19 вересня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/2337/24
Провадження № 22-ц/821/1116/24
категорія: 305000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Луньової Анни Геннадіївни на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про скасування обтяження, у складі: головуючого судді Казидуб О. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2024 року задоволено.
Скасовано приватне обтяження - заставу рухомого майна на легковий автомобіль Honda Accord, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , яке зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис: вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано 03.11.2021 о 16:26:09 за № 29459786 на підставі Договору застави № 366і/2008 від 11.06.2008, де боржником зазначено ОСОБА_2 , а обтяжувачем АТ «Альфа-Банк».
Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2024 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про скасування обтяження доповнено реченням наступного змісту:
«Стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в розмірі 3833,33 грн. Решті відмовити.».
Додаткове рішення мотивовано тим, що представником відповідача - адвокатом Драченком В. В. було дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідачем АТ «Сенс Банк» не доведено неспівмірності витрат на правову допомогу та не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат.
Суд першої інстанції, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягненню з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу в розмірі 3833,33 грн. (Розрахунок: Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 268-03 вартість послуг наданих адвокатом складає 1000 грн. Всього адвокатом затрачено на юридичні послуги (правничу допомогу) - 230 хв. (3 год. 50 хв.)
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, АТ «Сенс Банк» оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що основне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2024 року є незаконним, прийнятим при невірному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із відмовою в задоволенні позову.
Зазначає, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвоката Драченка В. В. на підставі договору про надання правової допомоги № 268-03 від 21.03.2024 у Придніпровському районному суд м. Черкаси, виданий адвокатським об'єднанням: «Адвокатське об'єднання «Право, бізнес і фінанси», договір про надання правничої допомоги № 268-03 від 21 березня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» за яким вартість послуг наданих адвокатом складає 1000 грн за одну годину роботи, але не повинна перевищувати суму в розмірі 100000 грн, квитанція № 47НХ-Н1В2-АТР6-30Е9 від 22.04.2024 на суму 6400,00 грн, акт № 1 наданих послуг (детальний опис робіт) до Договору про надання правничої допомоги № 268-03 від 20 квітня 2024 року.
Відповідно до п. 1 Акту, Об'єднання надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правничу допомогу) у формі: консультація (21.03.2024), 40 хв; підготовча робота для складання позовної заяви, збір доказів, сканування документів, аналіз законодавства та судової практики (21.03.2024), 80 хвилин; написання та подача позовної заяви до Придніпровського районного суду міста Черкаси про зменшення розміру аліментів (21.03.2024), 150 хв.; аналіз відзиву на позовну заяву у справі № 711/2337/24 (17.04.2024), 80 хв.; представництво інтересів Клієнта в Придніпровському районному суді міста Черкаси у справі № 711/2337/24 (18.04.2024), 30 хв. Всього витрачено 06 год. 20 хв.
Згідно з п. 2 Акту, вартість послуг в п.1 цього Акту становить 6400 грн.
Відповідно до п. 3 Акту, цим актом сторони підтверджують, що відповідно до основного Договору про надання правничої допомоги № 268-03 від 21 березня 2024 року виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правничої допомоги у сторін не має.
Під час розгляду питання про стягнення витрат на правничу допомогу АТ «Сенс Банк» надало додаткові пояснення, в яких зазначено, що Банк заперечує проти задоволення заяви в повному обсязі, вважає розмір заявлених витрат на правничу допомогу завищеним та не доведеним. Вважає, що заявлені витрати є неспівмірним з розміром заявлених позовних вимог, складністю справи. За результатами справи було проведено одне засідання по суті справи, а стороною позивача не надано жодного допустимого доказу на підтвердження заявлених витрат на правову допомогу, а тому, підстави для задоволення поданої заяви відсутні.
При цьому, Банк не навів обґрунтування не співмірності витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи вищенаведене, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За вказаних обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 3833,33 грн, зменшивши його розмір на суму завданих послуг у вигляді написання та подачі позовної заяви до Придніпровського районного суду м. Черкаси про зменшення розміру аліментів, оскільки вказаний розмір витрат на правову допомогу є належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи. Крім того, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що АТ «Сенс Банк» не доведено неспівмірності витрат на правову допомогу.
На ряду з цим, Банко взагалі не додано будь яких належних, допустимих та достатніх доказів в спростування висновків суду, а тому підстав для задоволення його апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Луньової Анни Геннадіївни - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст рішення складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков