24 вересня 2024 року справа № 580/4288/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Янківської В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
26 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якій просить:
1) визнати протиправним на скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління національної поліції в Черкаській області від 08.04.2024 № 722 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
2) визнати протиправним на скасувати наказ начальника Головного управління національної поліції в Черкаській області від 11.04.2024 № 122 °/с по особовому складу, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
3) поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.
4) стягнути з Головного управління в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2024 до моменту ухвалення рішення у справі.
5) рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.04.2024 позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) згідно наказу відповідача від 08.04.2024 №722 о/с. На думку позивача у його діях відсутній склад будь-якого дисциплінарного проступку, а тим більше вчинки, що дискредитують працівників поліції, а тому скасування оскаржуваних наказів є підставою для поновлення позивача на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений. Позивач також зазначив, що оскаржувані накази не відповідають критеріям обгрунтованості та безсторонності, добросовісності, розсудливості.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за результатами службового розслідування встановлено, що позивач скоїв дії, що підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а саме, позивачем порушено Присягу працівника поліції, визначеної ч. 1 ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», приписи пунктів 1, 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 18, пункту 3 ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 38 Закону України “Про запобігання корупції», пункту 6 ч. 3 ст. 1 ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 3 розділу 2 Посадової інструкції сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, затвердженої 01.08.2023 начальником Уманського РУП ГУНП, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, абзаців 1, 2 пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, оскільки своїми діями позивач вчинив проступки, зокрема, за результатами розгляду вимагав неправомірну вигоду, не повідомив про виявлення правопорушення на спецлінію “ 102» та інше. Такі дії позивача є несумісними із подальшим проходженням служби в Національній поліції України, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності та компрометують звання поліцейського. На підставі вищевикладених обставин відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді - поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.
Наказом ГУНП в Черкаській області від 01.03.2024 №168 «Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування за рапортом начальника УГІ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 від 29.02.2024 №101рп/48/01-2024 щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Уманського РУП та ГУНП в Черкаській області, що має ознаки дисциплінарного проступку.
У висновку службового розслідування, затвердженому 29.03.2024 т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_3 , зазначено, що 29.02.2024 до ГУНП надійшов рапорт начальника УГІ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 від 29.02.2024 № 101рп/48/01 -2024 про те, що під час здійснення моніторингу соціальних мереж на платформі «Про BCE.ck.ua» за посиланням: https://provce.ck.ua/trokh-umanskykh-politseyskykh-zvynuvachuiut-u-vymahanni-16-tysiach-hryven-u-viyskovoho-audio/ виявлено критичну публікацію ОСОБА_4 під назвою «Дружина військового з Уманщини звинувачує трьох поліцейських у вимаганні 16 тис. грн». У вказаній публікації зазначено про те, що окремі поліцейські Черкаської області вимагають неправомірну вигоду у її чоловіка за не притягнення його до адміністративної відповідальності. Цього ж дня, тобто 29.02.2024, відомості по вищезазначеній інформації зареєстровано Головним управлінням до ІКС ІПН11 за № 365.
В рамках службового розслідування дисциплінарною комісією здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_5 та проведено її опитування, в ході якого остання пояснила, що 17.02.2024 близько 23.43 год. до неї на мобільний телефон зателефонував її кум, який працює в поліції, та повідомив, що її чоловіка ОСОБА_6 зупинили поліцейські та виявили у нього стан алкогольного сп'яніння. Також під час розмови він пояснив, що на даний момент свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу її чоловіка знаходиться у нього та з метою не притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності і повернення документів необхідно сплатити грошові кошти в сумі 16000 грн, на що опитувана не погодилась. Цієї ж ночі, упродовж певного проміжку часу зазначений поліцейський неодноразово їй писав СМС повідомлення про необхідність надання грошових коштів поліцейським з метою не притягнення до адміністративної відповідальності її чоловіка, при цьому зменшивши суму.
Також, в ході опитування ОСОБА_5 повідомила про те, що з приводу неправомірних дій поліцейських, бажає написати заяву, право якої було задоволено дисциплінарною комісією.
Про вказаний факт членом дисциплінарної комісії капітаном поліції ОСОБА_7 здійснено повідомлення на спеціальну лінію « 102».
Вказане повідомлення Уманським РУП ГУНП зареєстровано до ІКС ІПНП від 01.03.2024 за №3947.
Аналогічне пояснення в ході службового розслідування надав ОСОБА_6 , який являється чоловіком ОСОБА_5 .
Встановлено, що 17.02.2024 о 08.00 год. на добове чергування в складі групи реагування патрульної поліції (далі- ГРПП) ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП заступили поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВПД № 2
Уманського РУП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_8 .
Відповідно до Журналу реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю Уманського РУП ГУНП, Книги видачі й приймання озброєння Уманського РУП ГУНП, Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП, наказу Уманського РУП ГУНП від 09.02.2024 № 133 «Про закріплення табельної та автоматичної вогнепальної зброї на постійне носіння та зберігання за працівниками Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та працівниками підпорядкованих підрозділів поліції», старший сержант поліції ОСОБА_8 пройшов цільовий інструктаж та був забезпечений табельною вогнепальною і автоматичною зброєю, засобами індивідуального захисту (бронежилети, шоломи) і активної оборони (гумові кийки, кайданки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії) та портативним відео реєстр ато ром (боді-камерами).
Окрім цього, відповідно до Журналу виїзду та повернення транспортних засобів відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського РУП ГУНП, старший сержант поліції ОСОБА_8 здійснив виїзд службовим автомобілем Бкосіа Оаауіа, н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
під час проведення службового розслідування становлено, що 17.02.2024 близько 21.50 год. ОСОБА_8 із напарником під час патрулювання с. Собківка Уманського району виявили автомобіль ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , який рухався їм назустріч.
В подальшому, зазначені поліцейські за допомогою проблискових маячків зупинили автомобіль ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , водієм якого виявився ОСОБА_6 .
У своїх поясненнях, опитаний старший сержант поліції ОСОБА_1 зупинку вищезазначеного автомобіля аргументував тим, що водій рухався з увімкненими фарами в режимі дальнього світла.
За інші порушення Правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 125 КУпАП.
Опитані старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у своїх поясненнях зазначили, що зупинивши ОСОБА_6 вони представились водієві та назвали причину зупинки.
Поряд із цим, вказані пояснення спростовуються поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , який в момент зупинки перебував в автомобілі ВАЗ 21063, н.з, НОМЕР_2 , в якості пасажира.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_8 , та його колега в порушення вимог ч. 3 ст. 18, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», після зупинки автомобіля ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , звертаючись до ОСОБА_6 , не назвали своє прізвище, посаду, спеціальне звання та не поінформували водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
У подальшому, після зупинки водія автомобіля ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , тобто ОСОБА_6 , старшими сержанта поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в ході спілкування встановлено, що у нього відсутнє посвідчення водія, оскільки було вилучене за вчинення 28.10.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та ОСОБА_6 був позбавлений права керування на рік, тобто до 06.12.2023 (постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2022 № 705/4404/22, дата набрання законної сили 06.12.2022) та на момент зупинки, тобто 17.02.2024, ОСОБА_6 посвідчення водія після його вилучення назад не отримував.
Факт відсутності посвідчення водія у ОСОБА_6 підтверджується листом територіального сервісного центру N° 7142 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 29.03.2024 № 31/31/7142-135еп, в якому зазначено, що відповідно до відомостей ЄДР МВС, станом на 29.03.2024 ОСОБА_6 значиться як позбавлений права керування транспортними засобами, згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому посвідчення водія на зазначеного громадянина серії НОМЕР_3 категорії «В, СІ» від 02.02.2017 знаходяться на зберіганні у ТСЦ № 7142 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях.
Вищевикладене також підтверджується поясненням ОСОБА_6 .
Пунктом 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100 (далі - Порядок № 100), визначено, що поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Посадова особа органу поліції при виявленні певної інформації повинна негайно повідомити про це чергову частину органу поліції. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19,
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до інформації, наданої УОАЗОР ГУНП від 20.03.2024 № 757/25/01/52-2024, в період часу з 08.00 год 17.02.2024 до 08.00 год. 18.02.2024 від старших сержантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 будь-яких заяв і повідомлень на спеціальну лінію « 102» УОАЗОР ГУНП не надходило.
Враховуючи вищевикладене, своїми діями старший сержант поліції ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 6 розділу II Порядку № 100, в частині неповідомлення про виявлення правопорушення, вчинене ОСОБА_6 , а саме керування ним транспортним засобом не маючи на те права.
Як пояснив ОСОБА_6 , на вимогу поліцейських він передав останнім документи, які в нього були в наявності, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким керував. При цьому ОСОБА_6 в ході спілкування з поліцейськими повідомив їм, що він є військовослужбовцем підрозділу ППО та йому необхідно терміново їхати на позицію, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виконувати свої безпосередні обов'язки, оскільки в той момент тривала повітряна тривога.
У свою чергу, ОСОБА_1 та його напарник, факт передачі ОСОБА_6 їм свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу заперечили та зазначили, що знайшли його після того, як водій поїхав.
Таким чином, ОСОБА_1 повторно, в порушення вимог п. 6 розділу II Порядку № 100, не повідомив на спеціальну лінію « 102» про виявлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зазначеного вище.
Факт неповідомлення на спеціальну лінію « 102» ОСОБА_8 підтверджує у своїх поясненнях.
Поряд із цим, у своїх поясненнях ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повідомляють, що останній на вимогу передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу поліцейським та, відповідно, не втрачав його.
Таким чином, старший сержант поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. Б ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, шляхом надання недостовірних відомостей не забезпечив проведення службового розслідування.
Комісією службового розслідування встановлено, що поліцейські, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не повертаючи ОСОБА_6 документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль, та не складаючи будь-яких адміністративних матеріалів за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема з приводу керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, та іншого порушення, яке стало зі слів поліцейських підставою для зупинки, дозволили ОСОБА_6 залишити місце зупинки, і тим самим уникнути відповідальності, та сприяли продовженню вчинення ним правопорушення, тобто керувати транспортним засобом, не маючи на те права.
Встановлено, що розмова ОСОБА_6 , та поліцейських тривала близько 30 хв., а саме в період з 22.00 год. по 22.30год.
Опитані старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в своїх поясненнях зазначили, що документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, у ОСОБА_6 не брав, а помітив на проїжджій частині як тільки останній залишив місце зупинки, при цьому додав, що розмова тривала близько 20-30 секунд. Разом з тим зазначив, що відносно ОСОБА_6 жодних адміністративних матеріалів не складалося, оскільки через малозначність правопорушення, а саме рух транспортним засобом з увімкненими фарами дальнього світла, останній був звільнений від адміністративної відповідальності та обмежений усним зауваженням.
Пояснення старших сержантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 спростовуються поясненням ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та частково інформацією, наданою УІАП ГУНП (лист від 20.03.2024 № 756/27/01-2024) щодо GPS-трекінгу службового автомобіля Skoda Octavia, н.з НОМЕР_1 (на синьому фоні), який перебував на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_6 в період з 21.59 год. по 22.31 год. 17.02.2024, тобто 32 хвилини.
В ході опитування ОСОБА_6 повідомив, що при спілкуванні з поліцейськими, тобто зі старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , та його напарником під час передачі їм документів, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, він зазначив, що має знайомого, який працює в правоохоронних органах та який також являється його кумом.
Враховуючи те, що у ОСОБА_1 та його колеги залишились документи ОСОБА_6 , зокрема свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та володіючи інформацією, що знайомий останнього також є працівником поліції, позивач із напарником зателефонували до свого колеги (поліцейського) та запропонували зустрітись, на що останній погодився.
Цього ж дня, тобто 17.02.2024, старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на службовому автомобілі Skoda Octavia, н.з НОМЕР_1 (на синьому фоні) разом з напарником під'їхали до домоволодіння поліцейського (знайомого ОСОБА_6 ), який був поза службою (вихідний) та зустрілись із останнім.
Опитаний працівник поліції, до якого під'їхав позивач із напарником, пояснив, що 17.02.2024 о 22.40 год. на його мобільний телефон зателефонував напарник позивача та запитав, чи знає він ОСОБА_6 , на що відповідь була позитивна та при цьому додав, що дійсно являється його кумом. В подальшому о 23.29 год. поліцейські знову зателефонували до свого колеги та повідомили, що їдуть до нього. По приїзду, в ході спілкування останніх, з метою вирішення питання щодо не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 та повернення йому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, поліцейські запропонували йому спільно з ними проїхати на службовому автомобілі до місця розташування ОСОБА_6 , на що останній погодився. Під час руху до с. Собківка Уманського району один із поліцейських запропонував, що за вирішення питання щодо не притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП та повернення йому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу необхідно взяти в останнього грошові кошти в сумі 16000 грн, на що поліцейський який був знайомим ОСОБА_6 погодився.
