Справа № 372/4846/23
Провадження № 4-с-22/24
24 вересня 2024 року м. Обухів
Суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , державний виконавець: Мілінчук Анна Олександрівна Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ), на дії державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук А.О. та скасування довідки-розрахунку по заборгованості по сплаті аліментів у справі № 372/4846/23,
До Обухівського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , державний виконавець: Мілінчук Анна Олександрівна Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ), на дії державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук А.О. та скасування довідки-розрахунку по заборгованості по сплаті аліментів у справі № 372/4846/23.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Рабчуна Р.О.
Вивчивши матеріали поданої скарги на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною скаргою до суду, суддя дійшов наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Ухвалою суду від 14.08.2024 року скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє - адвокат Марків Н.В.було залишено без руху та надано скаржнику п'ятиденний термін на усунення виявлених недоліків скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про залишення скарги без руху була доставлена на зазначені представником скаржника у скарзі електронні адреси 14.08.2024 року, однак станом на день поставлення цієї ухвали скаржник чи представник скаржника не виконали вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, недоліків своєї скарги скаржник чи представник скаржника не усунули.
Відтак, надіслання копії ухвали суду про залишення скарги без руху на електронні адреси (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про яку представник скаржника повідомляв в скарзі є належним доказом надіслання вище вказаної ухвали.
Отже, судом виконано обов'язок щодо повідомлення скаржника та представника скаржника про наявність ухвали суду від 14.08.2024 року.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21), у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №761/14537/15-ц.
Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Пономарьов проти України, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічна позиція висловлена також в пункті 27 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 квітня 2007 року по справі Шевченко проти України (Заява N 8371/02). Європейський Суд зазначив, що заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки між вереснем 2002 року та груднем 2003 року та після 2 червня 2004 року, щоб довідатись про стан провадження у його справі.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія проти Іспанії сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Cтаном на 24.09.2024 року недоліки скарги не усунуто, клопотань про продовження/поновлення встановленого судом строку на усунення недоліків до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву у разі якщо позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст.ст.185, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , державний виконавець: Мілінчук Анна Олександрівна Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), на дії державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук А.О. та скасування довідки-розрахунку по заборгованості по сплаті аліментів у справі № 372/4846/23, - повернути скаржнику разом з доданими до неї документами.
Суд роз'яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 261 ЦПК України.
Суддя Р.О. Рабчун