Справа № 229/4749/24
Провадження № 2/229/1672/2024
23 вересня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Ергашової Н.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Представник позивача - адвокат Плахтій О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що у липні 2024 року позивач дізналася, що відносно неї відкрито виконавче провадження № 68390783 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 122306 від 09.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0662632223 від 02.05.2018р. у сумі 17202,50 грн. Вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчий напис № 122306 від 09.06.2021 року вчинено з порушенням норм Закону «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів», за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією є порушенням чинного законодавства.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Плахтій О.В. у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України. Представник позивача надала суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечує. Крім того вказала, що позивач заперечує проти врегулювання спору за участю судді та проти укладення мирової угоди, оскільки позивач жодних боргів перед відповідачем не має, внаслідок чого відсутній предмет спору.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про визнання позову у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку із визнанням позову на підставі ч. 1 ст. 142 ЦІІК України просив суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, крім того, просив зменшити стягувані витрати на правничу допомогу до 1000 грн.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.
Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи чинних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом достовірно встановлено, що 09.06.2021 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Є.М. був вчинений виконавчий напис № 122306 про стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є боржником за кредитним договором №0662632223 від 02.05.2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», якому ТОВ «Фінпром Маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №250521-ФК від 25 травня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому ТОВ «Інфінанс» на підставі Договору факторингу № 26032019 від 26 березня 2019 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 0662632223 від 02.05.2018 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року включно. Сума заборгованості складає: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12652,50 грн. - заборгованість за відсотками та комісією; 1500 грн. - заборгованість за штрафними санкціями; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 17202,50 грн. (а.с.17).
На підставі заяви представника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» старшим державним виконавцем Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Коваленко В.М. було відкрите виконавче провадження № 68390783 про стягнення боргу у розмірі 17202,50 грн. з ОСОБА_4 згідно виконавчого напису № 122306, виданого 09.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с.15-16, 18-19).
Разом з тим, 21.02.2017 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.14).
Згідно листа Бахмутського міського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.07.2024 року повідомлено, що виконавче провадження, з примусового виконання виконавчого напису № 122306, вчиненого 09.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення боргу у сумі 17202,50 грн. з ОСОБА_4 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», надійшов на примусове виконання 27.01.2022, виконавче провадження відкрито 31.01.2022, копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам для відома та виконання АСВП № 68390783. Нажаль, надати більш детальну інформацію щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам Бахмутський МВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ на даний час не має можливості, оскільки з 24.02.2022, згідно наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бахмутський міський відділ державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області переведено на дистанційну роботу, а евакуація виконавчих документів з приміщення відділу за адресою: АДРЕСА_2 не проводилась (а.с.20).
Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги суд зазначає, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 вказаний Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Так, зазначена постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р. у справі № 910/10374/17.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.
Щодо такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Суду не надано достовірних доказів того, що серед документів, які надавалися приватному нотаріусу для вчинення нотаріального напису, містилися документи, якими безспірно підтверджується сума заборгованості за кредитом. Крім того, суду не надані докази на підтвердження отримання боржником письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
В позовній заяві позивач зазначила, що вважає, що виконавчий напис вчинений з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було з'ясовано чи не порушено строк позовної давності, не встановлено чи не погашена заборгованість, не надано всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Суду не надано достовірних доказів того, що нотаріус переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, що є однією з підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Тобто суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позовна заява ОСОБА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Про стягнення витрат на правову допомогу позивач не заявляла.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з тим, що представник відповідача до початку розгляду справи по суті заявив про визнання позову, а позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1453,44 грн. (968,96 грн. - за пред'явлення позову до суду, 484,48 грн. - за заяву про забезпечення доказів), суд стягує з відповідача на користь позивача 50% судового збору в розмірі 726,72 грн.
Крім того, позивачу слід повернути з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого нею за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, в загальній сумі 726,72 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 133, 137, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 122306 від 09.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка є боржником за кредитним договором №0662632223 від 02.05.2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заборгованості в розмірі 17202,50 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222) на користь держави судові витрати в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп.
Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету України судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. за квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № б/н від 10.07.2024 року, 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп. за квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № б/н від 10.07.2024 року, а всього на загальну суму 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з моменту отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Є. Дубовик