Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1335/24
Провадження № 3/382/847/24
19 вересня 2024 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., за участю захисника Воробей І. В., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 203782 від 15.07.2024 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в якому вказано, що 15.07.2024 року близько 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_2 умисно висловлювала образи в сторону своєї доньки ОСОБА_1 , чим могла завдати шкоди психічному здоров'ю, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Захисник в судовому засіданні просив провадження відносно ОСОБА_2 закрити за відсутності події та складу правопорушення. Зазначив, що факту того, що у конфліктній ситуації, у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" з боку ОСОБА_3 , дій, які б підпадали під поняття психологічне насильство, не встановлено. Як і факту того, що у цілому конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Матеріали справи не дають підстав констатувати в цій справі характеристику домашнього насильства як різновиду насильства, що ґрунтується на певних дискримінаційних, у тому числі гендерних ознаках. А тому, дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння у цій родині відсутня. Конфлікти для членів сім'ї є буденним явищем, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що протягом останніх років відносини з її матір'ю ОСОБА_2 у неї погані; за адресою: АДРЕСА_2 , постійно проживає її батько ( ОСОБА_4 ); мати проживає окремо в м. Києві та іноді приїжджає до батька в будинок; ОСОБА_1 також проживає окремо в м. Києві та також приїжджає до батька; останнім часом,коли ОСОБА_1 перебуває разом із ОСОБА_2 , у них часто виникають конфлікти та сварки. В день події мати її неодноразово докаряла за її поведінку та поведінку її дитини, що її ображало.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що в день події у нього в будинку дійсно перебували його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_1 ; між донькою ОСОБА_1 та її матір'ю ОСОБА_4 виникла чергова сварка (скандал), під час якої ОСОБА_4 ображала доньку, яка викликала працівників поліції.
Про надходження на розгляд суду вказаної справи, з огляду на судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов'язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Орган (посадова особа), у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав передбачених частиною 1 статті 173-2 КУпАП факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Отже, самі по собі, зокрема, крики та словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише в тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, а дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 203782 від 15.07.2024 року вказано що "15.07.2024 року близько 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_2 умисно висловлювала образи в сторону своєї доньки ОСОБА_1 , чим могла завдати шкоди психічному здоров'ю", чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено, що словесні образи викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоду її психічному здоров'ю. Не містять матеріали справи й того, які саме конкретні словесні образи висловлювалися ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 , а також що вони мали саме умисний характер. При цьому, допитаний в суді свідок відмовився відповідати на питання, які саме вислови (образи) мали місце.
У рапорті органу поліції від 15.07.2024 року, адресований начальнику ВП № 2 (м. Яготин) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області А. Медуниці, вказано, що "15.07.2024 о 11:31 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.07.2024 о 11:30 за адресою: АДРЕСА_2 , конфлікт з племінником та матір'ю. Мати виганяє заявницю з дітьми з будинку. ШМД не потрібно". Із виклику поліції не вбачається ознак саме психологічного насильства, яке інкримінується.
З долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 від 15.07.2024 року убачається, що "…Прошу вас прийняти міри до моєї матері, яка сьогодні вдень не дозволяла мені відпочити, словесно мене ображала та вчиняла сварку". В заяві міститься посилання на "вчинення сварки", що само по собі не є беззаперечною ознакою психологічного насильства, однак не вбачається характер образ, що відповідні дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім цього, форма оцінки ризиків від 15.07.2024 року містять такі відомості: чи вдалося поліцейському провести спілкування/бесіду - "так"; на всі інші питання форми проставлено "ні". При цьому, форма оцінки ризиків не містить жодної відповіді "так" на відповідні питання щодо оцінки ризиків (крім підтвердження самого факту проведення спілкування/бесіди), тож залишається незрозумілим, які саме ризики оцінювалися органом поліції.
Крім цього, до матеріалів справи додано копію термінового заборонного припису стосовно кривдника, проте форма цього припису не заповнена взагалі.
Також з долучених до матеріалів справи пояснень ОСОБА_1 від 15.07.2024 року убачається, що "…Я дійсно проживаю за вищевказаною адресою. Моя мати ОСОБА_2 приїжджала з моїм племінником, всяческі виживає мене з моїми дітьми, заважає мені відпочивати вночі, мій племінник відкриває постійно на мене рота. Вона приїхала 11.07.2024 р. в село до мого батька, а 12.07.24 р. мені стало погано (в мене повисилося тиск). Вона постійно вчиняє психологічний тиск..".
Суд враховує, що конкретних висловів, які ображають чи принижують людську гідність, жодних погрозливих висловів зі змісту яких можна дійти висновку про те, що ОСОБА_2 дійсно умисно вчинила домашнє насильство психологічного характеру, потерпіла не наводить, вказуючи лише, що ОСОБА_2 вчиняє психологічний тиск, заважає відпочивати вночі.
Суд звертає увагу, що самі по собі словесні образи, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої, не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Поряд з цим, суд також враховує, що, як зазначила сторона захисту та підтвердила потерпіла, характер конфліктів та сварок, які виникають, стосується, зокрема, юридичної долі будинку ("спадщини").
Самі по собі письмова заява із проханням "прийняти міри" за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства, які б доводили наявність елементів об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, фактично не доводять наявність події та складу правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Належної та достатньої сукупності доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 15.07.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім цього, суд не знаходить підстав витребовувати відеозапис працівників поліції під час оформлення протоколу, оскільки відомостей про такий відеозапис матеріали справи не містять (в протоколі він також не вказаний), органом поліції до справи не долучался, зі слів потерпілої працівники поліції приїхали вже після події, сторона захисту існування йього запису заперечує. Також, потерпіла не обґрунтувала яким чином відомості під час оформлення протоколу доводять подію і склад правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; перекваліфіковувати дії, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі "Малофєєва проти Росії", серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до статті 62 Конституції України винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Повний текст підписаний 24.09.2024.
Суддя М. М. Нарольський