У свою чергу, опитані старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 пояснили, що під час зустрічі він передав зазначене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з метою його подальшої передачі кумові, тобто ОСОБА_6 , при цьому додав, що жодних коштів за не притягнення останнього до відповідальності та повернення документу не просили та не вимагали.
У свою чергу, поліцейський , який є знайомим ОСОБА_6 , в порушення вимог п. 6 розділу її Порядку № 100 та п. 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не повідомив на спеціальну лінію « 102» про вчинення правопорушення ОСОБА_8 , та його напарником, а саме вимагання останніми отримання грошових коштів за не притягнення до відповідальності ОСОБА_6 та повернення останньому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також не поінформував про зазначене безпосереднього керівника.
Вказане порушення підтверджується листом УОАЗОР ГУНП від 20.03.2024 № 757/25/01/52-2024, в якому зазначено, що в період часу з 08.00 год. 17.02.2024 до 08.00 год. 18.02.2024 будь-яких заяв і повідомлень на спеціальну лінію « 102» УОАЗОР ГУНП щодо пропонування працівниками поліції отримання неправомірної вигоди від працівника поліції не надходило, а також поясненнями безпосередніх керівників відповідно.
У подальшому, поліцейський, який є знайомим ОСОБА_6 прийнявши пропозицію від ОСОБА_8 та його напарника щодо врегулювання питання про не притягнення до адміністративної відповідальності та повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу гр. ОСОБА_6 за отримання від останнього грошових коштів в сумі 16000 грн, з метою реалізації виконання зазначеного здійснив телефонний дзвінок до гр. ОСОБА_5 , яка являється дружиною гр. ОСОБА_6 та повідомив вищезазначену вимогу, чим допустив порушення вимог ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктів 1, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В ході спілкування поліцейського з гр. ОСОБА_5 , остання повідомила про адресу місця перебування її чоловіка, тобто гр. ОСОБА_6 .
З метою реалізації запланованого, старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на службовому автомобілі Skoda Octavia, н.з НОМЕР_1 (на синьому фоні) направились до гр. ОСОБА_6 за адресою, яку повідомила дружина останнього, а саме АДРЕСА_1 .
По прибуттю за вищевказаною адресою, поліцейський, за вказівкою старшого сержанта поліції ОСОБА_8 попрямував до гр. ОСОБА_6 та повторно, в порушення вимог ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, повідомив останньому, що за врегулювання питання щодо не притягнення його до адміністративної відповідальності та за повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу необхідно сплатити грошові кошти в сумі 16000 грн, на що останній повідомив, що такої суми він не має. Після даної розмови позивач із напарником зменшили вимогу щодо суми грошових коштів, а саме до 6000 грн, проте і цієї суми не виявилось у ОСОБА_6 . При цьому останній повідомив, що у нього наявні лише 3500 грн. Після повторної розмови поліцейських, надано ОСОБА_6 пропозицію сплатити частину коштів, тобто 3500,00 грн відразу, а іншу на наступний день, тобто 18.02.2024 та після цього йому повернуть свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Не отримавши жодних коштів, розмова була закінчена та поліцейські поїхали від ОСОБА_6 . У свою чергу, опитані старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 повідомили, що вони під'їхали до знайомого вже поліцейського і передали йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 , для того щоб він передав останньому, після чого поїхали по службових справах. Також, опитувані факт виїзду спільно поліцейським на позицію до ОСОБА_6 та факт вимагання грошових коштів заперечують.
Пояснення старших сержантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в частині того, що вони із напарником та іншим поліцейським не їздили до ОСОБА_6 в с. Собківка Уманського району, спростовуються інформацією УІАП ГУНП щодо трекінгу пересування (лист від 28.03.2024 № 820/27/01-2024), та відповідно, за хронологією, підтверджуються надані пояснення ОСОБА_6 , який стверджує факт прибуття поліцейських на позицію останнього.
Таким чином, позивач повторно, в порушення вимог ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, шляхом надання недостовірних відомостей не забезпечив сприяння проведенню службового розслідування.
Разом з тим, опитаний ОСОБА_10 , знайомий ОСОБА_6 , який в момент зупинки та в момент приїзду поліцейських за місцем перебування останнього перебував в автомобілі ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , в якості пасажира, в своєму поясненні також підтвердив момент зупинки ОСОБА_6 , момент спілкування останнього із знайомим йому поліцейським та те, що останній пропонував за повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу сплатити грошові кошти в сумі 6000 грн і про відмову гр. ОСОБА_6 сплачувати дані кошти.
Разом з тим, опитані старші сержанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в своїх поясненнях факт вимагання грошових коштів у ОСОБА_6 та момент домовленості з колегою поліцейським, щодо процесу врегулювання питання з приводу не притягнення до адміністративної відповідальності та повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 за грошові кошти, заперечують.
Враховуючи наявність протиріч у поясненнях старших сержантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , колеги поліцейського з однієї сторони з поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з другої сторони, а також з метою підтвердження/спростування інформації про вирішення питання щодо повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу працівниками поліції громадянину ОСОБА_6 за грошові кошти, дисциплінарною комісією запропоновано зазначеним поліцейським пройти опитування з використанням поліграфа, на що останні надали добровільну згоду.
Проте, в подальшому позивач від проходження опитування із використанням поліграфа відмовився. Причиною відмови зазначив поганий стан самопочуття (головний біль, біль в області серця); стан перевтоми (ранній підйом після сну, поганий сон, тривале очікування поліграфічного обстеження); сумніви щодо достовірності якості роботи поліграфу та висновку, що можна зробити на основі цього дослідження (листи написані власноруч поліцейськими, які долучені до матеріалів службового розслідування).
За результатами службового розслідування складено висновок, затверджений начальником ГУНП в Черкаській області 29.03.2024, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог Присяги працівника поліції, визначеної ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 ч. 1 та ч. З ст. 18, пункту 3 ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 6 ч. З ст. 1, ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України вад 08.02.2019 № 100, пункту 3 розділу 2 Посадової інструкції сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, затвердженої 01.08.2023 начальником Уманського РУП ГУНП, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, абзаців 1, 2 пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського районного управління поліції ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до старшого сержанта поліції ОСОБА_8 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
На підставі вказаного висновку та встановлених під час службового розслідування обставин, ГУНП в Черкаській області видано наказ №722 від 08.04.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Уманського районного управління поліції ГУНП ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Черкаській області від 11.04.2024 № 122 о/с поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відповідно до п.6 ч. 1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції.
Позивач не погоджуючись із вищезазначеними наказами щодо звільнення його зі служби в поліції, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1179 від 09.11.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706), є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Таким чином, під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов'язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватись працівниками поліції сумлінно.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Частиною 1 статті 59 Закону України “Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 64 Закону України “Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: “Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Статтею 19 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (надалі - Порядок №893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4, 7 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку №893).
Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім'ї такого поліцейського.
Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в їх сукупності суд звертає увагу, що притягненню поліцейського до відповідальності передує проведення службового розслідування на підставі своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.
При цьому слід враховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Верховний Суд в постанові від 22 вересня 2022 року по справі №420/4977/20 зазначив, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставин, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.04.2024 № 722 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 11.04.2024 № 122 о/с "По особовому складу" про звільнення позивача зі служби в поліції - прийнято за результатами службового розслідування щодо вчинення поліцейськими ГУНП порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, які відображені у висновку службового розслідування, затвердженому 29.03.2024 т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області.
Так, під час проведення службового розслідування відносно позивача у висновку службового розслідування, затвердженому 29.03.2024 т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_3 , встановлено та відображено порушення вимог Присяги працівника поліції, визначеної ч. 1 ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 18, пункту 3 ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 38 Закону України “Про запобігання корупції», пункту 6 ч. 3 ст. 1 ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 3 розділу 2 Посадової інструкції сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, затвердженої 01.08.2023 начальником Уманського РУП ГУНП, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, абзаців 1, 2 пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Таким чином, за вчинення, вищезазначеного дисциплінарного проступку, на поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського районного управління поліції ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_8 правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально-етичними нормами.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття “дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі “X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі “C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.
З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинений позивачем дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Виходячи із зазначеного суд не надає оцінки іншим доводам сторін, оскільки вони не мають істотного значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду, які зазначені вище.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів в повному об'ємі правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ст.139 КАС України такі стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА