Справа № 159/5797/24 Провадження №11-сс/802/396/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12024035550000307),
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року частково задоволено клопотання дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, а саме на документ формату А4, у кількості 6 штук, які знаходяться у файлі, що були вилучені та поміщені до сейф-пакету НПУ PSP2152931, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, у накладенні арешту на автомобіль марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 відмовлено, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12024035550000307, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на транспортний засіб необґрунтованою. Посилається на те, що на підставі підробленої товаротранспортної накладної автомобілем перевозився металобрухт невідомого походження, а тому транспортний засіб є об'єктом кримінально протиправних дій. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити повністю.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримувала апеляційну скаргу та просила скасувати ухвалу слідчого судді і накласти арешт на транспортний засіб, представника власника майна, який заперечив апеляційну скаргу і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно положень ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з вищевказаних законодавчих принципів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, в якому слідчий суддя з наведенням достатніх мотивів та посиланням на норми закону обґрунтував своє рішення щодо відмови в накладенні арешту на транспортний засіб.
Як вбачається з клопотання дізнавача, СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12024035550000307, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Так, 04.09.2024 о 16.02год за повідомленням за служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , на автодорозі працівниками поліції зупинено транспортний засіб марки «MAN» типу контейнеровозу, червоного кольору д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , в ході перевірки, було виявлено ознаки підробки товаротранспортної накладної. Того ж дня, під час огляду місця події документи та автомобіль вилучені, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
У межах зазначеного кримінального провадження дізнавач СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про накладення арешту на вилучене під час огляду місця події майно.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора, зокрема у накладенні арешту на автомобіль марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить накласти арешт на вказаний автомобіль, мотивуючи це тим, що вказане майно є речовим доказом у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, оскільки є об'єктом протиправних дій
Однак, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки ні до клопотання про накладення арешту на майно, а ні до апеляційної скарги не долучено доказів того, що транспортний засіб марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, автомобіль марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 не відповідає критеріям, вказаним в ст.98 КПК України, під час досудового розслідування даного кримінального провадження.
Доказів, окрім постанови про визнання речовими доказами, що вилучений транспортний засіб відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.
Дослідивши матеріали провадження, обставини справи, апеляційний суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна на марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , може призвести до обмеження прав його власника.
Таким чином, клопотання дізнавача будь-яких даних на обґрунтування законності підстав накладення арешту на згаданий автомобіль, які би відповідали меті та завданням його арешту, не містить.
Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучених до нього матеріалів кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання дізнавача про накладення арешту на транспортний засіб не відповідає вимогам закону, оскільки дізнавачом не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на це майно.
Доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його повного задоволення.
Підстави для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: