24 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/7109/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Голодняк Дарія Миколаївна до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди протягом лікування за квітень-серпень 2023, пов'язаного з отриманням травми під час захисту Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 03.04.2023 отримав поранення внаслідок захисту Батьківщини, після чого знаходився на лікуванні у медичному закладі. Зазначав, що з 03.04.2023 по 18.08.2023 ним було пройдено лікування, госпіталізація та реабілітація, однак протягом 4 місяців не отримано коштів пропорційних кожному з місяців безперервного лікування в еквіваленті 100000 грн за місяць. Окрім цього, позивач вказував, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2023 №252 його було звільнено з військової служби за сімейними обставинами. Однак, всі виплати, визначені в наказі не було виплачено у день звільнення з військової служби, як і не надано розрахункового листа для ОСОБА_1 .. Зазначене й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 30.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що 03.09.2023 позивач був звільнений з військової частини НОМЕР_1 за сімейними обставинами, військова частина НОМЕР_1 здійснила в повному обсязі розрахунок всіх видів забезпечення з позивачем. Щодо стягнення з військової частини НОМЕР_3 на його користь середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, вказував, що норми ст. 116, 117 КЗпП є нормами загального права. Наголошував на тому, що Порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, компенсацій та винагород регулюється військовим законодавством, зокрема, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 особа. Посилаючись на п. 242 зазначеного Положення, вказував, що до дати виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 позивач рапортів з вимогою продовжити йому час проходження служби до повного розрахунку не подавав, наказ не оскаржував, тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Натомість стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди протягом лікування за квітень-серпень 2023, пов'язаного з отриманням травми під час захисту Батьківщини, відповідач, в обґрунтування відзиву на позовну заяву, не зазначав.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження служби, позивачем отримано поранення внаслідок захисту Батьківщини.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого від 08.04.2023 №5816/13407 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова "Дор" з 04.04.2023 по 08.04.2023 із скаргами на біль в ділянці ран, отриманих 03.04.2023 о 07:00 год під час мінометного обстрілу в районі н.п. Білогорівка. Згідно відомостей зазначених у виписці лікарем ортопедом-травматологом МВТ, вогнепальне уламкове поранення плечового суглобу з переломом акроміального кінця правової ключиці. Термічний опік надпліччя праворуч, шиї. Відкрита черепно-мозкова травма. Перелом скроневої кістки справа (консультація нейрохірурга). ВОСП зовнішнього вуха, завушної атероми. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа. Акубатравма (а.с. 23).
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №463, виданої військовою частино НОМЕР_1 10.04.2023, позивач отримав поранення: МВТ (03.04.2023). Акубаротравма, ВЧМТ, забій головного мозку 3 ступеню з помірним порушенням функції. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа, з тимчасовим порушенням функції слуху. ВОСП правого плечового суглобу з переломом акроміального кінця правої ключиці. Термічний опік ІІ ст. плеча та надпліччя праворуч, шиї. ВУСП зовнішнього вуха, завушної ділянки справа.
За обставин: 03.04.2023, в ході виконання бойового завдання в складі підрозділу, в районі Білогорівка, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу, здійсненого противником. Під час отримання поранення військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом) та не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Поранення отримане під час проходження військової служби, та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій.
Підставою для видачі зазначеної довідки став наказ військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №719 (а.с. 32 на звороті).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №IX-230409/8118 від 12.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ортопедично-травматологічному відділенні КНП "Хол" з 09.04.2023 по 12.05.2023 (а.с. 24).
Довідкою військово-лікарської комісії КНП "Хмельницька обласна лікарня" №825 зафіксовано проведення медичного огляду КНП "ХОЛ" ХОР позивача та отримання поранення, так, пов'язане з проходженням військової служби (а.с. 19).
Направленням військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2023 №715 позивача направлено на консультацію травматолога, невропатолога, отоларинголога до Чернівецького військового госпіталю з діагнозом вогнепальне уламкове сліпе поранення плечового суглобу з переломом акроміального кінця правої ключиці. Термічний опік ІІа ст. плеча та надпліччя праворуч, шиї. Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеня. Перелом скроневої кістки. Вогнепальне уламкове сліпе поранення зовнішнього вуха завушної атероми справа. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа. Акубатравма (а.с. 20).
Згідно виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого позивача 14.06.2023 позивача госпіталізовано до ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" з діагнозом правобічний посттравматичний кохлеоневрит (а.с. 19 на звороті).
12.07.2023 позивача направлено до Чернівецького госпіталю військової частини НОМЕР_4 на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до проходження військової служби у Збройних Силах України (а.с. 21).
Довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 17.07.2023 №2439 зафіксовано проведення медичного огляду позивача та отримання ним поранення, пов'язаного із захистом батьківщини (а.с. 17).
Постановою гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 17.07.2023 №2439 зафіксовано отримання позивачем тяжкої травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини та
визначено позивачу потребу у лікуванні (реабілітації) у ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" на 21 календарний день (а.с. 18)
18.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 направлено позивача на стаціонарне лікування до ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" з діагнозом: наслідки вибухового поранення (03.04.2023), осколкового перелому правої скроневої, вогнепального осколкового поранення правового надпліччя з вогнепальним пораненням акроміального кінця правої ключиці у вигляді перелому правої ключиці, нестійкої комбінованої контракту плечового суглоба з тимчасовим функціональним розладом (а.с. 21 на звороті).
Згідно виписки ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" із медичної карти стаціонарного хворого №2216, ОСОБА_1 з 18.07.2023 по 09.08.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з діагнозом, вибухова травма (03.04.2023). Вогнепальний перелом акроміального кінця правого плечового суглобу із тимчасовим функціональним порушенням правової руки (а.с. 26 на звороті).
Довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 №2782 зафіксовано проведення медичного огляду позивача та отримання позивачем поранення, пов'язаного із захистом батьківщини (а.с. 25).
10.08.2024 №924 позивача направлено на консультацію до травматолога військового госпіталю військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 на звороті).
Довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 №2782 зафіксовано проведення медичного огляду та отримання позивачем поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 25).
Так, позивач вважає, що у період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено у повному обсязі додаткову винагороду за квітень-серпень 2023, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Окрім цього, судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , у зв'язку із звільненням у запас за п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з 03.09.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (а.с. 25).
Проте, після звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку із позивачем, що також стало підставо для звернення до суду з відповідною вимогою.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024 строк дії воєнного стану продовжено.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 4 пункту 1-2 Постанови №168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацом четвертим пункту 10 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Судом встановлено, що на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №719 відповідачем 10.04.2023 було видано довідку за №463 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , в якій вказано, що останній отримав поранення: МВТ (03.04.2023). Акубаротравма, ВЧМТ, забій головного мозку 3 ступеню з помірним порушенням функції. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа, з тимчасовим порушенням функції слуху. ВОСП правого плечового суглобу з переломом акроміального кінця правої ключиці. Термічний опік ІІ ст. плеча та надпліччя праворуч, шиї. ВУСП зовнішнього вуха, завушної ділянки справа за таких обставин: 03.04.2023, в ході виконання бойового завдання в складі підрозділ, в районі Білогорівка, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу, здійсненого противником. Під час отримання поранення військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом) та не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Поранення тримане під час проходження військової служби, та пов'язане з виканням обов'язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій.
Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що у період з квітня по серпень 2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням у таких закладах охорони здоров'я:
- у період з 04.04.2023 по 08.04.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова "Дор", що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від 08.04.2023 №5816/13407.
- у період з 09.04.2023 по 12.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у ортопедично-травматологічному відділенні КНП "Хол", що підтверджується виписки із медичної карти стаціонарного хворого №IX-230409/8118 від 12.05.2023.
- 14.06.2023 позивача госпіталізовано до ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" з діагнозом правобічний посттравматичний кохлеоневрит, про що свідчить виписка-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого позивача.
- у період з 18.07.2023 по 09.08.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з діагнозом, вибухова травма (03.04.2023). Вогнепальний перелом акроміального кінця правого плечового суглобу із тимчасовим функціональним порушенням правової руки, що підтверджується випискою ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" із медичної карти стаціонарного хворого №2216.
Таким чином, на переконання суду, наведені вище обставини свідчать про те, що у розумінні абзацу 4 пункту 1-2 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення), а тому він має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023.
У ході судового розгляду цієї справи відповідач не навів доводів та не надав до суду жодних доказів того, що додаткова грошова винагорода, передбачена абзацом 4 пункту 1-2 Постанови №168 у розмірі до 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), була виплачена позивачу за період перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023.
Разом з цим, відповідачем також і не наведено у відзиві на позовну заяву, жодних доводів щодо відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі до 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування і невиплати позивачу такої додаткової винагороди.
Тому суд зобов'язує військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а саме за період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023.
Отже, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Стосовно позовних вимог щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №25011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
У відповідності до пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Однак, Законом від 20.12.1991 №2011-XII як і Положенням №1153/2008 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, стаття 116 КЗпП України оперує поняттям всі суми, що належать працівнику, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Спірні правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".
Проте вказані акти не містять норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв'язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.
За загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
У свою чергу закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Враховуючи те, що спеціальне законодавство, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлює відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладено в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Судом встановлено, що позивача з 03.09.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, однак на день звільнення з позивачем не проведено повного розрахунку.
Так, згідно відомості про зарахування заробітної плати, доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що після 03.09.2023 позивачу, зокрема: 11.09.2023 виплачено 27221,46 грн, 16.09.2023 виплачено 27221,46 грн, 22.09.2023 виплачено 11545,47 грн, 29.09.2023 виплачено 38203,71 грн, 28.10.2023 виплачено 2995,50 грн. Водночас, із зазначеної відомості не можливо встановити, призначення виплачених сум, тобто, зазначена відомість не містить розшифровки виплачених сум грошового забезпечення за видами заробітку.
Інформації про виплату позивачу остаточного розрахунку із позивачем матеріали справи не містять, що свідчить про не проведення з позивачем повного розрахунку після звільнення з військової служби.
Таким чином, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби 03.09.2023 остаточний розрахунок, то суд вважає, що позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 04.09.2023, проте не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Зважаючи на те, що відповідачем не надано до матеріалів справи, довідки про грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи, то суд унеможливлений визначити суму середньоденного заробітку позивача, що відповідно виключає можливість визначення суми середнього заробітку за весь час затримки після звільнення.
Відтак, суд прийшов до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 2148,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, щодо яких виник спір, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2148,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Голодняк Дарія Миколаївна до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а саме за період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );
відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя В.О. Григораш