24 вересня 2024 року
Справа № 711/4992/23
Провадження № 22-ц/821/1089/24
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоменка Володимира Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у складі судді Булгакової Г. В.,
В липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоменко В. В. звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.
Позовна заява мотивована тим, що 29.10.2022 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Черкаси по вул. Благовісній, виїхав на регульоване перехрестя з вул. В. Чорновола на червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. В. Чорновола на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. На момент ДТП відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант». 01.11.2022 ОСОБА_1 повідомив ТДВ СК «Альфа-Гарант» про дорожньо-транспортну пригоду.
14.11.2022 Придніпровський районний суд м. Черкаси визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 21.11.2022 ОСОБА_1 отримав від HACK «Оранта» страхове відшкодування у розмірі 24 844,03 грн. З метою усунення пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, у період з 11.11.2022 по 23.12.2022 ОСОБА_1 сплатив за ремонт свого автомобіля 58 370,00 грн. 10.01.2023 ОСОБА_1 надіслав до ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву, в якій просив виплатити йому грошові кошти у рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП. 02.06.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із проханням виплатити страхове відшкодування, однак відповіді на вказані заяви не отримав. Оскільки на підставі ст. 22, ч. 1 ст. 1166, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України ОСОБА_1 має право на повне відшкодування реальних збитків, завданих в результаті пошкодження його автомобіля, тому ТДВ СК «Альфа-Гарант» зобов'язане відшкодувати йому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля з урахуванням зносу, в свою чергу ОСОБА_2 , як винуватець ДТП, зобов'язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Так, в результаті ДТП позивачу завдано майнову шкоду в розмірі 58 370,00 грн. Від HACK «Оранта» позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 24 844,03 грн. Таким чином, з ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає до стягнення страхове відшкодування у розмірі 23 544,03 грн, а з ОСОБА_2 різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 9 981,94 грн.
20.12.2023 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єрьоменка В. В. надійшла заява про зменшення та збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути на користь ОСОБА_1 з ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у розмірі 2 221,53 грн, а з ОСОБА_2 різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку у розмірі 31 304,44 грн. Зазначив, що згідно звіту ТДВ СК «Альфа-Гарант» вартість матеріального збитку завданого позивачу становить 27 065,56 грн, сума франшизи - 1 300,00 грн. Оскільки ТДВ СК «Альфа-Гарант» відшкодувало ПАТ «HACK «Оранта» страхове відшкодування у розмірі 23 544,03 грн, то з ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає стягненню 2 221,53 грн (25 765,56 - 23 544,03). Різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням зміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням у розмірі 31 304,44 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року заявлені вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 2 221,53 грн.
Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ СК «Альфа-Гарант» не повністю здійснило виплату позивачу страхового відшкодування, заподіяного пошкодженням внаслідок ДТП, належного позивачу транспортного засобу, тому позовні вимоги про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 2 221,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Однак, стороною позивача не доведено належними та достатніми доказами, що вказані ремонтні роботи були необхідними для усунення пошкоджень автомобіля, отриманих саме в даній дорожньо-транспортній пригоді. Так, дорожньо-транспортна пригода відбулася 29.10.2022, ремонт автомобіля проводився в період з 05.12.2022 по 28.12.2022, при цьому, відомості про відсутність експлуатації даного транспортного засобу в цей період в матеріалах справи відсутні.
Крім того, стороною позивача не доведено неможливість проведення відновлювального ремонту автомобіля без заміни пошкоджених деталей, а також того, що вказані в акті запасні частини (деталі) були придбані та замінені новими запасними частинами (деталями).
Враховуючи, що стороною позивача не доведено недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 31 304,44 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоменко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скрага мотивована тим, що на відміну від стягнення страхового відшкодування зі страховика, під час стягнення збитків із ОСОБА_2 не враховується знос автомобіля позивача. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що, згідно протоколів огляду автомобіля позивача представниками страхових компаній, обсяг пошкоджень цього автомобіля є більшим, ніж зазначено в схемі ДТП (на яку послався суд). ОСОБА_2 не висловлював заперечень щодо змісту вказаних протоколів. Отже, в частині пошкоджень, які отримав автомобіль позивача в результаті дій ОСОБА_2 , висновки суду не відповідають обставинам справи.
Висновок суду першої інстанції, про те, що автомобіль міг отримати пошкодження під час експлуатації у період між дорожньо-транспортною пригодою та ремонтом, є припущенням та нічим не підтвердженим, оскільки відповідач не надав доказів експлуатації позивачем автомобіля, або його пошкодження після ДТП.
