Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/4851/23
Провадження №: 1-кп/332/112/24
23 вересня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Запоріжжі в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023080000000190 від 17.03.2022, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115, п.п. 1,5,7 ч.2 ст.115 КК України,
встановила:
В провадженні Заводського районного суду м.Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що 03.10.2024 спливає визначений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора.
Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , які про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу колегія суддів керується положеннями ст.331 КПК України, відповідно до якої за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ч.1 ст.183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2023 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, який у подальшому був неодноразово продовжений, останній раз,- до 03 жовтня 2024 року включно.
Згідно зі ст.ст.7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Колегія суддів при вирішенні питання про продовження виключного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 приходить до висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним прокурором ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115, п.п. 1,5,7 ч.2 ст.115 КК України, які законом віднесено до тяжких та особливо тяжких злочинів та за вчинення яких передбачено покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи та проти громадської безпеки, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, відсутність стійких соціальних зв'язків, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п.119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується ряд злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення інших кримінальних правопорушень, враховуючи і той факт, що раніше останній вже притягувався до кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, хоча і зменшився, однак не зник, з огляду на те, що може виникнути необхідність в повторному допиті свідків та потерпілих. З огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
В той же час колегія суддів вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Крім цього, в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачений за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, які згідно з пред'явленим обвинуваченням є насильницькими, колегія суддів дійшла висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистих свобод.
Продовжений запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України» (Samoylovich v. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого таким, що підлягає задоволенню, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Колегія суддів не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 331, 369 - 372, 392 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 21 листопада 2024 року включно, без визначення застави, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали направити співробітникам Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Повний текст ухвали виготовлено 23 вересня 2024 року.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3