ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2024 р. справа № 300/3830/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови виплати нарахованої у повному обсязі пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.04.2024 у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням її розміру 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на підставі приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (визнана неконституційною);
- зобов'язання відповідача проводити виплату нарахованої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахованої у порядку постанови КМУ від 09.12.2021 №1307 з 01.12.2022, відображеної у протоколі (розпорядженні) у повному обсязі, з урахуванням всіх доплат, надбавок та індексацій, без обмеження з 01.04.2024.
Позовні вимоги мотивовані протиправними дій відповідача щодо відмови виплати нарахованої у повному обсязі пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.04.2024 у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням її розміру 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на підставі приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (визнана неконституційною).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області 13.06.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений Законом України №3668-VI, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Також представник відповідача зазначає, що Законом України «Про Держаний бюджет України на 2024 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2024 2 361,00 грн, а тому розмір пенсійної виплати позивачу з 01.03.2024 становить 23 610,00 грн, тобто обмежений максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів. Також представник відповідача зазначила, що рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 у справі №3-123/2023(229/23) не визначено порядок і строки його виконання. На підставі викладеного, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
13.06.2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків І категорії особи з інвалідністю - III групи, інвалідність якого отримана внаслідок виконання військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи, що підтверджується відповідними документами:
- Посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серія НОМЕР_1 від 23.09.2019р.;
- Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серія НОМЕР_2 від 22.04.2002р.;
- Довідка МСЕК серія ВТЭ-8 №043351 від 29.07.1992р.
- Експертний висновок №98 від 16.06.1992р.
Позивачу призначена пенсія у відповідності вимог ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990рр., у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, чинним на час призначення.
З 01.01.2012р. пенсія по інвалідності у розмірі фактичних збитків нараховувалася відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку постанови КМУ №1210 від 23.11.2011р. 09.12.2021р. КМУ прийнято постанову №1307 «Про внесення змін до пост. КМУ від 23.11.2011р. N?1210» «Про підвищення рівня соціального захисту учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи».
А відтак, відповідно вимог п.2 пост. КМУ №1307 від 09.12.2021р. позивачу проведено перерахунок розміру пенсії по інвалідності у розмірі фактичних збитків - 60% за документами наявними у матеріалах пенсійної справи.
Станом на 02.04.2024р. позивачу нараховано основний розмір пенсії по інвалідності 42 715,60грн., що підтверджується протоколом (розпорядженням) перерахунку від 28.02.2024р. Однак розмір пенсійної виплати із врахуванням обмеження визначеного ст. 2 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. № 3668-VI, застосованого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та склав з 01.01.2023р. - 20 930,00 грн.
02.04.2024р. з метою вирішення спірного питання позивачем було подано заяву до Головного управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області.
28.02.2024р. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області №4094-3246/к-02/8-0900/24 від 16.04.2024р., позивачу відмовлено у виплаті пенсії по інвалідності у повному нарахованому розмірі, відображеному та зазначеному у протоколі від 28.02.2024р.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії із обмеженням максимальним розміром, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (надалі Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч. 1 ст. 1 Закону №796-XII).
Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок призначення та перерахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Станом на 01.03.2024 розмір пенсії з надбавками позивача склав 43915,94 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується протоколом перерахунку пенсії. Однак виплату цієї пенсії відповідач обмежив максимальним розміром, який становить з 01.03.2024 - 23 610,00 грн.
Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (Закон №3668-VІ).
Згідно зі ст. 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача 01.03.2024) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказана позиція узгоджувалась із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19.
При цьому, згідно абзацами 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Так, положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.09.2023 по справі №120/1602/23.
Як вбачається із матеріалів справи, розмір пенсії позивача з 01.04.2024 перевищив максимальний. При цьому, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Однак, Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи №3-123/2023(229/23), у рішенні від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України зазначено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності припису статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 20.03.2024.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Тому з огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивача, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у такий належний спосіб: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплати позивачу нарахованої у повному обсязі пенсії по інвалідності з 01.04.2024 у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням її розміру 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на підставі приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, а також зобов'язати відповідача проводити виплату нарахованої пенсії по інвалідності позивачу у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахованої у порядку постанови КМУ від 09.12.2021 №1307 з 01.12.2022, відображеної у протоколі (розпорядженні) у повному обсязі, з урахуванням всіх доплат, надбавок та індексацій, без обмеження з 01.04.2024.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); безсторонньо (п. 4); добросовісно (п. 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (п. 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (п. 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнання протиправними дій відповідача щодо відмови виплати нарахованої у повному обсязі пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.04.2024 у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням її розміру 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на підставі приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (визнана неконституційною).
Зобов'язання відповідача проводити виплату нарахованої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахованої у порядку постанови КМУ від 09.12.2021 №1307 з 01.12.2022, відображеної у протоколі (розпорядженні) у повному обсязі, з урахуванням всіх доплат, надбавок та індексацій, без обмеження з 01.04.2024.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.