Справа № 420/20824/24
23 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування у період з грудня 2022 року по липень 2023 року включно та невиплати в подальшому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), належної додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належну додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у період з грудня 2022 р. по липень 2023 р. включно у загальному розмірі 533440,00 грн., відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період проходження військової служби ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань, отримав поранення. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини. Поранення не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Після отриманого поранення.
Позивач також зазначає, що з грудня 2022 року по липень 2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення, а саме мінно-вибухової травми, про що свідчать відповідні Довідки та що за результатами лікування рішеннями ВЛК позивачу неодноразово надавались відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів (довідки: №88/3 від 31.01.2023 р., №2041 від 02.03.2023 р., №2974 від 03.04.2023 р.). Протягом вказаних відпусток, у період з 01.02.2023 р. по 01.04.2023 р. ОСОБА_1 проходив реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ (Львівська обл.)
Позивач вказує, що в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, ОСОБА_1 не отримував передбачену йому додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з грудня 2022 р. липень 2023 року включно.
08.07.2024 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача вказано, що вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, військова частина НОМЕР_1 не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Представник відповідача зазначає, що твердження представника позивача про те, що військовою частиною НОМЕР_1 не було надано відповіді на заяву про виплату додаткової винагороди не відповідають дійсності, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 на адвокатський запит від 28.02.2024, який надійшов на адресу військової частини 12.03.2024 за вх. № 3547, було надано відповідь за вихідним від 20.03.2024 №0666/35/2019 і тому бездіяльність військової частини НОМЕР_1 не є протиправною як це зазначає представник позивача.
Таким чином, вказує представник відповідача, стосовно спірного періоду: з грудня 2022 року по липень 2023 року законодавством вимагалось для включення до наказів командира про виплату до додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень у разі поранення першочергово наступні фактори: стаціонарне лікування у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини; перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Крім того, включення військовослужбовців до наказів командира про виплату до додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень у разі поранення, має також відбуватись пропорційно часу участі, тобто пропорційно часу лікування, а не за весь місяць, незалежно від кількості днів лікування в ньому.
Також представник відповідача зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено у повному обсязі додаткову винагороду, збільшено до 100 000 грн за досліджуваний спірний період. Доказом вказаного слугує картка особового рахунку військовослужбовця щодо ОСОБА_1 №4592 за 12/2022-11/2023. Таким чином, позовні вимоги щодо досліджуваного періоду не підлягають задоволенню, оскільки військовою частиною вже було виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн за вказаний період.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до довідки № 673п від 04.02.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивач 18.12.2022 року, у період з 8:50 по 11:30, в р., отримав мінно-вибухову травму під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ російської федерації поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, внаслідок артилерійського обстрілу противника. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини. Поранення не являється наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2023 року №236 військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_1 , солдата резерву 4 запасної роти звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16 серпня 2023 року № 144-РС, з військової служби у відставку, відповідно до підпункту "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), пункту два частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу військової частини, з 18 серпня 2023 року з усіх видів забезпечення військової частини.
Також, позивачем до суду надано копії:
- картки пораненого;
- первинної медичної картки МП 8 МБ А0666 від 18.12.2022;
- перевідного епікризу ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ) № НОМЕР_4 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення про проходження позивачем лікування у період 18.12.2022 - 20.12.2022 з підстав отримання поранення під час бойових дій;
- виписного епікризу №16647 Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь» про проходження позивачем стаціонарного лікування у період з 20.12.2022 по 02.01.2023 у зв'язку з отриманням поранення;
- виписного епікризу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №66 із медичної карти стаціонарного хворого про надходження позивача у стаціонар 02.01.2023 року та його виписку 01.02.2023 року у зв'язку зі станом після поранення;
- довідки військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 31.01.2023 року №88/3 про те, що травма позивача так, пов'язана з проходженням військової служби та згідно класифікатора важкості отриманих травм відноситься до важких та що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів;
- довідки підприємства “Західний реабілітаційно-спортивний центр» НКСІУ від 06.02.2023 року №37 та інформації (звіту) про проходження реабілітаційно-відновлювальних послуг від 01.03.2023 року, про одержання позивачем у період з 01.02.2023 року по 01.03.2023 року реабілітаційно-відновлювальних послуг;
- довідки гарнізонної військово-лікарської комісії клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 02.03.2023 №2041 про те, що травма позивача так, пов'язана з проходженням військової служби та що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів;
- інформації (звіту) про проходження реабілітаційно-відновлювальних послуг від 01.04.2023 року, про одержання позивачем у період з 04.03.2023 року по 01.04.2023 року реабілітаційно-відновлювальних послуг;
- довідки гарнізонної військово-лікарської комісії клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 03.04.2023 №2974 про те, що травма позивача так, пов'язана з проходженням військової служби та що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів;
- довідки гарнізонної військово-лікарської комісії клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 29.05.2023 №4539 про те, що поранення та захворювання позивача так, пов'язані з проходженням військової служби та що позивач обмежено придатний до військової служби;
- довідки про тимчасову непрацездатність військовослужбовця КНП ОСР “Овідіопольська лікарня» від 19.06.2023 року, згідно якої позивач у період з 09.06.2023 року по 19.06.2023 року перебував на стаціонарі;
- довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №496765 про присвоєння позивачу ІІ групи інвалідності на строк до 01.07.2024 року;
- свідоцтва про хворобу №415 Центральної військово-лікарської комісії ЗС України від 26.07.2023 року №4176, згідно якого позивач перебував на обстеженні і лікуванні: ВМКЦ Східного регіону 18.12.2022 по 20.12.2022; ВМКЦ Західного регіону: з 02.01.2023 по 01.02.2023; КЗП «Овідіопольська лікарня» з 09.06.2023 по 19.06.2023; НВМКЦ «ГВКГ» з 20.12.2022 по 02.01.2023 та з 06.07.2023 по теперішній час.
У період з грудня 2022 року по липень 2023 року як стверджує позивач він додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року не отримував.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на дату прийняття даного рішення не припинено.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, від 07 липня 2022 року №793, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, постановою від 01 липня 2022 року №754, які (зміни) застосовуються з 01.06.2022 року, постановою від 08 жовтня 2022 року №1146, які застосовуються з 01.09.2022 року, постановою № 43 від 20.01.2023 року та постанови КМУ № 836 від 09.08.2023 року, які застосовується з 01.06.2023 року, водночас розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та до 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
У відповідності до п.1 Постанови №168 (у редакції Постанови КМУ №1146 від 08.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У відповідності до п.1 Постанови №168 (у редакції Постанови КМУ № 43 від 20.01.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацами 1 пунктів 1 та пунктом 1-2 вказаної Постанови (у редакції, яка застосовується з 01.06.2023 року згідно постанови КМУ № 836 від 09.08.2023 року) установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 року доповнено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, новим розділом - XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, в п.2 якого передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Пунктами 11 та 12 цього розділу встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Вказаний нормативно-правовий акт набрав законної сили 31.01.2023 з моменту офіційного оприлюднення після реєстрації в Міністерстві юстиції України та застосовується з 01 лютого 2023 року, про що безпосередньо зазначено в п.3 Наказу №44 від 25.01.2023.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за умови зокрема перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та за весь час такого перебування.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах у період з 18.12.2022 року по 01.02.2023 року та з 06.07.2023 року по 19.07.2023 року, а також у відпустці за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 01.02.2023 року по 03.05.2023 року.
Водночас, на спростування тверджень позивача про те, що йому не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн відповідачем до суду надано:
1) наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 грудень 2022 року» від 02.01.2023 № 15, яким визначено:
- виплатити особовому складу військової частини НОМЕР_1 призваних під час мобілізації додаткову винагороду в розмірі 30000 грн 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 грудня по 31 грудня 2022 року, відповідно до додатку 1 до цього наказу, окрім періодів зазначених у пунктах 2,3,4,5 цього наказу, зокрема солдату ОСОБА_1 за період з 01.12.22 по 04.12.22;
- виплатити особовому складу військової частини НОМЕР_1 призваних під час мобілізації за період безпосередньої участі в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000 грн 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за період з 01 грудня по 31 грудня 2022 року, відповідно до додатку 2 до цього наказу, без урахування періодів зазначених у додатку 1, зокрема солдату ОСОБА_1 за період з 05.12.22 по 17.12.22;
- виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. 00 коп. військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, каліцтва, травми), відповідно до додатку 4 до цього наказу, зокрема солдату ОСОБА_1 за період з 18.12.22 по 31.12.22;
2) наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за січень 2023 року» від 01.02.2023 № 493, згідно якого було визначено виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 за період з 01.01.23 по 31.01.23 у розмірі 30000 грн.;
3) наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 » від 31.03.2023 № 1216, яким було визначено внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01 лютого 2023 року №493: “7.6. Додаток 4 наказу доповнити рядками, окрім раніше виплачених періодів зазначених в додатку 1 та 2: солдат ОСОБА_1 … з 01.01.23 по 31.01.23»;
4) наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за лютий 2023 року» від 03.03.2023 № 866, яким було визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. 00 коп. військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, каліцтва, травми), відповідно до додатку 4 до цього наказу: солдату ОСОБА_1 за період з 01.02.23 по 28.02.23;
5) наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за березень 2023 року» від 04.04.2023 № 1225, яким було визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. 00 коп. військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, каліцтва, травми), відповідно до додатку 4 до цього наказу: солдату ОСОБА_1 за період з 01.03.23 по 03.03.23;
6) наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 » від 09.04.2024 № 1533, яким було визначено:
- внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01 квітня 2023 року №1225, в додатку 4 наказу, та рядок: солдат ОСОБА_1 , 18.12.2022, №341 від 19.12.22, з 01.03.23 по 03.03.23 замінити рядком, окрім раніше виплачених періодів зазначених в додатках 1 та 2: солдат ОСОБА_1 18.12.2022 №341 від 19.12.22, з 01.03.23 по 02.03.23, з 04.03.23 по 31.03.23;
- внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністативно-господарської діяльності) від 01 травня 2022 року №1586, додаток 4 наказу доповнити рядками, окрім раніше виплачених періодів зазначених в додатках 1 та 2: солдат ОСОБА_1 , 18.12.2022, №341 від 19.12.22, з 01.04.23 по 30.04.23.
Отже, позивачу за періоди з 18.12.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року, з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, з 01.03.2023 року по 02.03.2023 року, з 04.03.2023 року по 31.03.2023 року, з 01.04.2023 року по 30.04.2023 року було нараховано додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн.
Відповідачем зазначено, що у період з 09.06.2023 року по 19.06.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні не у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, на підтвердження чого надав до суду копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 №2496, що позивачем не спростовано та також вбачається з довідки про тимчасову непрацездатність військовослужбовця КНП ОСР “Овідіопольська лікарня» від 19.06.2023 року.
Відтак, зважаючи на те, що позивач у період з 09.06.2023 року по 19.06.2023 року не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, відтак суд вважає, що вказане свідчить про відсутність у позивача права отримати за вказаний період спірну винагороду.
Відповідачем до суду надано копію рапорту командир 4 запасної роти підполковника ОСОБА_2 , яким він просив командира військової частини НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва): липень 2023, а саме солдату ОСОБА_1 за період з 06.07.2023 року по 19.07.2023 року.
Проте, копії наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період з 06.07.2023 року по 19.07.2023 року до суду не надано.
Як вбачається з картки особового рахунку позивача, йому за грудень 2022 року виплачено додаткової винагороди винагороди у загальному розмірі 90967,74 грн, за січень 2023 року - 30000,00 грн, за лютий 2023 року - 0 грн, за березень 2023 року - 70000,00 грн, за квітень 2023 року - 0,00 грн, за травень 2023 року - 0 грн, за червень 2023 року - 0 грн, за липень 2023 року - 0 грн.
Отже, відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у повному розмірі пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та періоду його перебування у відпустці для лікування після поранення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
При цьому, щодо обчислення конкретної суми додаткової винагороди, яка належить до виплати позивачу, суд зазначає.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
При цьому, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (п. 64 рішення від 15.10.2009р. у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (п. 95 рішення від 18.12.1996р. у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey)).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (п.п. 36-40 рішення від 24.07.2012р. у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980р. у справі «Ван Остервійк проти Бельгії»).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відтак, зважаючи на викладене, оскільки обчислення конкретної суми додаткової винагороди відноситься до компетенції відповідача, який крім того як податковий агент зобов'язаний сплатити з неї належні податки та збори, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог позивача та про доцільність їх задоволення шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі у період з грудня 2022 року по липень 2023 року ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу його перебування у відпустці для лікування після поранення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу його перебування у відпустці для лікування після поранення у період з грудня 2022 року по липень 2023 року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі у період з грудня 2022 року по липень 2023 року ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу його перебування у відпустці для лікування після поранення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу його перебування у відпустці для лікування після поранення у період з грудня 2022 року по липень 2023 року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Марин П.П.