Справа № 761/6239/22
Провадження № 2/761/1409/2024
05 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Дем'янчук С.Р.,
за участю представника позивача Середюк О.В. ,
відповідачів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У лютому 2022 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому уточнивши позовні вимоги просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 58 211,52 грн.; 3% річних у розмірі 4 135,94 грн.; інфляційні втрати у розмірі 10 980,27 грн. та судовий збір.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, відповідачі отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі договору, оскільки повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило.
Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов'язань за Договором у відповідачів в період з 01.03.2017 по 31.12.2021 виникла заборгованість у розмірі 57 987,03 грн. Не сплачений розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку складає 83,65 грн. Не сплачений розмір з внесення плати за абонентське обслуговування складає 140,84 грн.. У зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь кошти заборгованості з водопостачання та водовідведення в сумі - 58 211,52 грн., 3% річних - 4135,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 980,27 грн, витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді на запит від 06.09.2022, зазначена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2022 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
12.06.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що нарахування оспорюваних послуг здійснюється позивачем не вірно, оскільки в картирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 7 осіб, а фактично проживає лише 2 особи. Зазначає, що у вказаній квартирі засоби обліку (лічильники) не встановлені та нарахування здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої водиі водовідведення з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Проте фактично об'єм послуг, що нараховується відповідачу останнім не споживається.Оскільки у вказаній квартирі фактично проживала одна особа і лише з 01.01.2022 проживає дві особи, то позивач повинен був здійснювати нарахування та в подальшому обчислювати борг з розрахунку проживання осіб в зазначеній квартирі. Крім того, просить застосувати строк позовної давності.
19.06.2023 представником позивача було подано відповідь на відзив.
Представник позивача в судовому засідані позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладені в уточненій позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача в судовому засідані заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні та ухвалити відповідне рішення.
Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причину неявки до суду не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Відповідно до ч.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Зобов'язання у споживача можуть виникати і за відсутності оформлених договірних відносин на підставі факту користування послугами та за тарифами, що визначені у встановленому законом порядку. Про таке, зокрема, вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц.
Так, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , є споживачами - отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про приєднання, оскільки повідомлення про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило. Доказів щодо зворотного суду не надано.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання шляхом надання відповідачу централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.
Відповідачем порушено умови договору, внаслідок неналежного виконання зобов'язань у відповідачів в період з 01.03.2017 по 31.12.2021 виникла заборгованість у розмірі 57 987,03 грн. - заборгованість за послуги з централізованого постачаннята водовідведення.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин)відшкодовуються споживачами відповідної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу.
Відповідний розмір внеску встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 № 1716 для відповідного будинку у розмірі 83,65 грн щоквартально та не сплачений розмір з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 140,84 грн, однак він не сплачений Відповідачами.
Отже, розмір заборгованості відповідача за надані житлово-комунальні послуги складає 58 211,52 грн.
Зазначене підтверджується довідкою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та розрахунком заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 ч.1 п. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги ).
Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.30 Правил, споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Згідно із п.5) ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, у відповідності до положень п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору, сплати суми заборгованості, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору не оспорюються.
А відтак, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з водопостачання та водовідведення в сумі - 58 211,52 грн., 3% річних у розмірі 4 135,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 980,27 грн..
Разом з цим, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2481,00 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35 грн.
Керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,196, 258,259,263,268,352,354 ЦПК України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, адреса місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1А) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 58211 (п'ятдесят вісім тисяч двісті одинадцять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 4135 (чотири тисячі сто тридцять п'ять) грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 10980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн 27 коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп., витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35 (тридцять п'ять) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В.Сіромашенко