24 вересня 2024 року
справа № 759/4949/23
провадження № 22-ц/824/4669/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року, постановлене під головуванням судді Ключника А.С.,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 20 березня 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 48000 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 06 жовтня 2022 року на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 перерахувала 48000 грн за туристичні послуги.Однак, станом на 16 березня 2023 року туристичні послуги не отримала. Договору про надання туристичних послуг не укладено.
29 листопада 2022 року позивач зверталась до ОСОБА_2 з вимогою про повернення цих коштів, як безпідставно набутих, однак відповіді не отримала.
Вважає, що такі обставини свідчить про безпідставне набуття та збереження відповідачем грошових коштів у розмірі 48000 грн, що належать їй, а тому підлягають поверненню відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що між сторонами будь якого договору укладено не було, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов такого договору. Вважає, що кошти у сумі 48000 гривень підлягають поверненню, адже підстава, на якій вони були отримані відпала, укладення договору в майбутньому є неможливим.
Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив до суду апеляційної інстанції не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела відсутність правової підстави для набуття або збереження коштів у сумі 48000 гривень.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 через мережуінтернет-банкінгу перерахувала на рахунок відповідача грошові коштів у розмірі 48000 грн, для підтвердження чого надала квитанцію про оплату від 06 жовтня 2022 року № 166821794. Зазначена операція була виконана автоматично з використанням системи дистанційного обслуговування з призначенням платежу: «за туристичні послуги».
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України), або якщо підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Аналогічний висновок міститься у пункті 43 постанови Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 920/169/18.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Вирішуючи питання про застосування/незастосування статей 1212, 1213 ЦК України, суд має встановити, зокрема, наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за результатами дослідження на підставі належних та допустимих доказів у справі, та встановити безпосередньо сам факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 безпідставно набув та зберігає грошові кошти в сумі 48000 гривень, які належать ОСОБА_1 , оскільки сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору. Сторонами не був укладений договір про надання туристичних послуг, не погоджено ціну договору. Сплата ОСОБА_1 спірної суми на рахунок відповідача не може підтверджувати факту укладення договору з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів згоди відповідача на оплату суми договору саме у такому розмірі. Письмового договору між сторонами не підписано.
Отже, грошові кошти в сумі 48000,00 гривень належить повернути позивачу ОСОБА_1 від відповідача ОСОБА_2 у відповідності до положень ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 48000,00 гривень, судовий збір в сумі 1610 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді