує те, про припинення виплати пенсії Фондом не повідомлено позивача.
За матеріалами справи позивач зареєстрований як ВПО.
Згідно ч. 4 ст. 47 Закону № 1105 виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Зазначена норма передбачає випадки, коли виплати призначені, але не одержані потерпілим. Тоді як у цій справі встановлено, що страхові виплати не були призначені саме відповідачем.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом № 2915-IX від 07.02.2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом № 3057-IX від 2 травня 2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом № 3275-IX від 27.07.2023 року затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом 8 листопада 2023 року № 3429-IX року затверджено Указ Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX року затверджено Указ Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Отже, на думку апеляційного суду, позивач опинився в надзвичайній ситуації, яка об'єктивно позбавила його можливості своєчасно звернутися за захистом своїх прав до суду.
Також, апеляційний суд зазначає, щокожен громадянин України має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з правової, соціальної природи соціальних виплат, право громадянина на одержання призначеної йому виплат не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним судом за подібних обставин, зокрема, у справі від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення соціальних виплат особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм виплати, або створювалися умови за яких особи, які проживають за межами України, для отримання належних їм виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України апеляційний суд враховує правові висновки Верховного суду в постанові від 20.07.2023 року № 420/8355/22.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та їх поновлення.
Щодо суті вимог.
З 1 січня 2023 року діє нова редакції ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з 1 січня 2023 року відбулось публічне правонаступництво Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Проте, відповідачем не доведено, що відносно позивача існують обставини, які визначені п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє рішення про припинення страхових випла позивачу.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який відповідними указами продовжено і діє натепер.
Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону визначено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Право громадян на соціальний захист гарантоване ст. 46 Конституції України, яка ч. 2 ст. 64 Конституції України не передбачена, з огляду на що в умовах воєнного або надзвичайного стану таке право може бути обмежено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01 грудня 2022 року в справі №580/2869/22.
За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Постанова Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» не є законом, тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не може застосовуватись.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 185/3733/17(2-а/185/7/18).
Згідно частин 1-8 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на страхові виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право.
Якщо справа про страхові виплати розглядається вперше після спливу трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати здійснюються з дня звернення.
Страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного огляду МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Страхові виплати за поточний місяць здійснюються протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, здійснюються за рахунок коштів соціального страхування.
За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їхні поточні рахунки в банку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.
Інших строків Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для внутрішньо переміщених осіб не передбачено.
За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд враховує, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Посилання відповідача на те, що позивач для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи судом не приймаються з огляду на наступне.
Позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» (Rees v. United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини. Отжн, припинення позивачу з 1 червня 2014 року до 28 лютого 2022 року виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати страхових виплат ОСОБА_1 з 1 червня 2014 року до 28 лютого 2022 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 1 червня 2014 року до 30 листопада 2015 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2022 року.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 200/1442/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 23 вересня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук