Справа № 420/7918/22
23 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, в якому позивач просить:
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 до дня поновлення на роботі в сумі 114205,75 (сто чотирнадцять тисяч двісті п'ять гривень сімдесят п'ять копійок).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/7452/21 26 січня 2022 року, наказом керівника Одеської обласної прокуратури №165к позивача поновлено на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та в органах прокуратури з 01 квітня 2021 року шляхом скасування наказу №748к від 18 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури». У зв'язку з поновленням позивача на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 26 січня 2022 року та наявністю вимушеного прогулу, викликаного безпідставним наказом про звільнення, наявне право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Однак, вказує позивач, рішення Одеського окружного адміністративного суд Одеською обласною прокуратурою не виконано в частині поновлення його на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, що призвело до вимушеного прогулу з 01 вересня 2021 року по 25 січня 2022 року до моменту видачі наказу керівника Одеської обласної прокуратури
Ухвалою суду від 06.06.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від Одеської обласної прокуратури 23.06.2022 року за вх №20241/22 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/7452/21 наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 26.01.2022 № 161к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області на підставі судових рішень у справі № 420/7452/21 та що наказ про поновлення позивача видано Одеської обласною прокуратурою добровільно та одразу після усного звернення ОСОБА_1 , яким одночасно кадровому підрозділу обласної прокуратури надано засвідчену копію постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022.
Поряд з цим, вказує відповідач, слід зазначити, що на судові рішення у справі №420/7452/21 Одеською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу, за якою Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду 08.06.2022 відкрито касаційне провадження та що наявні підстави для скасування Верховним Судом судових рішень № 420/7452/21 про задоволення вимог ОСОБА_1 . Безпосередньої вини Одеської обласної прокуратури у невиконані рішення суду не має і стягнення з відповідача середнього таких заробітку за обставин не буде відповідати меті, встановленій ст. 236 КЗпП України.
До суду від позивача 27.06.2022 року за вх №20605/22 надійшла відповідь на відзив.
26.07.2024 року ухвалою суду зупинено провадження у справі №420/7918/22 до вирішення справи №420/7452/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування наказу, рішення комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року ухвалою суду поновлено провадження у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 20 листопада 2012 року працював в органах прокуратури на різних посадах.
Наказом прокурора Одеської області від 05 вересня 2019 року №3529к позивача призначено на посаду прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.
Наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 18 березня 2021 року №748к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 31 березня 2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру». Підставою для прийняття наказу вказано рішення кадрової комісії №14 від 09 березня 2021 року.
Не погодившись із рішенням першої кадрової комісії від 09 березня 2021 року №14 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» та наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 18 березня 2021 року №748к про звільнення ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з позовом у справі №420/7452/21.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі №420/7452/21: позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури №748к від 18 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 31 березня 2021 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 31 березня 2021 року; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2021 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 117 598 гривень; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 31 березня 2021 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі №420/7452/21: рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №14 від 09 березня 2021 року "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки" прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову; визнано протиправним та скасовано рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №14 від 09 березня 2021 року "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки" прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 ; рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника Одеської обласної прокуратури №748к від 18 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 31 березня 2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінено, викладено мотивувальну частину у редакції вказаної постанови, а абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено у наступній редакції:
"Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2021 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 116 467,25 гривень.».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання вказаної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/7452/21 наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 26.01.2022 № 161к позивача поновлено на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.
31 січня 2023 року постановою Верховного Суду у справі №420/7452/21: касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі №420/7452/21 скасовано; ухвалено в справі №420/7452/21 нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування наказу відмовлено.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, з викладених норм КЗпП України вбачається, що при вирішення трудового спору суд як орган, який розглядає такий спір, приймає також рішення про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що і було зроблено у справі №420/7452/2 судами першої та апеляційної інстанцій.
Водночас, предметом розгляду у даній справі не є трудовий спір щодо вирішення питання правомірності звільнення позивача зі служби в органах прокуратури, а відтак питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке вже вирішене судом у справі №420/7452/21, у даній справі №420/7918/22 вирішуватись не може, з чого суд доходить висновку про те, що на спірні правовідносини (які виникли у зв'язку із затримкою виконання Одеською обласною прокуратурою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року в частині поновлення позивача на посаді, що допущено судом до негайного виконання) фактично поширює свою дію норми статті 236 КЗпП Україн - у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки(и).
Відтак, за умови затримки виконання роботодавцем рішення суду в частині негайного поновлення працівника на раніше займаній посаді, такий працівник має право звернутись до суду з вимогами щодо стягнення з такого роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
В той же час, суд при вирішенні подібного спору повинен враховувати також і хід первісного спору щодо оскарження рішення про звільнення працівника.
Так, як вже було зазначено судом, 31 січня 2023 року постановою Верховного Суду у справі №420/7452/21: касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі №420/7452/21 скасовано; ухвалено в справі №420/7452/21 нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування наказу відмовлено.
Отже, станом на час вирішення даної справи відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі №420/7452/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 31 березня 2021 року, оскільки фактично таке рішення є скасованим та у задоволенні зазначених вимог позивача - відмовлено.
Відтак, зважаючи на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 до дня поновлення на роботі в сумі 114205,75 (сто чотирнадцять тисяч двісті п'ять гривень сімдесят п'ять копійок).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Одеська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03528552, адреса: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026).
Суддя П.П. Марин