Справа №601/2779/24
Провадження № 3/601/1410/2024
23 вересня 2024 року м. Кременець
Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Мочальська В.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД
№ 278886 від 03 вересня 2024 року, 23.08.2024 о 19:48 год. було виявлено що ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виражалося в неналежному вихованні, чим порушила вимоги передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що не визнає своєї вини, оскільки сина доглядає, виховує. Вона добросовісно виконує материнські обов'язки, постійно проводить розмови з сином з метою його виховання. Просить справу закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання встановлених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто передбачених положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Зокрема, таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер, що не відповідає даному випадку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею має бути вказано які саме нормативні акти було порушено і якими конкретно діями особи. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який було порушено та які саме дії було вчинено (не вчинено), свідчить про неконкретність звинувачення особи і являється порушенням права на захист.
Окрім того, згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
4. Батьки зобов'язані поважати дитину;
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї;
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вказано, в чому конкретно полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання нею обов'язків щодо виховання її малолітнього сина, в яких її діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та яке конкретне порушення вимог ст. 150 СК України мало місце.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відтак, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє місце вчинення адміністративного правопорушення, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст. 7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею даного правопорушення.
В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: заява та письмові пояснення ОСОБА_3 від 24.08.2024; письмові пояснення дитини ОСОБА_2 від 23.08.2024; письмові пояснення ОСОБА_4 від 23.08.2024; копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_2 ..
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вона виконує свої материнські обов'язки добросовісно, не спростовані жодними доказами, долученими до матеріалів справи поліцейським, в матеріалах справи відсутній будь-які письмові пояснення свідків, відео чи фото фіксація та інші докази правопорушення, які могли підтвердити що ОСОБА_1 не виконує своїх материнських обов'язків відносно сина ОСОБА_2 .
Виходячи з наведеного, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують допущення порушення ОСОБА_1 обов'язків щодо виховання нею свого малолітнього сина.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, виходячи з принципу зазначеному у ст. 62 Конституції України про те, що будь-яке обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, приходжу до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. 1, 7, 184, 245, 247, 251, 256, 280 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу відповідного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 10 днів.
Суддя