Справа № 163/1962/23
Провадження № 3-в/163/25/24
19 вересня 2024 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С.
з участю секретаря Семенюк К.М.,
представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,
захисника особи, притягнутої до відповідальності, адвоката Єгорова С.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши заяву адвоката Єгорова Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про припинення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в справі № 163/1962/23,
У заяві адвокат Єгоров С.О. просить припинити виконання постанови Любомльського районного суду від 20.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1005200,00 гривень з конфіскацією в дохід держави вилучених 262 пар кросівок торгової марки «Nike».
Заяву захисник обґрунтував тим, що 16 червня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо адміністративної відповідальності громадян за порушення митних правил» від 16 лютого 2022 року № 2058-ІХ, яким внесено зміни до ст.472 МК України. Внесені до цієї норми зміни передбачають можливість притягнення до відповідальності лише посадових осіб підприємств. ОСОБА_1 не є посадовою особою підприємства. У зв'язку із цим та з огляду на те, що інкриміноване за протоколом діяння мало місце 01 липня 2023 року, ОСОБА_1 не є суб'єктом даного правопорушення, що також вбачається із Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою.
Адвокат Єгоров С.О., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяву підтримав з наведених у ній підстав.
Представник митниці проти задоволення заяви заперечив.
Відповідно до ст.304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Дослідженням доказів у справі встановлено таке.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 20 червня 2024 року у справі №163/1962/23 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1005200,00 гривень з конфіскацією в дохід держави 262 пар кросівок торгової марки «Nike», вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0245/20500/23.
Постановою Волинського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника Ткачука В.В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вищевказану постанову місцевого суду від 20 червня 2024 року - без змін.
Диспозиція статті 472 МК України в редакції Закону України № 2058-IX від 16.02.2022 визначає відповідальність за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Зі змісту постанови Любомльського районного суду від 20 червня 2024 року вбачається, що сторона захисту, обґрунтовуючи свою позицію про закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.472 МК України правопорушення, серед іншого, посилалась на те, що останній не є суб'єктом цього правопорушення, тому не підлягає відповідальності за цією нормою.
Постанова суду містить спростування таких доводів захисника і водночас обґрунтування висновку про те, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом передбаченого ст.472 МК України правопорушення саме в редакції Закону України № 2058-IX від 16.02.2022.
При перегляді цієї постанови в апеляційному порядку суддя Волинського апеляційного суду дійшов висновку про безпідставність доводів захисника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.
Отже, наведене свідчить, що наведені адвокатом Єгоровим С.О. аргументи уже були предметом розгляду під час судового розгляду по суті складеного протоколу про порушення митних правил.
У свою чергу, зазначене свідчить, що не отримавши позитивного для ОСОБА_1 рішення адвокат Єгоров С.О. обрав інший процесуальний механізм шляхом подання цієї заяви, незважаючи на надання судом його доводам юридичної оцінки у постанові по суті протоколу.
У такий спосіб сторона захисту фактично домагається переоцінки зроблених судом висновків і постановлення протилежного по суті рішення.
Належить зазначити, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
Таким чином, у задоволенні заяви про припинення виконання постанови слід відмовити за її безпідставністю.
Крім цього, з огляду на вище викладені обставин, суддя вважає необхідним звернути увагу адвоката Єгорова С.О. на недопущення зловживання процесуальними правами в одних і тих же питаннях.
Керуючись ст.304 КУпАП, ст.ст.487, 522, 541 МК України,
Заяву адвоката Єгорова Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про припинення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в справі № 163/1962/23 залишити без задоволення.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Суддя Любомльського районного суду
Волинської області О.С. Павлусь