Суд першої інстанції послався на відсутність даних, які б підтвердили купівлю запасних частин, що вони були придбані новими, даних про місцезнаходження замінених деталей, їх залишкову вартість. Проте, вказаний висновок свідчить про вихід суду за межі предмету доказування, визначеного у статтях 22, 1166, 1192, 1194 ЦК України, оскільки позивач не зобов'язаний доводити дані обставини. Натомість відповідач ОСОБА_2 не був позбавлений можливості надати докази того, що вартість ремонту, проведеного ФОП ОСОБА_3 , була менше, ніж зазначено у акті виконаних робіт від 28.12.2022, проте він не надав таких доказів.
Вважає, що суд першої інстанції допустив явний дисбаланс обов'язку доказування, коли на позивача було покладено тягар доказування своїх витрат в той час як відповідач ОСОБА_2 фактично був звільнений від обов'язку доказування підстав своїх заперечень.
Відзив на апеляційну скаргу
Представник ОСОБА_2 - адвокат Цибульський В. В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому рішення суду є законним, обґрунтованим, у зв'язку із чим просить залишити рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Зазначив, що позивачем не доведено неможливість проведення ремонту автомобіля без заміни пошкоджених деталей на нові, та що деталі, які підлягали заміні, зняті з виробництва. Також звернув увагу суду, що в результаті ДТП було пошкоджено лише праві задні та передні двері, тому все що не стосується даних пошкоджень та зазначено в акті виконаних робіт від 28.12.2022 не підлягає стягненню з відповідача. Вважав, що отримане позивачем страхове відшкодування в повній мірі покриває завдані в результаті ДТП збитки, тому позовні вимоги до ОСОБА_2 правомірно не були задоволені судом першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу марки Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 /Т. 1 а.с. 13/.
29.10.2022 об 11 год. 45 хв. в м. Черкаси по вул. Благовісна водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя на вул. В. Чорновола на заборонений червоний сигнал світлофора, де розміщена стрілка зеленого кольору на табличці, та скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вул. В. Чорновола на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 291799 /Т. 1 а.с. 14/.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2022 по справі № 711/5688/22, яка набрала законної сили 25.11.2022, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу /Т. 1 а.с. 16-17/.
Станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 206891515 /Т. 1 а.с. 108/.
01.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду /Т. 1 а.с. 55-56/.
01.11.2022 представник НАСК «Оранта» оглянув автомобіль позивача та зафіксував пошкодження: правих передньої та задньої дверцят, петлі задніх правих дверцят, стійки між дверцятами, правого заднього крила /Т. 1 а.с. 63/.
Автомобіль позивача також був оглянутий представником ТДВ «СК «АльфаГарант», який зафіксував такі самі пошкодження: /Т. 1, а.с. 209, 211/.
НАСК «Оранта» визначило, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача (без урахування зносу деталей, що замінюються) становить 42 830,93 грн /Т. 1.а.с. 114/.
З урахуванням зносу деталей, що замінюються, НАСК «Оранта» розрахувало страхове відшкодування в сумі 24 844,03 грн. При цьому вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінюються визначено 42 830,93 грн, вартість деталей що змінюються, без врахування зносу - 25 695,57 грн /Т. 1, а.с. 114/.
На підставі Договору комплексного страхування «Автопарасолька» № 0232645 від 23.11.2021, укладеного з ПАТ «НАСК «Оранта», автомобіль Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 був забезпеченим транспортним засобом, тому 21.11.2022 ПАТ «НАСК «Оранта» перерахувало ОСОБА_1 за даним страховим випадком страхове відшкодування у розмірі 24 844,03 грн /Т. 1 а.с. 62-64/.
05.12.2022 ПАТ «НАСК «Оранта» звернулося до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату в порядку статті 27 ЗУ «Про страхування» страхового відшкодування у розмірі 24 844,03 грн /Т. 1 а.с. 111/.
06.01.2023 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перераховано на корить ПАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування у розмірі 23 544,03 грн /Т. 1 а.с. 127/.
Відповідно до звіту № 22/45638 від 24.05.2023, складеного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Альфа-Гарант», вартість матеріального збитку завданому власнику автомобіля Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 27 065,56 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових. При цьому ринкова вартість автомобіля Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки складає 275 386,07 грн, вартість відновлювального ремонту 88 235,10 грн, в т. ч. ПДВ. В ремонтній калькуляції від 03.05.2023 наведено перелік робіт та їх вартість; перелік та вартість запасних частин. Вартість ремонту визначено 48 821,67 грн, вирахування зношених запчастин 70,00 % - 18 361 грн /Т. 1 а.с. 116-124/.
У період з 11.11.2022 по 23.12.2022 позивач оплатив ремонт свого автомобіля - на суму 58 370 грн. Ремонт було виконано фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 /Т. 1.а.с. 65-67, 156-157).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України (в редакції станом на день призначення апеляційного розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2024 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому суд апеляційної інстанції переглядає справу лише в цій частині, згідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції, в оскаржувальній частині не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За правилами ч. ч. 2, 5 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2022 ОСОБА_5 отримав від HACK «Оранта» страхове відшкодування у розмірі 24 844,03 грн.
У період з 11.11.2022 по 23.12.2022 ОСОБА_5 оплатив ремонт належного йому автомобіля - на суму 58 370 грн, що підтверджується квитанцією № 148 від 11.11.2022 та № 148 від 23.12.2022 на загальну суму 58 370,00 грн, а також копією акту виконаних робіт від 28.12.2022, даний ремонт було виконано фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 , який у відповідності до Витягу з ЄДР від 12.09.2023 займається технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів.
Судом першої інстанції стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» різницю невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 2 221,53 грн, у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, а саме сумі, що відповідає звіту № 22/45638 від 24.05.2023, складеному ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Альфа-Гарант», за яким вартість матеріального збитку складає 27 065,56 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.
При цьому у даному звіті зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин, величина втрати товарної вартості КТЗ (ВТВ), становить 0,0 грн.
Водночас, позивач погодився із виплаченим розміром страхового відшкодування страховою компанією, проте просив суд стягнути з винної в ДТП особи ОСОБА_2 різницю між фактично витраченими коштами на ремонт свого автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 31304 грн (58370 грн - 27065 грн).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В аб. 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 року у справі №337/1673/16-ц та від 20.06.2019 року у справі № 362/5422/15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові № 645/3746/16 від 07.02.2019 Верховний Суд зазначив, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці. Доводи касаційної скарги про необхідність визначення розміру збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки за правилами ст.ст. 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. В даному випадку судами вирішено спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення сплаченої позивачем реальної вартості виконаних робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини відповідача, транспортного засобу.»
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 1194 ЦК України та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивач вправі отримати відшкодування з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Відповідальність відповідача застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відшкодування за яким має особливості, встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила ст. 29 Закону №1961-IV покладають на страховика обов'язок у разі пошкодження транспортного засобу відшкодувати потерпілому не всі витрати, а лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому законом порядку.
Тобто, даний Закон встановлює законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, розмір страхової виплати визначається з урахуванням зносу автомобіля, що, у свою чергу, згідно ст.1194 ЦК України, покладає на винуватця обов'язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі її недостатності.
Враховуючи те, що виплачена ТДВ СК «Альфа-Гарант» сума страхового відшкодування є значно меншою від суми відновлювального ремонту, потерпіла особа не позбавлена права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків за рахунок винної особи, обсяг відповідальності якої обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, тому суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування.
Посилання суду першої інстанції на те, що стороною позивача не доведено належними та достатніми доказами, що вказані ремонтні роботи були необхідними для усунення пошкоджень автомобіля, та не доведено неможливість проведення відновлювального ремонту автомобіля без заміни пошкоджених деталей, не є підставою для відмови у стягненні із ОСОБА_2 як винної в ДТП особи на користь позивача різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням з огляду на таке.
Водночас відповідачем не спростовано обсяг виконаних робіт та вартість відновлювального ремонту.
Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18 зазначив, що посилання апеляційного суду як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими. Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення в оскаржуваній частині, ухвалення нового про стягнення із ОСОБА_2 як винної в ДТП особи на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 31 304 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та розміром страхового відшкодування з урахуванням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі, скасовано рішення суду першої інстанції в частині, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів змінює і розподіл судових витрат, які понесені позивачем в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоменко В. В. подав заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу з відповідачів в сумі 18 000 грн, в подальшому 02.05.2024 подав аналогічну заяву з додатками до неї, а саме надав суду (в копіях): договір про надання правової допомоги від 25.12.2022; копію доручення № 22-16/1 від 25.12.2022; копію розрахунку від 25.12.2022; копію акту надання правничої допомоги; копії прибуткових касових ордерів; докази направлення заяви з додатками для відповідачів.
Заявою від 20.03.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Цибульський В. В. заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, надавши письмові заперечення, в яких зауважив, що сума витрат є необґрунтованою та не конкретизованою.
Заявою від 06.05.2024 представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» - Шпак М. В. заперечувала проти стягнення витрат на правничу допомогу, надавши письмові заперечення, в яких просила залишити без розгляду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Отже, відповідачі в особі своїх представників скористалися своїм процесуальним правом на звернення до суду із запереченням щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із фактичним обсягом наданої правничої допомоги, кількістью судових засідань, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів витрат на оплату правничої допомоги адвоката, проте зменшивши його до розміру 8000 гривень, що буде відповідати принципу розумності та пропорційності. Та згідно пропорційності задоволення позовних вимог стягнути з ОСОБА_2 - 7000 грн та з ТОВ СК «Альфа-Гарант» 1000 грн.
Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 1610 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоменка Володимира Володимировича - задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ухваливши в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 31304 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1610 грн та 7000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» 1000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій.
В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков