Справа № 761/47335/23
Провадження № 2/761/4826/2024
16 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мальцева Д.О.,
при секретарі Панчоха Д.А.,
представник відповідача Ковтун А.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - відповідач) в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 у розмірі 30 654, 50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 визнано незаконним і скасовано наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 18.05.2020 року №404-к «Про надання відпустки та подальшим звільненням ОСОБА_2 » в частині звільнення ОСОБА_2 , а також поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника виконавчого директора з юридичних питань та супроводу процедур закупівель Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 12.08.2020 року, вказаним рішенням допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
12.01.2021 в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду був присутній представник ДП «НАЕК «Енергоатом» Ковтун А.М. про що також зазначено у тексті рішення, у зв'язку з чим відповідач з 12.01.2021 вважається таким, що ознайомлений з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20.
Проте лише 19.01.2021 відповідач видав наказ №56-к про поновлення ОСОБА_2 на роботі в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді заступника виконавчого директора з юридичних питань та супроводу процедур закупівель державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Оскільки, з 13.01.2021 по 19.01.2021 у позивача, з вини відповідача, існував вимушений прогул, що також підтверджується табелем обліку робочого часу ОСОБА_2 за січень 2021 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
25.12.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
09.01.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
10.01.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, з повідомленням сторін.
07.03.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
18.03.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
28.02.2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість та підтримав заперечення, наведені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 визнано незаконним і скасовано наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 18.05.2020 року №404-к «Про надання відпустки та подальшим звільненням ОСОБА_2 » в частині звільнення ОСОБА_2 , а також поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника виконавчого директора з юридичних питань та супроводу процедур закупівель Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 12.08.2020 року, вказаним рішенням допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
12.01.2021 в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду був присутній представник ДП «НАЕК «Енергоатом» Ковтун А.М. про що також зазначено у тексті рішення, у зв'язку з чим відповідач з 12.01.2021 вважається таким, що ознайомлений з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20.
Проте лише 19.01.2021 відповідач видав наказ №56-к про поновлення ОСОБА_2 на роботі в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді заступника виконавчого директора з юридичних питань та супроводу процедур закупівель державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 про поновлення ОСОБА_2 на роботі, а саме за період з 13.01.2021 року по 19.01.2021 року.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 середній заробіток ОСОБА_2 становить 6 130, 90 грн.
Таким чином, розмір вимушеного прогулу, що підлягає оплаті, за період з 13.01.2021 року по 19.01.2021 року, становить 30 654, 50 грн.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво-важливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини сьомої етапі 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129-1 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 18. 430 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Ч. 2 цієї ж статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організації повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Велика Палата Верховного Суду надала висновок про визначення тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), а також Верховний Суд України зробив такий висновок у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.
Проте, як вбачається з матеріалів справи з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 позивач звернувся до суду лише 21.12.2023 року, тобто з пропуском тримісячного терміну, встановленого вимогами ст. 233 КЗпП України.
Згідно з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відтак, вимога про сплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь- які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ТІПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При цьому обов'язок доказування покладений на учасників справи.
Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20 - не підлягає задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст. 4, 47, 94, 116, 117, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №761/28356/20.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: