про повернення позовної заяви
24 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4036/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні у військово-обліковий документ позивача відмітки про виключення його з військового обліку на підставі п. 8 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції до 23.04.2021).
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 проставити у військово-обліковому документі ОСОБА_1 відмітки про виключення його з військового обліку, на підставі п. 8 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції до 23.04.2021) та внести відомості про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Для усунення недоліків позовної заяви запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази поважності причин його пропуску.
На адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому позивач просив суд поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що згідно норм права, чинних на період з 2017 року до 2021 року, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зобов'язані були внести відомості до військово-облікового документу позивача, про виключення останнього з військового обліку, у зв'язку із досягненням 40-річного віку не здобувши жодної військово- облікової спеціальності.
Звертав увагу суду на те, що з 2020 року військово-обліковий документ позивача перебуває у посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Згодом, 29.07.2023 відносно позивача складено протокол № 67 про порушення правил військового обліку за період з 22.08.2006 по 29.07.2023, у зв'язку із не повідомленням про зміну облікових даних. При цьому, як зазначив позивач, військово-обліковий документ не повернуто та інформація про його виключення з військового обліку не доводилась.
Після цього, вже з віком від 18 до 60 років ввели обов'язок мати при собі військово-обліковий документ, оскільки його відсутність є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначив, що 10.08.2024 позивачеві стало відомо, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у період з 2017 року по теперішній час, вчинено протиправну бездіяльність виражену у формі не внесення відповідних відомостей про виключення позивача з військового обліку.
Відтак, на думку позивача, останнім з поважних причин пропущений строк звернення до суду, тому наявні підстави для поновлення такого строку.
Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним у поданій на виконання вимог ухвали суду заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ній по своїй суті не зазначено жодних поважних причин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, які унеможливили позивачу звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Згідно зі частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В аспекті наведеного варто зазначити те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін., які суд також враховує в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Отже, у поданій заяві позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого законом строку. Більше того, позивач по своїй суті має на меті - щоб відповідач вчинив певні дії в теперішньому часі за не чинними нормами законодавства, а саме на підставі п. 8 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції до 23.04.2021), будучи притягнутим до відповідальності 29.07.2023, у зв'язку із не повідомленням про зміну облікових даних.
Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Із наявних матеріалів не вбачається обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Враховуючи наведене, подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом і позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, наданої на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не наведено поважних причин його пропуску - суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
2.Роз'яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк