Іменем України
Справа № 285/94/24
провадження у справі № 2/0285/592/24
19 вересня 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю " УМ Факторинг", представник позивача - Калачик В.В.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
04.01.2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " УМ Факторинг" заборгованість у розмірі 97 968 грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Одночасно з позовною заявою представником позивача заявлено письмові клопотання про витребування письмових доказів.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що 17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ( надалі - ТОВ “ ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ) та відповідачем було укладено договір № 2952811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі, за умовами якого відповідач отримав позику у розмірі 12 000 грн строком на 360 днів, шляхом переказу коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу - поповнення карти та зі сплатою відсотків - 0,30 % від суми кредиту за день ( знижена ставка), 1,99% - від суми залишку кредиту на день ( стандартна ставка) .
Станом на 10.10.2023 року відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 2952811 від 17.02.2022 року.
26.07.2023 року ТОВ “ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги за договором № 2952811 від 17.02.2022 року позивачу у порядку передачі прав вимоги за Договором факторингу № 27072023 від 26.07.2023 року згідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2023 року.
Оскільки відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та не сплатив нараховані відсотки, в порушення умов Договору, за ним рахується заборгованість станом на 10.10.2023 року у загальному розмірі 97 968,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума кредиту, 85 968,00 грн - заборгованість за відсотками.
Ухвалою суду від 05.01.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
10.06.2024 року за клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу, якою зобов“язано АТ КБ “ПРИВАТБАНК» надати до 15.07.2024 року інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: виписку розширену із зазначенням контрагента за період з 17.02.2022 року по 20.02.2022 року по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); зобов“язано ТОВ “УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надати до 15.07.2024 року інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію щодо повного номеру картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
01.07.2024 року та 02.07.2024 року від ТОВ “УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та АТ КБ “ПРИВАТБАНК» відповідно надійшли матеріали на виконання ухвали суду від 10.06.2024 року
В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна ухвала суду про забезпечення відеоконференції з представником позивача та клопотання про проведення розгляду справи у відсутності представника позивача.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
19.09.2024 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовні вимоги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 29552811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію», зокрема з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, дистанційно, в електронній формі/а.с.10-14/.
За умовами п.1 Договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, поворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає 12 000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка - 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка - 0,30 % в день та застосовується на таких умовах: клієнт до 19.03.2022 року або протягом трьох календарних днів сплатить кошти в сумі першого платежу чи здійснить часткове повернення кредиту.
Відповідно до п. 2 Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту - 17.02.2022 року або 18.02.2022 року.
Сторони погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та ознайомився з паспортом споживчого кредиту/а.с.15/.
На виконання умов даного Договору позивач видав кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн, шляхом перерахунку їх на платіжну картку відповідача, що слідує з повідомлення ТОВ “УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»/а.с.16,82/, повідомлення про наявність відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_1 банківського рахунку в АТ КБ “ПРИВАТБАНК» та виписки по платіжній картці № НОМЕР_1 за період з 17.02.2022 року по 20.02.2022 року/а.с.86,87/.
Відповідач своїх обов'язків щодо сплати передбачених Договором платежів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
26.07.2023 року між ТОВ “ ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем “УМ Факторинг» було укладено Договір Факторингу № 27072023, за яким ТОВ “ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги до відповідача за Договором № 2952811 від 17.02.2022 року позивачу у порядку передачі прав вимоги за Договором факторингу № 27072023 від 26.07.2023 року згідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2023 року/а.с.6-8/.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 2952811 від 17.02.2022 року, виконаного у змісті позовної заяви станом на 10.10.2023 року заборгованість відповідача складає 97 968,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума кредиту, 85 968,00 грн - заборгованість за відсотками ( за 360 днів за ставкою 1,99%)/а.с.3/.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що при укладенні Договору № 29552811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту позивача з первісними кредитором було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору.
Однак, у порушення умов даного Договору відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 97 968,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума кредиту, 85 968,00 грн - заборгованість за відсотками .
Зазначені обставини підтверджуються дослідженими доказами та не спростовано відповідачем.
На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за Договором, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно укладеного Договору, заборгованість за Договором не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливості повного задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача суму судових витрат у розмірі 2 684 грн 00 коп., що складається з судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.
При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
В даному випадку, суд доходить висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача обґрунтовано, тому суд вважає, що понесені позивачем витрати є співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.
У зв'язку з вищезазначеним, суд вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 97 968 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування сторін :
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження - м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1 );
- відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 24.09.2024року.
Суддя А.В.Михайловська