Справа № 128/2093/23
20 вересня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання: Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 31.05.2023 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У позовній заяві викладено наступну позицію.
Відповідно до постанови судді Вінницького районного суду Вінницької області від 20.07.2021 у справі №128/1777/21 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 18.06.2021 о 17 год. 30 хв. на 383 км + 480 м автодороги «М-30», сполученням «Стрий-Ізварине», керуючи автомобілем «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, був неуважним, не дотримався дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із належним позивачці автомобілем «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , яким вона керувала, в результаті чого належний їй автомобіль продовжив рух та здійснив зіткнення із автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду. В результаті вказаної ДТП належний їй автомобіль «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Вказаною постановою судді відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Таким чином, вина відповідача ОСОБА_2 підтверджується постановою суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що призвело до пошкодження належного їй на праві власності автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначена постанова суду набула законної сили 02.08.2021.
Факт належності їй автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», договір №ЕР 200770395.
Відповідно до листа ПрАТ «СК «ВУСО» від 01.02.2022 №474/2145229 ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну, згідно страхового полісу складає 130000,00 грн.. 31.08.2021 позивачка звернулася до відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою, на яку отримала відповідь про те, що, оскільки відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту її автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, буде безпосередньо здійснюватися на її банківський рахунок, то сума відшкодування буде зменшена на суму визначеного законодавством податку на додану вартість (20%). Доплата податку на додану вартість буде здійснена страховиком у разі документального підтвердження проведеного ремонту автомобіля. Тому, розмір страхового відшкодування їй було зменшено на 20%, що склало 26000,00 грн. та на її банківський рахунок виплачено лише 104000,00 грн. страхового відшкодування, попри те, що ліміт становив 130000,00 грн..
В подальшому для з'ясування розміру заподіяної шкоди вона звернулася до Вінницького НДЕКЦ та за її заявою було проведено автотоварознавче дослідження. Відповідно до висновку експертного дослідження від 30.11.2021 №ЕД-19/102-21/16254-АВ сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Sandero», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 18.02.2021, станом на момент проведення огляду, а саме 24.11.2021, складає 329008,84 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Sandero», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент проведення огляду, 24.11.2021, складає 341700,00 грн.. Також у мотивувальній частині експертизи вказано, що ринкова вартість автомобіля «Renault Sandero», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , в технічно справному стані станом на 24.11.2021 становить 329008,84 грн.. Проведеною експертизою встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля дорівнює ринковій вартості аналогічного технічно справного автомобіля на момент ДТП. Таким чином, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля перевищує вартість транспортного засобу до ДТП. За таких обставин транспортний засіб вважається фізично знищеним. З огляду на це, та приписи ст.ст. 29, 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті, має бути визначений як різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після та витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Тому для цього необхідно було провести додаткове експертне дослідження та визначити ринкову вартість придатних залишків (вартість утилізації) пошкодженого автомобіля «Renault Sandero», 2019 року випуску. Тобто, різницю ринкової вартості ТЗ до та після ДТП.
Оскільки рішення про страхове відшкодування було прийнято не у відповідності до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування не повинен був зменшуватися на суму ПДД. Отже, зменшення відповідачем ПрАТ «СК «ВУСО» розміру страхового відшкодування на суму 26000,00 грн. (розмір ПДД) суперечить закону та її майновим інтересам.
Про те, що автомобіль є фізично знищеним та розмір страхового відшкодування має бути визначений не із вартості відновлювального ремонту, а виходячи із різниці вартості автомобіля до та після ДТП, вона дізналася після подання заяви до ПрАТ «СК «ВУСО». До цього, страхова компанія їй не роз'яснювала даних обставин та наслідків подання нею заяви про здійснення страхової виплати без проведення автотоварознавчої експертизи. Так, заяву до ПрАТ «СК «ВУСО» було подано 31.08.2021, а висновок експертного дослідження №ЕД-19/102-21/16254-АВ було виготовлено 30.11.2021. Пошкоджений автомобіль після ДТП оглядався представниками ПрАТ «СК «ВУСО», однак, ймовірність того, що пошкоджений автомобіль може бути фізично знищеним та їй може бути виплачено страхове відшкодування не у розмірі 104000,00 грн., а у розмірі ліміту відповідальності (130000,00 грн.), представниками страхової компанії їй не роз'яснювалося. Після з'ясування того, що автомобіль є фізично знищеним, вона звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження та виплату коштів в сумі 26000,00 грн.. Однак листом від 23.02.2023 №683/2145229 їй було відмовлено із посиланням на те, що розмір страхового відшкодування був узгоджений із нею. Такі дії відповідача вважає недобросовісними та такими, що суперечать загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до висновку експерта №32 від 30.03.2023 з оцінки транспортного засобу дійсна ринкова вартість придатних залишків (вартість утилізації) автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом на дату проведення дослідження, 22.02.2023, складає 144440,00 грн.
Таким чином, відповідно до двох автотоварознавчих досліджень встановлено, що: сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 329008,84 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 341700,05 грн.; дійсна ринкова вартість придатних залишків (вартість утилізації) автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 144440,00 грн.. У зв'язку із тим, що витрати на ремонт пошкодженого автомобіля перевищують вартість автомобіля до ДТП, автомобіль вважається знищеним та страхова компанія зобов'язана відшкодувати їй різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП. З огляду на викладене, ця сума становить 184568,84 грн. (329008,84 грн. - 144440,00 грн.). Оскільки ліміт відповідальності страховика менший за різницю вартості автомобіля до та після ДТП, розмір відшкодування, яке зобов'язаний був сплатити відповідач ПрАТ «СК «ВУСО» мав становити 130000,00 грн.. Розмір недоплати страховика становить 26000,00 грн. (130000,00 грн. - 104000,00 грн.).
З огляду на вище викладене, відповідно до ст. 1194 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати їй різницю між страховою виплатою та фактичним розміром заподіяної матеріальної шкоди, яка становить 199008,84 грн. (329008,84 грн. - 130000,00 грн.).
Окрім того, діями відповідача ОСОБА_2 їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 15000,00 грн. та яка полягає у тому, що внаслідок пошкодження автомобіля їй було дуже неприємно. На момент ДТП в автомобілі перебував її малолітній син, за життя та здоров'я якого вона дуже переживала. Вона дуже розхвилювалася, втратила спокій та рівновагу. У них погіршився настрій, через хвилювання та переживання з'явилися головні болі. Автомобіль фактично було втрачено. Це призвело до суттєвих незручностей у їх щоденному житті, оскільки вона не могла оперативно вирішувати свої повсякденні життєві побутові питання. Також було втрачено можливість возити дитину на розвиваючі заняття до педагога.
Оскільки відповідачі в добровільному порядку заподіяну матеріальну та моральну шкоду не відшкодували ,вона вимушена була звернутися до суду із даним позовом.
На підставі викладеного просила: стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» на її користь 26000,00 грн. заподіяної матеріальної шкоди внаслідок ДТП; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 199008,84 грн. заподіяної матеріальної шкоди внаслідок ДТП та 15000,00 грн. заподіяної моральної шкоди; стягнути з відповідачів ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 в рівних частках з кожного понесені нею судові витрати в сумі 2400,09 грн. сплаченого судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн. витрат за проведення експертизи оцінки транспортного засобу (т. 1 а.с. 1-7).
12.09.2023 позивачкою ОСОБА_1 подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 175-176), у якій викладено наступне.
У зв'язку із тим, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , вона 05.08.2023 продала на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №4894 через комісіонера - суб'єкта господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами ПП «КАР-Делюкс СВ» (м. Тульчин Вінницької області, вул. Леонтовича, 55/Д), який перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстровим №7675 від 24.01.2019, дана обставина є істотною та підлягає врахуванню при вирішенні справи. Таким чином, пошкоджений автомобіль вона залишила собі і вирішила ним розпорядитися. Ця обставина підлягає врахуванню при визначенні розміру відшкодування з відповідача ОСОБА_2 .. Тому відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати їй різницю між страховою виплатою, залишковою вартістю пошкодженого автомобіля та фактичним розміром заподіяної матеріальної шкоди, що становить 54568,84 грн. (329008,84 грн. - 130000,00 грн. - 144440,00 грн.). Інші позовні вимоги залишаються без змін. Таким чином загальний розмір матеріальної та моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів становить 95568,84 грн. (26000,00 грн. + 54568,84 грн. + 15000,00 грн.). При зверненні до суду із даним позовом нею було сплачено судовий збір в сумі 2400,09 грн., виходячи з ціни позову - 240008,84 грн.. Оскільки ціна позову зменшилася з 240008,84 грн. до 95568,84 грн., їй має бути відшкодовано 1326,49 грн. (1400,09 грн. - 1073,60 грн.) переплаченого судового збору. На підставі викладеного просить: стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» на її користь 26000,00 грн. заподіяної матеріальної шкоди внаслідок ДТП; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 54568,84 грн. заподіяної матеріальної шкоди внаслідок ДТП та 15000,00 грн. заподіяної моральної шкоди; стягнути з відповідачів ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 в рівних частках з кожного понесені нею судові витрати в сумі 1073,60 грн. сплаченого судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн. витрат за проведення експертизи оцінки транспортного засобу; повернути 1326,49 грн. переплаченого судового збору.
Представником відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 92-97), у якому викладено наступну позицію.
Заявлені позивачкою позовні вимоги до ПрАТ «СК «ВУСО» вважає незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Так, між ПрАТ «СК «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №200770395 від 30.07.2020, за умовами якого страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_5 . Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 260000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн., франшиза - 0 грн. У період дії вказаного договору, а саме 18.06.2021 на 383 км + 480 м автодороги «М-30» сполученням «Стрий-Ізварине», водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_5 , не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення із автомобілем «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого даний автомобіль продовжив рух та здійснив зіткнення із автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.07.2021 у справі №128/1777/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 18.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. 26.08.2021 представником ПрАТ «СК «ВУСО» проведено огляд пошкодженого автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 . 31.08.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо способу та розміру здійснення виплати страхового відшкодування. 06.09.2021 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_1 в сумі 104000,00 грн.. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Як зазначено вище, 26.08.2021 представником ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , за наслідками якого складено протокол огляду колісного транспортного засобу. За результатами цього огляду ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо розміру та способу здійснення виплати страхового відшкодування, що підтверджується заявою про узгодження розміру страхового відшкодування від 31.08.2021. Так, у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» остання просить здійснити виплату страхового відшкодування в узгодженому з нею розмірі 104000,00 грн. по страховому випадку, що стався 18.06.2021 внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 . Вказала, що сума є належним чином узгодженою, на проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого майна ОСОБА_1 не наполягала. Способом здійснення страхового відшкодування ОСОБА_1 визначила перерахування узгодженої у вказаній заяві суми на поточний рахунок вказаний в заяві на виплату страхового відшкодування від 18.08.2021. Окрім того, ОСОБА_1 вказала, що після отримання суми страхового відшкодування майнових претензій до ПрАТ «СК «ВУСО» мати не буде. Отже, підписанням заяви про узгодження розміру страхового відшкодування від 31.08.2021 потерпіла особа визначила розмір страхового відшкодування, тому експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася. Такі дії потерпілої та страховика відповідають положенням п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З огляду на викладене, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення зі страховика 26000,00 грн. страхового відшкодування. Щодо заявленої до стягнення суми витрат на проведення оцінки транспортного засобу, то вважає, що дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено вичерпний перелік випадків коли страховик відшкодовує витрати на проведення експертизи (оцінки), це коли представник страховика не з'явився на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП. Окрім того, ОСОБА_1 у заяві про узгодження розміру страхового відшкодування вказала, що на проведенні експертизи (оцінки) пошкодженого майна не наполягає. З огляду на вище викладене, просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» відмовити в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 127-129), у якому викладено наступну позицію.
Відповідач ОСОБА_2 заявлені до нього позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає з огляду на таке. До позовної заяви позивачкою додано копію висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-21/16254-АВ від 30.11.2021, відповідно до якого: сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 18.06.2021 станом на момент проведення огляду, 24.11.2021, складає 329008,84 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент проведення огляду, 24.11.2021, становить 341700,05 грн.. Ринкова вартість КТЗ марки «Renault» моделі «Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , з технічним станом без пошкоджень, станом на 24.11.2021, становила 329008,84 грн.. Відтак, вказаний автомобіль вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим, так як витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Окрім того, до позовної заяви додано копію висновку експерта №32 від 30.03.2023, з якого вбачається, що дійсна ринкова вартість придатних залишків (вартість утилізації) автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом на дату проведення дослідження, 22.03.2023, становить 144440,00 грн.. Таким чином, різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП становить 184568,84 грн. (329008,84 грн. - 144440,00 грн.). Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», договір (поліс) №ЕР200770395. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 130000,00 грн.. Таким чином, залишок фактичної шкоди з урахуванням страхової виплати складає 54568,84 грн. (184568,84 грн. - 130000,00 грн.).. Враховуючи вищевикладене, позивач помилково вважає, що відповідач ОСОБА_2 має відшкодувати різницю між фактичним розміром заподіяної матеріальної шкоди та страховою виплатою в сумі 199008,84 грн. (329008,84 грн. - 130000,00 грн.). Щодо позовних вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, то вважає, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, а тому в його задоволенні просить відмовити.
Представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Поворознюком Б.М. подано відповідь на відзив, що поданий відповідачем ПрАТ «СК «ВУСО» (т. 1 а.с. 136-139), у якій викладено наступне. Відповідач у своєму відзиві посилається на правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 10.06.2020 у справі №333/2096/17. Проте, даний правовий висновок не може бути застосований у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки у справі, де Верховний Суд надав свій правовий висновок зовсім інші фактичні обставини, отже це правовий висновок не є релевантним до обставин справи за позовом ОСОБА_1 .. Так, у справі за позовом ОСОБА_1 , остання 18.08.2021 звернулася до ПрАТ «СК ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. 26.08.2021 представник страховика провів огляд пошкодженого автомобіля позивачки. 31.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК ВУСО» із проханням з'ясувати результат проведеного експертом огляду пошкодженого транспортного засобу. А саме, який розмір страхового відшкодування, на котрий вона має право отримати. Однак, представники страховика повідомили їй, що проведене автотоварознавче дослідження є власністю страхової компанії, оскільки було проведено за їх замовленням та за їх кошти. У страховій компанії ОСОБА_1 пояснили, що вона вправі самостійно замовити і отримати експертний висновок для визначення розміру заподіяної шкоди внаслідок пошкодження її автомобіля. Після цього в страховій компанії ОСОБА_1 пояснили, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 130000,00 грн.. Більше цієї суми вони все одно не виплатять. Поряд із цим, така сума страхового відшкодування в повному обсязі буде виплачена лише в разі фактичного проведення ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки до даної суми включено ПДД в розмірі 20%, що складає 26000,00 грн. Тому, на момент звернення ОСОБА_1 за страховим відшкодуванням 31.08.2021 у страховій компанії їй пояснили, що до проведення ремонту пошкодженого автомобіля, їй може бути виплачено максимально можливу суму відшкодування в розмірі 104000,00 грн. А 26000,00 грн. ПДД їй буде виплачено лише у разі надання страховій компанії документально підтвердженого факту проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. На таких умовах виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 погодилася, оскільки представники страховика переконали її, що враховуючи ліміт відповідальності страховика це максимальний розмір страхового відшкодування. Тому, 31.08.2021 ОСОБА_1 підписала підготовлену страховиком заяву про узгодження розміру страхового відшкодування в розмірі 104000,00 грн.. В заяві було зазначено, що на проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого майна вона не наполягає. Та після отримання суми страхового відшкодування у зазначеному розмірі майнових претезній до страхової компанії вона мати не буде. Такі дії страховика є недобросовісними. Представниками страховика не було роз'яснено позивачці, що у разі визнання автомобіля фізично знищеним, вона має право на отримання страхового відшкодування в розмірі 130000,00 грн. 30.11.2021 за замовленням позивачки було проведено експертне дослідження №ЕД-19/102-21/16245-АВ та встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість вказаного автомобіля на момент ДТП, а тому автомобіль є фізично знищеним. Тому при розрахунку розміру страхового відшкодування ПДД не нараховується, а розмір страхової виплати на 20% не зменшується. Запевняючи позивачку в тому, що розмір страхового відшкодування в сумі 104000,00 грн. є максимально можливою страховою виплатою, а після проведення ремонту ОСОБА_1 буде доплачено 26000,00 грн., страхова компанія діяла недобросовісно та ввела позивачку в оману, оскільки не пояснила, що в разі визнання пошкодженого автомобіля фізично знищеним, розмір страхового відшкодування розраховується іншим чином. Доводи відзиву про те, що підписуючи заяву про узгодження розміру страхової виплати, ОСОБА_1 усвідомлювала те, що вона відмовляється від отримання 26000,00 грн. та, що це була її добра воля, є безпідставними, оскільки позивачка не укладала зі страховою компанією угоди про узгодження розміру страхового відшкодування. У ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на відмову від отримання страхового відшкодування в розмірі 130000,00 грн.. Підписуючи вказану заяву, вона вважала, що отримує максимально можливий розмір страхового відшкодування, на яке вона має право, в сумі 104000,00 грн.. З огляду на вищевикладене просить доводи відзиву оцінити критично та не приймати їх до уваги, а позовні вимоги задоволити.
Представником відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» подано додаткові письмові пояснення в порядку ч. 5 ст. 174 ЦПК України (т. 2 а.с. 1-5), у яких викладено наступне.
Як раніше було зазначено, позивачка ОСОБА_1 31.08.2021 подала до страхової компанії власноручно підписану заяву, відповідно до якої між нею та страховиком було узгоджено суму страхової виплати в розмірі 104000,00 грн.. Відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просила виплатити узгоджену суму страхового відшкодування, яка є узгодженою, на проведені оцінки (експертизи) пошкодженого майна не наполягала. Після отримання вказаної суми майнових претензій до ПрАТ «СК «ВУСО» мати не буде. Отже, підписання заяви про узгодження розміру страхового відшкодування між позивачем та відповідачем відповідає положенням п. 36.2 ст. 36 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в силу якої страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні експертизи (оцінки) пошкодженого майна. Водночас, для приватного права властивою є така засада ,як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюються при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч попередній поведінці. В основі такої поведінки знаходиться принцип добросовісності. В підписаному ОСОБА_1 узгодженні зазначено, що воно складено відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими. За змістом вказаного узгодження, ОСОБА_1 діючи добровільно, на власний розсуд погодилася із розміром страхового відшкодування ПрАт «СК «ВУСО» в сумі 104000,00 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» не підлягають задоволенню. Також зазначає, що позиція позивачки про те, що представник страховика ввів її в оману щодо дійсної вартості відновлювального ремонту автомобіля та подальшого зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДД в розмірі 20%, то розмір суми страхового відшкодування було визначено на підставі огляду пошкодженого автомобіля, який було проведено 26.08.2021; Оцінки, експертизи пошкодженого майна ПрАТ «СК «ВУСО» проведено не було. Про вказані обставини позивачці було відомо, що підтверджується її заявою від 31.08.2021, де вона не наполягала на проведені оцінки (експертизи). Таким чином, з урахуванням змісту заяви позивачки від 31.08.2021, сума страхового відшкодування у розмірі 104000,00 грн. є остаточною, а подальше здійснення доплат у розмірі 26000,00 грн. та/або перегляд суми страхового відшкодування буде неможливим після отримання потерпілою особою страхового відшкодування в сумі 104000,00 грн. Вказані умови узгодження суми страхового відшкодування є більш ніж доступними для розуміння та подвійного тлумачення не мають, а тому вважає безпідставним твердження позивача, що її було введено в оману щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення. Окрім того, на підтвердження доводів щодо введення позивачки в оману, позивачкою не надано жодного доказу, який би міг підтвердити вказаний факт та фактичне зменшення страховиком суми страхового відшкодування на суму ПДД. З огляду на вказане, вважає суперечливими та голослівними твердження позивачки про те, що 31.08.2021 ОСОБА_1 просила ПрАТ «СК «ВУСО» надати експертне дослідження, в отриманні якого їй було відмовлено, та те, що страховиком було повідомлено ОСОБА_1 про зменшення суми страхового відшкодування на ПДД (20%), оскільки вони не узгоджуються із доказами, які наявні в матеріалах справи. На підставі викладеного просив в задоволенні позову до ПрАТ «СК «ВУСО» відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.06.2023 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, вирішено клопотання позивача про витребування доказів та про проведення засідання в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 85-86).
