Іменем України
13.09.2024 Справа №607/10598/24 Провадження №2/607/2478/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
представника позивача адвоката Синюка С.Л.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 03.12.2023 о 20 год. 05 хв. на Кільцевій дорозі, 1Б у м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.13, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по перехрещуваній дорозі, який у свою чергу продовжив рух та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований, що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.5.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.01.2024 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позивач є власницею транспортного засобу марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , та унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 85170,40 грн (80056,40 грн вартість відновлювального ремонту, проведеного ФОП ОСОБА_3 , + 5114 грн вартість однієї шини та робіт по її заміні).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі полісу серії ЕР № 213126084 та на виконання умов даного договору страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 65846,26 грн за відніманням франшизи у розмірі 2500 грн.
Відтак розмір матеріальної шкоди, що залишилась до відшкодування, становить 16824,14 грн (80056,40 грн + 5114 грн - 65846,26 грн - 2500 грн = 16824,14 грн).
Також позивач вказала, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу як власниці пошкодженого транспортного засобу завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, спричинених сильними переживаннями внаслідок пошкодження автомобіля. Після дорожньо-транспортної пригоди у позивача погіршився настрій, а тому позивач у цьому емоційному стані не може сумлінно виконувати взяті на себе обов'язки та займатися активною комерційною діяльністю, якою займалась до цього. Такі обставини впливають на становище позивача на роботі та у сім'ї. Також внаслідок перенесеного стресу у позивача з'явилось почуття тривоги при знаходженні у будь-якому транспорті, виникла недовіра до водіїв та насторога в ситуаціях при автомобільному русі.
Позивач вважає, що розмір компенсації за завдану їй моральну шкоду становить 3000 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості, а також глибині завданої позивачеві моральної шкоди.
За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану матеріальну шкоду у розмірі 16824,14 грн та компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 3000 грн, а також здійснити розподіл судових витрат.
15.05.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання на 10.06.2024, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.
07.06.2024 засобами поштового зв'язку до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов відзив, у якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити повністю. Відзив мотивований тим, що не усі зазначені в акті виконаних робіт № АВР-00237/23 роботи також зазначені у ремонтній калькуляції та в переліку робіт, необхідних для відновлення належного позивачеві транспортного засобу. Крім цього, відповідач вважає неналежними доказами квитанції, що підтверджують вартість шини та вартість робіт по її заміні. Так само відповідач заперечує проти прийняття до розгляду квитанції до прибуткового касового ордеру № 00237/23, оскільки зазначає, що такий доказ не відповідає вимогам до фінансових документів, що підтверджують здійснення господарської діяльності.
Крім цього, відповідач вказав, що позивач не надала докази на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між настанням дорожньо-транспортної пригоди та завданням їй моральної шкоди, а також не обґрунтувала розмір компенсації у сумі 3000 грн.
Так само відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн не є співмірним із складністю справи та ціною позову, а відтак просить зменшити такий розмір до 2000 грн.
10.06.2024 судове засідання відкладене на 03.07.2024 у зв'язку з неявкою учасників справи.
03.07.20234 судове засідання відкладене на 22.08.2024 у зв'язку з неявкою позивача та її представника.
22.08.2024 судове засідання відкладене на 13.09.2024 за клопотанням відповідача.
У судовому засіданні 13.09.2024 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Синюк С.Л. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що позивач має право на відшкодування вартості відновлювального ремонту у сумі 138304,11 грн, що встановлено відповідним звітом. Разом з тим позивач знайшла можливість здійснити відновлювальний ремонт за меншу суму, а тому не наполягає на стягненні того збитку, що встановлений у звіті. Зауважив, що надані докази є належними та підтверджують розмір завданого позивачеві матеріального збитку.
У судовому засіданні 13.09.2024 відповідач ОСОБА_1 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити у позові повністю.
У судове засідання 13.09.2024 позивач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце цього засідання, не з'явилась, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.
У судове засідання третя особа ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», належним чином повідомлена про дату, час та місце цього засідання, явку уповноваженого представника не забезпечила.
Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з відшкодуванням шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, постановою Голосіївського районного суду у м. Києві від 08.01.2024, постановленою у справі № 752/2615/23 (а.с. 7, 8), встановлено, що 03.12.2023 о 20 год. 05 хв. на Кільцевій дорозі, 1Б у м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.13, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по перехрещуваній дорозі, який у свою чергу продовжив рух та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований, що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.5.1 Правил дорожнього руху.
Указаною постановою суду від 08.01.2024 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Дане судове рішення 19.01.2024 набрало законної сили.
Відтак з урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд вважає, що обставини щодо порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження, доказуванню не підлягають.
Так, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 12) власницею транспортного засобу марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 .
Частина 1 ст. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).
У постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18, від 11.08.2021 у справі № 554/8473/19.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, на підтвердження розміру завданого позивачеві матеріального збитку суду надані звіт № 31229 від 21.12.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (а.с. 13-15), ремонтна калькуляція до даного звіту (а.с. 16-18), протокол технічного огляду транспортного засобу від 06.12.2023 (а.с. 19-31), акт виконаних робіт № АВР-00237/23 від 25.01.2024 (а.с. 35 зв.бік) та фіскальні чеки (а.с. 37).
Надаючи оцінку даним доказам з підстав їх допустимості та належності, суд зазначає таке.
Так, зі змісту зазначеного вище звіту № 31229 від 21.12.2023 встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного позивачеві транспортного засобу марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу складових, що замінюються, становить 138304,11 грн, а вартість заподіяних збитків складає 68346,26 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі полісу серії ЕР № 213126084 (а.с. 6), яким передбачена страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у сумі 160000 грн. Указана сума страхового відшкодування за відніманням франшизи у розмірі 2500 грн сплачена позивачеві шляхом перерахування безготівкових коштів ФОП ОСОБА_3 . Указане підтверджується страховим актом/наказом № 15055944385/2 (а.с. 32), платіжним дорученням № 132289 від 22.12.2023 (а.с. 32 зв.бік) та відповіддю ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на ім'я позивача (а.с. 36).
У судовому засіданні сторони не оспорювали достовірність обставин, встановлених у звіті № 31229 від 21.12.2023, та вартість відновлювального ремонту і заподіяних збитків, визначених у вказаному звіті.
За таких підстав відповідно до зазначених вище положень закону та судової практики Верховного Суду розмір компенсації за завдану матеріальну шкоду, що залишилась до відшкодування позивачеві, мала б складати 69957,85 грн (138304,11 грн - 68346,26 грн).
Разом з тим суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що здійснила ремонт належного їй транспортного засобу та відповідно до акта виконаних робіт № АВР-00237/23 від 25.01.2024 вартість відновлювального ремонту склала 80056,40 грн. Така сума частково була сплачена ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» у сумі 65846,26 грн та частково позивачем у сумі 14210,14 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 00237/23 від 25.01.2024 (а.с. 33).
Крім цього, позивач придбала та здійснила заміну шини, яка зазнала ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та вартість такого придбання і ремонту склала 5114 грн.
Відтак розмір матеріальної шкоди, що залишилась до відшкодування та яку позивач просить стягнути на її користь з відповідача, становить 16824,14 грн (80056,40 грн + 5114 грн - 65846,26 грн - 2500 грн = 16824,14 грн).
Так, у постанові від 03.10.2023 у справі № 606/2231/202 Верховний Суд зазначив, що акт виконаних робіт/наданих послуг - це первинний документ, який відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види робіт/послуг, а тому є належним доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Відтак, приймаючи до уваги, що в акті виконаних робіт № АВР-00237/23 від 25.01.2024 одержувачем послуг зазначена ОСОБА_2 , транспортним засобом, який підлягав ремонту, вказаний автомобіль марки «Peugeot 3008», державний номерний знак НОМЕР_3 , а також міститься перелік робіт та запасних частин, деталей, матеріалів, які були використані у процесі виконання ремонтних робіт, та їх вартість, суд вважає за можливе прийняти до уваги такий доказ під час встановлення розміру шкоди, заподіяної позивачеві.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставного включення до акта виконаних робіт таких робіт, як: мийка/прибирання автомобіля вартістю 600 грн; бризковик колісний ремонт вартістю 3400 грн; бризковик колісний фарбування вартістю 2200 грн. Так, в протоколі технічного огляду транспортного засобу, який був здійснений 06.12.2023 оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», встановлено перелік пошкоджень, яких зазнав належний позивачу транспортний засіб унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також зазначено перелік деталей, які були пошкоджені. У п. 9 даного переліку оцінювач вказав «підсилювач бризковика (правий, лівий)», що спростовує доводи відповідача у цій частині.
Так само суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неналежності наданих позивачем квитанцій на підтвердження вартості придбаної шини та ремонту щодо її заміни. Так, у вказаному вище протоколі технічного огляду транспортного засобу у п. 16 оцінювач зазначив пошкодження гуми (розріз бічний). Позивач надала електронний та фіскальний чек, з яких вбачається, що вартість однієї придбаної шини становить 4259 грн, а вартість робіт по її заміні - 855 грн. Відтак суд вважає, що позивач належними доказами довела завдані їй збитки у цій частині.
Також суд відхиляє доводи відповідача про неналежність квитанції до прибуткового касового ордеру № 00237/23 від 25.01.2024 з підстав незастосування ФОП ОСОБА_3 реєстратора розрахункових операцій, оскільки належність чи неналежність ведення бухгалтерського обліку фізичною особою-підприємцем не є обставинами, які підлягають встановленню під час доведення факту здійснення позивачем оплати за надані послуги.
Більше того суд зауважує, що заявлена позивачем сума завданих їй збитків 85170,40 грн (80056,40 грн + 5114 грн) не перевищує вартості відновлювального ремонту 138304,11 грн, що визначений у звіті № 31229 від 21.12.2023.
Відтак суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації за завдану матеріальну шкоду у розмірі 16824,14 грн.
Щодо компенсації за завдану моральну шкоду суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦКК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі за текстом - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.
Так, в обґрунтування позовних вимог у частині завданої моральної шкоди позивач зазначила, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу як власниці пошкодженого транспортного засобу завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, спричинених сильними переживаннями внаслідок пошкодження автомобіля. Після дорожньо-транспортної пригоди у позивача погіршився настрій, а тому позивач у цьому емоційному стані не може сумлінно виконувати взяті на себе обов'язки та займатися активною комерційною діяльністю, якою займалась до цього. Такі обставини впливають на становище позивача на роботі та у сім'ї. Також внаслідок перенесеного стресу у позивача з'явилось почуття тривоги при знаходженні у будь-якому транспорті, виникла недовіра до водіїв та насторога в ситуаціях при автомобільному русі.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги характер страждань позивача, обсяг заподіяної їй шкоди та обставини, за яких така шкода була заподіяна, зокрема, що шкода завдана внаслідок дій відповідача, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 3000 грн. Указаний розмір відшкодування суд вважає таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і у повній мірі відшкодує завдану позивачеві моральну шкоду.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.05.2024 (а.с. 45). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім цього, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, 03.05.2024 між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Синюк та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Синюка С.Л. укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов'язалось надати клієнту правову допомогу та представляти її права і законні інтереси у судах загальною юрисдикції (а.с. 38-39).
Пунктом 4.1 цього договору сторони визначили, що вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
Згідно з рахунком-фактурою № 23 від 03.05.2024 вартість наданих позивачу юридичних послуг складає 6000 грн (а.с. 43). Указана сума сплачена позивачем на рахунок адвокатського бюро, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.05.2024 (а.с. 43 зв.бік).
Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 06.05.2024 виконавець на підставі договору № 23 від 03.05.2024 виконав такі роботи: консультація по справі; збір та підготовка документів; аналіз законодавства; підготування, складання процесуальних документів по справі; копіювання, надсилання матеріалів.
Суд враховує, що, визначаючи вартість наданих позивачеві послуг, адвокат у такі послуги включає і ті послуги, які не потребують певних професійних навичок, зокрема виготовлення копій документів, направлення їх до суду тощо.
Також суд приймає до уваги, що відповідач заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та просив зменшити їх до 2000 грн.
Відтак, враховуючи складність справи та обсяг доказів у справі, суд доходить висновку, що достатнім та таким, що відповідає критеріям розумності та справедливості, буде розмір витрат, який за вказану вище роботу представника позивача становить 5000 грн. У стягнені витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн слід відмовити.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсацію за завдану матеріальну шкоду у розмірі 16824 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 14 копійок та компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати у виді судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Відмовити ОСОБА_2 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Представник позивача: адвокат Синюк Станіслав Леонідович, місцезнаходження: вул. Герцена, буд. 10, офіс 320, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», місцезнаходження: вул. О.Теліги, буд. 6Б, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20033533.
СуддяІ. В. Марциновська
Повне судове рішення складене 18.09.2024.