ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"24" вересня 2024 р. справа № 300/7256/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 у справі № 300/7256/24,
23.09.2024 ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення.
Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Результатів спеціальної перевірки від 06.09.2024 та заборони Міністерству освіти і науки України розривати контракт за №ІІ-105 від 30.06.2023.
Заява мотивована тим, що результати перевірки можуть вплинути на те, що Міністерством освіти і науки України буде розірвано контракт зі ОСОБА_1 до вирішення поданого позову, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах позову та керуючись законом.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 3 - 5 частини 1 статті 152 вказаного Кодексу заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для забезпечення позову.
Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Стаття 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У відповідності до частини 2 статті 151 даного Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи підстави забезпечення позову заявник покликається на те, що результати перевірки можуть вплинути на те, що Міністерством освіти і науки України буде розірвано контракт зі ОСОБА_1 до вирішення поданого позову, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Так, згідно листа відповідача від 16.09.2024, оскаржувані результати перевірки скеровано до Міністерства освіти і науки України для прийняття рішення щодо призначення особи на посаду чи або подальшого перебування на посаді.
Слід зазначити, що повноваження Національного агентства безпосередньо регламентовані ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції", з аналізу яких вбачається, що до компетенції відповідача не належить притягнення суб'єктів декларування до будь-якого виду відповідальності за результатами проведення повної перевірки декларації, що, у свою чергу, виключає можливість прийняття стосовно суб'єкта декларування рішення, яке може стати підставою для настання негативних наслідків та порушення прав, які потребують захисту та відновлення.
В даному випадку оскаржувані результати перевірки є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень Міністерством освіти і науки України, які лише фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявником також не зазначено, з яких саме обставин він дійшов висновку про існування, без вжиття заходів забезпечення позову, очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам та не надано доказів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі в межах заявлених позовних вимог, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявник фактично посилається на ймовірність настання певної події, а не на фактичні обставини, які б підтверджували загрозу ускладнення виконання судового рішення та поновлення прав позивача.
Таким чином, заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідність забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене та зважаючи, що на момент звернення із заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку, оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники справи яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.