Ухвалою суду від 08.08.2023 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Поворознюка Б.М. про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 152).
Ухвалою суду від 30.08.2023 задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» - Пронякіна Є.В. про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 168).
Ухвалою суду від 29.11.2023 прийнято до розгляду заяву позивачки ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог, задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Поворознюка Б.М. про допит позивачки ОСОБА_1 в якості свідка, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Куцого К.С. про витребування доказів, витребувано докази у позивачки ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 203-204).
Ухвалою суду від 10.01.2024 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування у ПП «КАР-ДЕЛЮКС СВ» доказів - копії договору купівлі-продажу транспортного засобу №4894 від 05.08.2023 автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 224-225).
Ухвалою суду від 17.01.2024 задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 235).
Ухвалою суду від 26.02.2024 задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 247).
Ухвалою суду від 29.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів (т. 2 а.с. 29).
Ухвалою суду від 29.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Куцого К.С. про застосування заходів процесуального примусу (т. 2 а.с. 51).
В судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2024 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Поворознюк Б.М. позовні вимоги підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив їх задовольнити та стягнути із відповідачів матеріальну і моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП на користь позивачки ОСОБА_1 в сумі, що визначена в заяві про зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні, яке відбулося 09.09.2024 представник відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» Пронякін Є.В. вказав, що повністю підтримує раніше подані до суду відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення. Додатково вказав, що позивач, звернувшись до суду із даним позовом до страхової компанії, змінила свою попередню позиції. Зокрема, позивачка підписала заяву про отримання узгодженої суми страхової виплати в розмірі 104000,00 грн., в якій вона не наполягала на проведенні експертизи пошкодженого автомобіля та визначенні технічного стану пошкодженого автомобіля. Наразі, позивачка діє недобросовісно та порушує доктрину заборони діяти всупереч попередній поведінці, яка полягає у тому, що сторона не може діяти всупереч попередній поведінці, і про що неодноразово у своїх постановах вказував Верховний Суд. З огляду на це ПрАТ «СК «ВУСО» діяло правомірно, тому в задоволенні позову до ПрАТ «СК «ВУСО» просив відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куций К.С. в судовому засіданні підтримав позицію, що викладена у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування відбувалася на підставі заяви позивачки. Відповідач ОСОБА_2 несе відповідальність за збитки поза межами суми ліміту відповідальності страховика. Оскільки суму страхового відшкодування позивачка і страховик узгодили в розмірі 104000,00 грн., тобто, в межах ліміту страхового полісу, тому будь-які претензії майнового характеру до ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, адже, залишився невичерпаним ліміт страхового відшкодування згідно страхового полісу. В даному випадку, позивачка при написанні заяви усвідомлювала свої дії, свідомо погодилася на суму страхового відшкодування в розмірі 104000,00 грн. і будь-які подальші претензії порушують домовленість сторін. Щодо моральної шкоди, то зазначив, що страховим полісом передбачена відповідальність за шкоду життю і здоров'ю, проте, шкоди здоров'ю зафіксовано не було. До позовної заяви не додано жодного документу на підтвердження факту звернення позивачки до лікаря та підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та погіршенням стану здоров'я позивачки. Щодо обмеження у можливості керування транспортним засобом, то позивачка мала можливість взяти автомобіль в оренду і не відчувати дискомфорт та стягувати компенсацію за оренду автомобіля. Вважає, що позивачкою не обгрунтовано спричинення їй моральної шкоди, а заявлення такої вимоги є безпідставним. З огляду на зазначене, просив в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 підтримав позицію свого представника та просив в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до нього відмовити.
Допитана в судовому засіданні 09.09.2024 позивачка ОСОБА_1 , як свідок, про що нею було надано відповідну згоду, суду повідомила, що відповідача ОСОБА_2 знає у зв'язку із подією ДТП. Щодо обставин підписання нею заяви від 31.08.2021, пояснила наступне. Напередодні до неї зателефонував представник ПрАТ «СК «ВУСО» і запропонував підписати вказану заяву. Після цього на її телефон в месенджер «Viber» надіслав зразок цієї заяви. Вона її прочитала. Приїхавши в офіс страховика, їй пояснили, що це стандартна заява, підписавши її, вона отримає 100000,00 грн. на ремонт автомобіля, а згодом, коли вона відремонтує автомобіль на спеціалізованому СТО, їй відшкодують іншу недоплачену суму страхового відшкодування. Коли вона запитала з приводу акту огляду автомобіля, то їй відмовили в цьому, пояснивши, що це є власністю компанії і зазначили, що 20000,00 грн. по договору страхування будуть виплачені після ремонту автомобіля. Ніхто їй не повідомляв, що автомобіль не підлягає ремонту. З огляду на ці обставини, вона підписала заяву про виплату коштів. Їй також повідомили, що страхова компанія не буде проводити експертизу, а кошти будуть відшкодовані після ремонту. Підпис на заяві про виплату коштів її та вона не заперечує цього факту та в судовому порядку її не оскаржувала. Як вона зрозуміла, сума вказана в заяві є остаточною без врахування податку на додану вартість, а податок на додану вартість відшкодовується, як пояснив представник страховика, після ремонту автомобіля на спеціалізованому СТО із наданням відповідних доказів. Тому, після таких пояснень представника страхової компанії, вона на той момент не мала ніяких претензій до страховика. До СТО з приводу ремонту автомобіля вона не зверталася, оскільки, запитавши відповідних фахівців, що займаються ремонтом автомобілів, їй, після огляду її автомобіля, пояснили, що немає необхідності проводити ремонт автомобіля, оскільки це того не вартує. Після цього вона звернулася до експертної установи для встановлення ступеню пошкодження автомобіля. Щодо моральної шкоди, то зазначила, що до лікарів вона не зверталася. Однак, її дитина, яка була в той момент пасажиром автомобіля і якій було 6 років, дуже сильно перелякалася та протягом двох років, і навіть до цього часу, боїться їздити в автомобілі. Тому у неї більші переживання були за стан здоров'я дитини.
В судове засідання, яке призначено на 13.09.2024 сторони та їх представники не з'явилися, надіслали до суду заяви наступного змісту.
Так, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Поворознюк Б.М. просив розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність позивачки ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.
Представник відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» Пронякін Є.В. просить розгляд справи проводити у його відсутність, в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» просить відмовити в повному обсязі, підтримує позицію, що викладена у відзиві на позовну заяву та у додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куций К.С. просив розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність відповідача ОСОБА_2 , в задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 просив відмовити. Додатково виклав письмово позицію, яка за своїм змістом є аналогічною, що була висловлена ним у судовому засіданні 09.09.2024.
Інших заяв, клопотань до суду не надходило.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.10.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).
Відповідно до копії довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_7 (т. 1 а.с. 9).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 10) ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 20.07.2021 у справі №128/1777/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 11).
Відповідно до вказаної постанови суду, 18.06.2021 о 17 год. 30 хв., на 383 км+480 м автодороги «М-30», «Стрий - Ізварине», ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Octavia A5», номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, був неуважним, не дотримався дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Sandero» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого даний автомобіль продовжив рух та здійснив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду від нього. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
З листа МТСБУ №3-01-б/28736 від 11.08.2021 (т. 1 а.с. 12) вбачається, що на повідомлення позивачки ОСОБА_1 про ДТП, яка мала місце 18.06.2021 на А/Д «М-30», за інформацією Центральної бази даних МТСБУ, було встановлено, що по відношенню до транспортного засобу марки «Skoda» з держаним номерним знаком НОМЕР_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поліс № ЕР 200770395, виданий страховою компанією ПрАТ СК «ВУСО».
З копії поліса №200770395 від 30.07.2020 між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «ВУСО» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн., франшиза - 0 грн. (т. 1 а.с. 102).
18.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявами про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП (т. 1 а.с. 104-105, 106).
Протоколом огляду колісного транспортного засобу від 26.08.2021 представником страхувальника ПрАТ «СК «ВУСО» було оглянуто автомобіль позивачки ОСОБА_1 - «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 107-108).
31.08.2021 ОСОБА_1 подала до ПрАТ «СК «ВУСО» письмову заяву про узгодження розміру страхового відшкодування, відповідно до якої, посилаючись на норми п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просила здійснити виплату суми страхового відшкодування в узгодженому розмірі 104000,00 грн. по страховому випадку (ДТП), що трапився 18.06.2021, в результаті якого з вини водія автомобіля «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахованого полісом від 30.07.2020 №200770395, було пошкоджено транспортний засіб «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 . Вказана сума є належним чином узгодженою, на проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого майна не наполягає. Способом здійснення страхового відшкодування вважати перерахування узгодженої в даній заяві суми на поточний рахунок вказаний в заяві на виплату страхового відшкодування від 18.08.2021. Після отримання суми страхового відшкодування у зазначеному розмірі майнових претензій до ПрАТ «СК «ВУСО» мати не буде (т. 1 а.с. 109).
Згідно листа ПрАТ «СК «ВУСО» №2145229 від 06.09.2021 адресованого ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 15), 06.09.2021 ПрАТ «СК «ВУСО» прийняло рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка мала місце 18.06.2021 з вини водія забезпеченого транспортного засобу Skoda Octavia A5 - НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_5 . Виплата відшкодування буде проведена на реквізити, вказані у заяві ОСОБА_1 ..
Вказане також підтверджується копією страхового акта №2145229-1 від 06.09.2021 (т. 1 а.с. 111).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 06.09.2021 №43958 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» кошти в сумі 104000,00 грн. як страхове відшкодування за договором №200770395 від 30.07.2020 (т. 1 а.с. 112).
Згідно виписки по картковому рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» позивачці ОСОБА_1 06.09.2021 на її картковий рахунок було перераховано кошти в сумі 104000,00 грн. від ПрАТ «СК «ВУСО» як страхове відшкодування за договором №200770395 від 30.07.2020 (т. 1 а.с. 19).
Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-21/16254-АВ від 30.11.2021, проведеного експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України за замовленням ОСОБА_1 , сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault» моделі «Sandero», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке відбулося 18.06.2021, станом на момент проведення огляду, а саме 24.11.2021, складає 329008,84 грн.. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault» моделі «Sandero», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент проведення огляду, а саме 24.11.2021, складає 341700,05 грн. Отже, незважаючи на принцип внеску та найбільш ефективного використання, відновлення автомобіля «Renault» моделі «Sandero», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є економічно недоцільним, а збиток завданий його власнику дорівнює ринковій вартості цього КТЗ, тобто 329008,84 грн. (т. 1 а.с. 20-44).
Відповідно до листа ПрАТ «СК «ВУСО» №474/2145229 від 01.02.2022 (т. 1 а.с. 17) адресованого ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «ВУСО» не може надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №200770395 від 30.07.2020, оскільки запитувана інформація відноситься до таємниці страхування і може бути надана лише в порядку передбаченому ст. 40 Закону України «Про страхування». Згідно полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 130000,00 грн. Розмір страхового відшкодування був узгоджений з Вами згідно заяви від 31.08.2021 в порядку передбаченому п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 06.09.2021 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування у погодженому розмірі 104000,00 грн. на реквізити ОСОБА_1 . Розмір страхового відшкодування був погоджений Вами без проведення оцінки (експертизи) пошкодженого майна, що відповідає вимогам п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
10.02.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із письмовою заявою, в якій просила провести автотоварознавче дослідження з метою визначення різниці між вартістю належного їй автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до та після ДТП, та здійснити доплату страхового відшкодування в розмірі 26000,00 грн. на її банківський рахунок (т. 1 а.с. 57-59).
На вказане звернення ПрАТ «СК «ВУСО» надало позивачці ОСОБА_1 відповідь №683/2145229 від 23.02.2023 (т. 1 а.с. 60), яка за своїм змістом аналогічна тій, що було надано у листі №474/2145229 від 01.02.2022, зокрема, що розмір страхового відшкодування був узгоджений з Вами згідно заяви від 31.08.2021 в порядку передбаченому п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 06.09.2021 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування у погодженому розмірі 104000,00 грн. на реквізити ОСОБА_1 . Розмір страхового відшкодування був погоджений Вами без проведення оцінки (експертизи) пошкодженого майна, що відповідає вимогам п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно висновку експерта №32 від 30.03.2023 з оцінки транспортного засобу, що наданий експертом - СПД « ОСОБА_4 » за замовлення позивачки ОСОБА_1 , дійсна ринкова вартість придатних залишків (вартість утилізації) автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом на дату проведення дослідження, а саме 22.03.2023, складає 144440,00 грн.. Також відповідно до вказаного висновку експерта, експертом встановлено, що автомобіль «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пред'явленому вигляді до експлуатації не придатний, втратив товарний вигляд, споживчі та експлуатаційні якості. Вартість відновлювального ремонту, (згідно даних, наданих замовником дослідження) автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становила 341700,05 грн.. сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , (згідно даних, наданих замовником дослідження), дорівнює його ринковій вартості станом на момент до ДТП та становила 329008,84 грн.. Максимальна вартісна пропозиція за досліджуваний транспортний засіб - автомобіль «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані після ДТП, на дату проведення оцінки - 22.03.2023 складає 144440,00 грн. (т. 1 а.с. 46-52).
З копії договору купівлі-продажу транспортного засобу №4894 від 05.08.2023 укладеного між ПП «КАР-ДЕЛЮКС СВ» та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 206-207) вбачається, що предметом даного договору був автомобіль «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складала 5000,00 грн..
Оцінюючи вказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 26000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21.03.2018), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10.06.2020), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
У даній справі судом встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 18.06.2021 з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 329008,84 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Octavia A5», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» та договором визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000 грн, франшиза 0 грн.
31.08.2021 ОСОБА_1 узгодила з ПрАТ «СК «ВУСО» розмір страхового відшкодування в сумі 104 000 грн, шляхом підписання заяви, після чого страховик виплатив їй узгоджену суму.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (зокрема, постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 13.12.2023 у справі №759/28079/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В підписаному ОСОБА_1 узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, сума страхового відшкодування в розмірі 104000,00 грн. є належним чином узгодженою, на проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого майна не наполягає, після отримання суми страхового відшкодування у вказаному розмірі претензій до ПрАТ «СК «ВУСО» мати не буде.
Тобто, за змістом вказаного узгодження ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» в сумі 104 000 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.
Доказів того, що ОСОБА_1 підписала вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
Отже, на підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26000,00 грн., як різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та встановленою полісом №ЕР2007700395 сумою ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, задоволенню не підлягають, оскільки позивачка добровільно погодилася на отримання від страховика узгодженої суми страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну в розмірі 104000,00 грн., не наполягала на проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого автомобіля, а подальше звернення позивачки до суду із даним позовом порушує доктрину заборони суперечливої поведінки, що базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 54568,84 грн., суд зазначає наступне.
За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, буде суперечити меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону 1961-IV ).
Положення цивільного законодавства свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон 1961-IV.
Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його автомобілю у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягала виплаті потерпілому, суд, виходить з наступного.
Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-21/16254-АВ від 30.11.2021, сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault» моделі «Sandero», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке відбулося 18.06.2021, складає 329008,84 грн.. Вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 341700,05 грн.. Тобто, транспортний засіб є фізично знищеним, а його відновлення - економічно недоцільне.
Згідно висновку експерта №32 від 30.03.2023 з оцінки транспортного засобу, що наданий експертом - СПД « ОСОБА_4 », дійсна ринкова вартість придатних залишків (вартість утилізації) автомобіля «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 144440,00 грн..
Згідно зі статтею 30 Закону 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися у порядку, визначеному статтею 30 Закону 1961-IV, частиною другою якої і передбачено порядок визначення шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу.
Позивачка ОСОБА_6 , яка залишила пошкоджений транспортний засіб собі, а згодом його відчужила, просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 , як водія винного у спричиненні ДТП, різницю між сумою завданого збитку (329008,84 грн), страховою виплатою в межах ліміту страхової відповідальності страховика (130000,00 грн.) та вартістю придатних залишків автомобіля (144440,00 грн.), яка становить 54568,84 грн..
Отже, на підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 54568,84 грн., підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, основними елементами для відшкодування моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
Судом встановлено, що внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2 було пошкоджено власність позивачки ОСОБА_1 - засіб пересування, який використовувався щоденно в її інтересах та інтересах її сім'ї, зокрема возити дитину до педагога, у зв'язку з чим позивачка була тривалий час позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені її життєві плани, а тому суд, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, вважає, що позивачці було завдано моральну шкоду, яка з врахуванням обставин справи та тривалості порушеного права, становить 10000,00 грн., що підлягає стягненню на її користь з відповідача ОСОБА_2 ..
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 , п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка ОСОБА_1 у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути із відповідачів ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 1073,60 грн. сплаченого нею судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2000,00 грн. витрат за проведення експертизи з оцінки транспортного засобу. Також, просила повернути їй 1323,49 грн. переплаченого судового збору.
Щодо витрат позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 р. №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 р. №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 р. №6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Судом встановлено, що відповідно до Ордеру серії АВ №1068752 від 27.03.2023 адвокату Поворознюку Б.М. було надано повноваження для надання професійної правової допомоги при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 73).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суду надано Договір про надання правничої допомоги від 06.02.2023, укладеного між ОСОБА_1 та адковатом ОСОБА_7 , згідно якого гонорар адвоката становить 5000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №147 від 06.02.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Поворознюку Б.М. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 кошти в сумі 5000,00 грн.; Акт (розрахунок) наданих послуг від 19.05.2023 по Договору про надання правової допомоги від 06.02.2023, в якому відображено обсяіг наданої адвокатом Поворознюком Б.М. правової допомоги та обсяг витраченого часу (т. 1 а.с. 70-72).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, виходячи із доведеності співмірності та розумності розміру понесених судових витрат позивачкою ОСОБА_1 , складності справи, судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі 3650,00 грн. пропорційно до розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню.
Щодо витрат позивачки ОСОБА_1 на проведення експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Позивачкою ОСОБА_1 та СПД « ОСОБА_4 » 22.03.2023 було укладено договір №32 про проведення експертної оцінки колісного транспортного засобу (т. 1 а.с. 54-55). Відповідно до п. 3.1 вказаного договору загальна вартість робіт за цим договором становить 2000,00 грн..
З копії квитанції №0.0.484265822.1 від 30.03.2023 (т. 1 а.с. 56) вбачається, що ОСОБА_1 30.03.2023 було сплачено на користь СПД ОСОБА_4 кошти в сумі 2000,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості транспортного засобу «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_9 .
З огляду на викладене, керуючись положеннями п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 витрати пов'язані із прорведення експертизи №32 від 30.03.2023 в сумі 1460,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення (повернення) сплаченого позивачкою ОСОБА_1 судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із даним позовом позивачкою ОСОБА_1 було визначено ціну позову в розмірі 240008,84 грн. та відповідно до визначеної ціни позову було сплачено судовий збір в сумі 2400,09 грн. (т. 1 а.с. 75).
Проте, в ході розгляду справи, позивачкою ОСОБА_1 було зменшено ціну позову до розмірі 95568,84 грн. (т. 1 а.с. 175-176). Тобто, виходячи із уточненої ціни позову, сума судового збору має становити 1073,60 грн..
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто, в сумі 783,72 грн..
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути позивачці ОСОБА_1 1326,49 грн. переплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 15, 16, 23, 979, 999,1166, 1167, 1194 ЦК України, Законом України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 1, 10, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54568 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 84 копійки у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, 783 (сімсот вісімдесят три) гривні 72 копійки сплаченого судового збору, 3650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) гривень 00 копійок витрат на проведення експертизи.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 1326,49 грн. переплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , мешканка АДРЕСА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , мешканець АДРЕСА_3 .
Суддя Л.П. Шевчук