Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/5555/23
Провадження №: 2/332/338/24
19 вересня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого: судді Погрібної О.М., за участю: секретаря судового засідання Паніної Л.Д.,розглянувши матеріали цивільної справи за позовом адвоката Шиш Антона Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла уточнена позовна заява адвоката Шиш Антона Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Ухвалою судді від 08 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та сторонам надано строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 03 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шиш А.Б., які про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, адвокат Шиш А.Б. надав заяву про відмову від позову, в якій просив вищезазначену заяву розглянути у відсутність позивача та його представника.
В заяві про відмову від позову зазначив, що 10.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики від 02.06.2021 року, 07.06.2021 року, 30.06.2021 року та 08.07.2021 року.
Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 14.02.2023 року у справі № 332/728/23 до набрання законної сили рішенням у вказаній цивільній справі накладено арешт на майно та грошові кошти, в розмірі 340825,57 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_2 , і знаходяться у нього чи в інших осіб. Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2023 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 332/728/23. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2023 року у справі № 332/728/23, яке набрало законної сили 23.01.2024 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9320,17 доларів США в рахунок відшкодування заборгованості за договором позики, станом на 07.02.2023 року, та понесені витрати зі сплати судового збору, в розмірі 3408,26 грн.
Разом з тим, як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 , після звернення позивача з вищевказаним позовом до суду, з метою приховання належного йому майна, заради ухилення від виконання грошового зобов'язання за договорами позики, здійснив заходи щодо відчуження належних йому на праві власності транспортних засобів та сільськогосподарської техніки. Так, ОСОБА_2 14.02.2023 року було знято з обліку належний йому трактор колісний БЕЛАРУС-892, 2013 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , що підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 13.09.2023 року № вих-10-08.1-10/2938. Після цього, 15.03.2023 року ОСОБА_2 , від імені якого, на підставі договору комісії від 15.03.2023 року № 1561/ К, діяло ТОВ ІКЦ "Агротехекспертиза", в особі директора ОСОБА_4 , та матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу/ складової частини, що має ідентифікаційний номер, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила вищевказаний трактор. При цьому, вказаний трактор було продано за 18050,00 грн. З вказаного вбачається, що після настання строку виконання грошового зобов'язання за вищевказаними договорами позики, відповідач ОСОБА_2 відчужив належний йому трактор.
Посилаючись на те, що на переконання позивача, відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, на час звернення з позовом до суду вартість наявного у власності відповідача ОСОБА_2 майна була недостатньою для задоволення вимог позивача зі сплати заборгованості за договорами позики, яка складала 369423,58 грн.
Також представник позивача зазначив, що 04 червня 2024 року, тобто після пред'явлення цього позову до суду та відкриття провадження у справі, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою К.О. на користь ОСОБА_1 було перераховано кошти, на виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2023 року у справі № 332/728/23.
Тому вважає, що на даний час підстава для визнання вищевказаного правочину недійсним - забезпечення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_2 , відпала.
Крім того, посилаючись на положення ч.3 ст.142 ЦПК України, відповідно до яких, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати. Зазначає, що на виконання умов договору про надання правової допомоги (з додатковою угодою), адвокатом було надано позивачу правничу допомогу, за яку позивач має сплатити адвокату гонорар, в сумі 37071,40 грн.
Зазначає, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, потрібно враховувати те, що позов про визнання правочину недійсним було подано з метою забезпечення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2023 року у справі № 332/728/23 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Тобто справи № 332/728/23 та № 332/5555/23 є взаємопов'язаними.
Також зазначає, що представником позивача були понесені витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту (з смт.Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області до м Запоріжжя - 60 км в одну сторону), а саме витрати на придбання пального (дизельного палива), в кількості 20 літрів на поїздку: - 16.04.2024 року - представництво ОСОБА_1 в Першому слідчому відділі (з дислокацією у м. Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління державного бюро розслідувань під час отримання документів за адвокатським запитом - 1199 грн. 80 коп.
Враховуючи викладене, просить прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, та закрити провадження у справі; повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачами надані відзиви, в яких вони проти задоволення позовних вимог заперечували, в задоволення позовних вимог просили відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю, справу розглянути без їх участі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Відповідна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 585/2152/19 (провадження № 61-4450св20) та від 11.04.2019 у справі № 712/13263/17 (провадження № 61-29936св18).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шиш А.Б. скористався правами, передбаченими положеннями ч.1 ст.206, п.4 ч.1 ст.255,373 ЦПК України, як представник позивача, звернувся до суду з заявою про відмову від позову.
Судом встановлено, що відмова представника позивача від даного позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, є безумовним правом позивача, підстав для неприйняття відмови не встановлено, тому відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
При вирішенні клопотання про повернення судового збору суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору.
Стосовно витрат за надання правничої допомоги слід зазначити наступне.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Так, зі змісту заяви представника позивача про закриття провадження у справі вбачається, що він фактично не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем добровільно після пред'явлення позову до суду, однак просить застосувати правила ч.3 ст.142 ЦПК України (розподіл судових витрат у разі відмови від позову) та стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування заявленої вимоги посилається на те, що позов про визнання правочину недійсним було подано з метою забезпечення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2023 року у справі № 332/728/23 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Тобто справи № 332/728/23 та № 332/5555/23 є взаємопов'язаними.
Судом встановлено, що 27.09.2023 адвокат Шиш А.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, в якій просить визнати правочин, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про відчуження трактору колісного БЕЛАРУС-892, 2013 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , недійсним.
Крім того, у лютому 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шиш А.Б., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2023 року у справі № 332/728/23, яке набрало законної сили 23.01.2024, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9320,17 доларів США в рахунок відшкодування заборгованості за договорами позики, станом на 07.02.2023 року, та понесені витрати зі сплати судового збору, в розмірі 3408,26 грн.
Як вбачається з наданих представником позивача адвокатом Шишом А.Б. копій виконавчих документів, 29.04.2024 на виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2023 року у справі ЄУН 332/728/23, виконавчий лист №332/728/23, виданий 08.02.2024 Заводським районним судом м.Запоріжжя, відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О., булло відкрито виконавче провадження № 7487825.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О., 04.06.2023 виконавче провадження № 7487825 було закінчено у зв'язку з тим, що рішення виконано фактично в повному обсязі. згідно виконавчого документа. Суму боргу в розмірі 9320,17 доларів США, що в гривневому еквіваленті з офіційним курсом НБУ на 04.06.2024 року складає 377 292,60 грн. перерахована стягувану платіжною інструкцією № 4569 від 04.06.2024 року. Основну винагороду та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі та перераховано платіжними інструкціями № 4568, № 4570, № 4571 від 04.06.202 року.
Тому, факт наявності грошового зобов'язання у ОСОБА_2 автоматично не призвів до виникнення у кредитора права щодо будь-якого майна боржника. Лише наявність у боржника непогашених грошових зобов'язань не свідчить про недійсність правочинів, укладених ним.
Крім того, для встановлення фраудаторності правочину основною обставиною, що підлягає доведенню позивачем та встановленню судом, є те, що внаслідок вчинення оспорюваного правочину боржник перестає бути платоспроможним.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 370/2489/20 (провадження № 61-9618св21) зроблено висновок про те, що за умови встановлення факту наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що його права порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника.
Згідно із ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі ЄУН 332/728/23, і яке згідно зі статтею 129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання, здійснено стягнення боргу на користь позивача.
В той же час, предметом даного спору є не стягнення боргу, а визнання правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним. Після пред'явлення даного позову відповідачами вказані вимоги задоволені не були, тому і підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає. Позивач відмовився від позову про визнання правочину недійсним, тому понесені ним витрати відповідачами не відшкодовуються.
Звернення до суду із позовними вимогами з метою забезпечення виконання рішення у іншій цивільній справі не є підставою для стягнення витрат на правову допомогу з відповідачів у даній справі.
Керуючись ст.ст. 257, 258, 260 ЦПК України,суд, -
Заяву представника позивача адвоката Шиш Антона Борисовича про відмову від позову - задовольнити.
Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову у справі за позовом адвоката Шиш Антона Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом адвоката Шиш Антона Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.168) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 50 відсотків суми судового збору в розмірі 536,80 гривні (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп), сплаченого на рахунок отримувача ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, призначення платежу *;101; 2541405876; судовий збір, за позовом ОСОБА_5 , Заводський районний суд м.Запоріжжя, згідно з квитанцією ID: 2259-7802-4211-1302 від 22.09.2023, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи ЄУН 332/5555/23.
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача адвоката Шиш Антона Борисовича про стягнення витрат на правову допомогу.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Погрібна