24 вересня 2024 року місто Київ
Справа № 761/27837/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16455/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), Мазурик О. Ф., Немировської О. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Мамаєва Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року про повернення позовної заяви (постановленої у складі судді Анохіна А.М.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав
До Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав, у якому просила визнати майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: однокімнатну квартиру.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав визнано неподаною та повернуто позивачці.
Не погодившись з такою ухвалою, Мамаєв Д.Ю. в інтересах ОСОБА_2 23 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовну заяву повернуто з підстав не підтвердження повноважень представника позивача, хоча в ухвалі про залишення позовної заяви без руху таких недоліків не зазначено, а крім того, на підтвердження повноважень Мамаєва Д.Ю. як представника позивача були надані належні документи відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зазначає, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем були подані письмові пояснення, у яких наведено судову практику щодо належності даної категорії справ до справ, пов'язаних із захистом прав споживачів, у зв'язку із чим позивач є звільненим від сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви не відповідає з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не усунуто недоліки заяви, які визначені в ухвалі суду від 01 серпня 2024 року. Указано, що оскільки до позовної заяви додано ордер невстановленої форми, який відповідно не може підтверджувати повноваження особи, за підписом якої подана позовна заява, як представника позивача, суддя позбавлений можливості встановити, що позовну заяву підписано особою, яка має на це право.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Залишаючи позовну заяву без руху, в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2024 року, вказано на те, що відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023), а тому позивачу необхідно надати звіт про оцінку вартості спірного нерухомого майна (станом на момент звернення до суду з вищезазначеним позовом), та з урахуванням встановленої вартості об'єкту нерухомого майна, здійснити розрахунок ставки судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, недоліком позовної заяви вказано відсутність документа підтверджують сплату судового збору, при цьому зазначено про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1023 споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Частиною 1 статті 1 Закону № 1023 визначено такі терміни:
продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (п. 18);
продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19);
споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22).
Згідно з ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1023 цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 № 5 вказано, що судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Колегія суддів дослідивши зміст позовних вимог та підстав позову дійшла висновку, що до вказаних правовідносин мають застосовуватися положення Закону № 1023, а тому позивач при зверненні до суду із позовом для захисту своїх прав відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1023 є звільненим від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду.
Так, позивач просить визнати майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням договору купівлі-продажу майнових прав. Із Договору не випливає наміру позивача використовувати квартиру для зайняття підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає встановленим, що позивач є споживачем у розумінні Закону № 1023, оскільки уклав договорі купівлі-продажу майнових прав - однокімнатної квартири для особистих (житлових) потреб.
Щодо повернення позовної заяви з підстав не підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Мамаєва Д.Ю. колегія суддів вказує на таке.
Як встановлено вище, недоліки щодо повноважень представника позивача - адвоката Мамаєва Д.Ю. в ухвалі Шевченківського районного суду від 01 серпня 2024 року не зазначені.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом принципу верховенства права в частині юридичної визначеності (передбачуваності), оскільки вказавши на одні недоліки (несплата судового збору) суд першої інстанції повернув позовну заяву з інших підстав (не підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заява).
За таких обставин висновок суду про повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позовної заяви є передчасним, оскільки суд першої інстанції не був позбавлений можливості повторно залишити позовну заяву без руху із наданням позивачу часу для усунення недоліків щодо повноважень свого представника.
Окрім цього, колегія суддів не може також погодитися із висновком суду про відсутність повноважень у представника позивача - Мамаєва Д.Ю. з огляду на таке.
Зазначаючи про відсутність підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Мамаєва Д.Ю. судом першої інстанції вказано, що до позовної заяви додано ордер невстановленої форми, який відповідно не може підтверджувати повноваження особи, за підписом якої подана позовна заява, як представника позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Колегією суддів встановлено, що до позовної заяви було долучено ордер серії АА № 0043738, виданий 26 липня 2024 року адвокатом Мамаєвим Д. Ю. на надання правничої (правової) допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 25/07/24-1 від 25 липня 2024 року у Шевченківському районному суду міста Києва, Київському апеляційному суду, Верховному суду, Шевченківському УП ГУНП в м. Києві, Шевченківській окружній прокуратурі, а також договір про надання правової допомоги № 25/07/24-1.
За змістом свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6127, Мамаєв Д.Ю. має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення ради адвокатів міста Києва від 14 червня 2018 року № 14. Свідоцтво видано за підписом голови Ради адвокатів міста Києва Рафальської І. В.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими. Зразки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України затверджуються Радою адвокатів України.
Тобто, необхідним для отримання статусу адвоката та відповідно права на здійснення адвокатської діяльності є виконання вимог вказаного Закону, зокрема складення кваліфікаційного іспиту, проходження стажування, за результатами якого відповідною радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, складення присяги адвоката України.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 757/213848/19-ц, від 16 липня 2019 року у справі № 855/229/19, від 29 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19.
У статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Разом із цим колегія суддів вказує, що за відсутності належних доказів припинення права адвоката Мамаєва Д. Б. на заняття адвокатською діяльністю, сам по собі факт не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України не може слугувати достатньою підставою для сумніву щодо права вказаної особи здійснювати адвокатську діяльність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2024 року в справі № 761/9868/23.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала про повернення позовної заяви позивачеві постановлена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Шевченківського районного суду від 22 серпня 2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Мамаєва Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року про повернення позовної заяви - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська