24 вересня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 693/481/20
Провадження № 22-ц/821/1158/24
категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
скаржник (боржник): ОСОБА_1
орган, дії якого оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
представник органу, дії якого оскаржуються: державний виконавець Вельган Оксана Василівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року (постановлену в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган Оксани Василівни,-
Короткий зміст вимог скарги
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В.
В обґрунтування скарги вказує, що на виконанні відділу примусового виконання рішень знаходиться виконавче провадження № 66743231 по виконанню виконавчого листа №693/481/20 від 19.07.2021 року, виданого Жашківським районним судом Черкаської області про стягнення із скаржниці на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 23123 грн. 41 коп.
На підставі вказаного виконавчого листа головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Вельган О.В. було винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, в результаті чого було арештовано рахунок, відкритий у Філії Черкаського АТ ОУ «Ощадбанк» на ім? я скаржниці для зарахування соціальної виплати - матеріальної допомоги на дитину.
Скаржниця не згідна з накладенням арешту на рахунок, відкритий у Філії Черкаського АТ ОУ «Ощадбанк» на ім? я скаржниці для зарахування соціальної виплати, а саме матеріальної допомоги на дитину і вважає, що державний виконавець порушила норми закону «Про виконавче провадження», де чітко вказана заборона на звернення стягнення на одноразову допомогу у зв?язку з народженням дитини чи на іншу допомогу на дітей.
З метою забезпечення прав дитини, скаржниця зверталася до державного виконавця з проханням зняти арешт з вищевказаного рахунку, проте державний виконавець не вжила дій щодо зняття арешту, порушуючи закон.
З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган Оксани Василівни незаконними та постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_1 , який відкрито у Філії Черкаське АТ ОУ «Ощадбанк» для зарахування соціальної виплати та повернути на вказаний рахунок незаконно стягнуті кошти у розмірі 2580,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року - у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що у розумінні ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» саме на банк покладається обов'язок повідомити державного виконавця з наданням документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення. Державний виконавець не має можливості самостійно встановити, які саме кошти надходять на рахунок.
Доказів того, що банк надав відповідні документи, а державний виконавець в супереч вимог ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» не зняв арешт з рахунку боржника, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 05 червня 2024 року через засоби поштового зв'язку, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановленою при неправильному застосуванні норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано висновки ВП ВС у справі №756/8815/20 від 20.04.2022 року, згідно з якими зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника. Оскільки до суду було надано докази того, що спірний рахунок відкрито виключно для соціальних виплат та на нього зараховані відповідні кошти як матеріальна допомога на дитину, то були відсутні правові підстави для звернення стягнення на такі грошові кошти.
Вказує, що кошти надані в якості допомоги при народженні дитини мають цільове призначення виключно для дитини, а тому на них не може бути звернено стягнення, оскільки це прямо суперечить п.6 ч.1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження».
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. було винесено постанови про арешт коштів боржника у ВП № 66743231 на підставі виконавчого листа № 693/481/20 від 19.07.2021 року, виданого Жашківським районним судом Черкаської області про стягнення із скаржниці на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 23123 грн. 41 коп. Арешт було накладено на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику.
Згідно довідки №121.0349/-50/53 від 28.02.2024р., виданої керуючим ТВБВ № 10023/0349 АТ «Ощадбанк» Нелюб О.А., встановлено, що в АТ «Ощадбанк» на ім? я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 від 22.03.2021 року у тарифному пакеті «СОЦІАЛЬНИЙ МІНСОЦПОЛІТИКИ» для отримання соціальних виплат (арк.с.99).
З наданої скаржницею виписки по вказаному вище рахунку вбачається, що на її рахунок 05.11.2023р. накладено арешт на суму 28107,95 грн і за період з 07.11.2023р. по 09.01.2024р. на цей рахунок були зараховані соціальні виплати: соціально-матеріальна допомога (арк.с. 100-101).
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції вказав, що державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку у АТ «Ощадбанк».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника ОСОБА_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що АТ «Ощадбанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку IBAN НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Разом з тим, оскільки державним виконавцем не було отримано документального підтвердження, що рахунок боржника ОСОБА_1 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, ним обґрунтовано не було знято арешт із вказаного рахунку боржника.
Додана ОСОБА_1 довідка АТ «Ощадбанк» також не свідчить про те, що рахунок ОСОБА_1 має спеціальний режим використання. Крім того, з наданої довідки неможливо встановити, який саме вид соціальної допомоги надано скаржниці.
Твердження ОСОБА_1 про незастосування судом першої інстанції висновків ВП ВС у справі №756/8815/20 від 20.04.2022 року, є необгрунтованими, оскільки в даному випадку скаржницею самостійно також не доведено, що рахунок на який накладено арешт є таким, що має спеціальний режим використання, або кошти розміщені на ньому є такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Посилання скаржниці на те, що кошти, які розміщені на спірному рахунку, надані в якості матеріальної допомоги при народженні дитини, жодним чином не доведені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76-80 ЦПК України, а відповідно, не приймаються судом до уваги.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції винесено законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, яка зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко