іменем України
24 вересня 2024 року м.Снігурівка
справа № 485/671/24
провадження №1-кп/485/94/24
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Снігурівка у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62024150010000610, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Києві, громадянина України, розлученого, з професійно-технічною освітою, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , 2009 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді навідника відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», такого, що не має судимості в силу ст.89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 ,
установив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді навідника відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на шикуванні особового складу, у пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , 01.02.2024, о 13 годині 40 хвилин, всупереч вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, прийнявши наказ начальника - заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_7 на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №03-55/349дск/КСП від 01.02.2024 надано у визначенні: «01.02.2024 року з метою забезпечення наступальних (штурмових) дій з вихідного рубежу кут соснового лісу (відмітка на карті), вик. стик дороги з просікою (відмітка на карті) в напрямку стик дороги з просікою (відмітка на карті), перехрестя просік (відмітка на карті) здійснити посилення особового складу на НОМЕР_2 АДРЕСА_3 (відмітка на карті) з метою недопущення раптового проникнення противника в бойові порядки підрозділів, постійно вести спостереження за полем бою.
Залученому особовому складу до 15.00 в розташуванні підрозділів отримати озброєння, додаткову кількість боєприпасів (3 бк), їжу з розрахунку на 3 доби та бути в готовності о 17.00 прибути в місце посадки десантно-висадочного засобу
№ 3 - (відмітка на карті) з метою переправи до місця висадки район н.н. Кринки
№ 2 (відмітка на карті).
Маршрути висування до урізу води в місця посадки на десантно-висадочні (десантно-переправочні) засоби:
?основний - (...)
?запасний - (...).
Залученому особовому складу в пішому порядку здійснити висування з місця висадки до району розташування СП ор.191 (відмітка на карті)»,
До виконання, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, в умовах воєнного стану, прямо виразив небажання виконувати вказаний наказ начальника, що супроводжувалось усною відмовою, відкрито висловивши майору ОСОБА_7 негативне ставлення до наказу та відмову його виконувати, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Кримінальний кодекс України
«Стаття 402. Непокора
1.Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -
…
4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років».
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. У ході судового розгляду він детально розповів про обставин кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті. Так, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що одразу після повномасштабного вторгнення звернувся до ТЦК щодо захисту Батьківщини. Залишив там відповідні документи. З 09.08.2023 розпочав військову службу в Збройних Силах України. Десь півтора місяця він проходив навчання. З кінця вересня 2023 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника відділення морської піхоти. Один раз виходив до н.п.Кринки, отримав поранення та проходив після цього лікування. 01 лютого 2024 року командиром йому було віддано наказ, який він відмовився виконувати. Як пояснив у судовому засіданні обвинувачений, наказ він не виконав через незадовільний стан здоров'я, психологічний стан. Також пояснив, що він не відмовляється від проходження служби, у подальшому хоче продовжувати служити в збройних силах.
Окрім повного визнання вини, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими судом доказами.
Даними рапорту старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, згідно з яким попередньо встановлено, що 01.02.2024 перебуваючи у районі тимчасового зосередження підрозділів в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , військовослужбовці ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , відкрито відмовились виконати наказ, чим вчинили непокору, діючи умисно, у порушення вимог ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.1, 3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» /а.п.157/.
Даними довідки №273 від 08.01.2024 гарнізонної військово-лікарської комісії, згідно якої матрос за призовом ОСОБА_3 придатний до військової служби в морській піхоті /а.п.166/;
Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2023 №266, згідно з яким матрос ОСОБА_3 призначений на посаду навідника відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-101281М /а.п.181/.
Даними витягу із бойового розпорядження командира НОМЕР_3 обмп №03-55/349дск/КСП. КСП - СОНЯЧНЕ (відмітка на карті). 05.00 01.02.2024. Карта 25 000, видання 2017 року, згідно з яким на виконання розпорядження командира 35 обрмп №217/2972/дск від 22.12.2023 з метою розширення плацдарму на лівому березі р.Дніпро, розгрому підрозділів противника та порушення його логістичного забезпечення по автодорозі М-14, віддано бойове розпорядження: «01.02.2024 з метою забезпечення наступальних (штурмових) дій з вихідного рубежу кут соснового лісу (відмітка на карті), вик. стик дороги з просікою (відмітка на карті) в напрямку стик дороги з просікою (відмітка на карті), перехрестя просік (відмітка на карті) здійснити посилення особового складу на НОМЕР_2 АДРЕСА_4 (відмітка на карті) з метою недопущення раптового проникнення противника в бойові порядки підрозділів, постійно вести спостереження за полем бою. До виконання завдання, залучити наступний особовий склад:...навідника 1 рмп матроса ОСОБА_3 ...» /а.п.185/;
Даними витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 138 від 09.08.2023, згідно з яким ОСОБА_3 призвано на військову службу за мобілізацією, та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_4 /а.п.195/;
Даними матеріалів службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 /а.п.208-238/.
Даними довідки про проходження медичного огляду в медичному пункті від 01.02.2024, відповідно до якої ОСОБА_3 протипоказань до виконання наказу не має /а.п.168/.
Даними протоколу огляду речей від 18.03.2024 та відповідними фотозображеннями до нього, відповідно до якого було оглянуто оптичний диск, на диску наявні відеофайли щодо відмови ОСОБА_3 01.02.2024 виконувати наказ /а.п.241-250/.
Вказані докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми для доведення винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За змістом статей 50 , 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).
ОСОБА_3 в силу ст.89 КК раніше не судимий.
Згідно медичних довідок, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 не належить до осіб з інвалідністю.
ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4 , 2009 року народження.
Хоча за місцем проходження служби ОСОБА_3 характеризується негативно, разом з тим, інша військова частина не заперечує щодо призначення ОСОБА_3 на посаду гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , про що свідчить письмова згода командира військової частини НОМЕР_5 №7070/94 від 07.12.2023 /а.п.160/.
З медичних документів та довідки ВЧ2613, убачається що ОСОБА_3 15.11.2023 в н.п. Кринки під час штурму ворожих позицій отримав вогнепальне осколкове поранення м'яких тканин правого стегна, раніше виконував бойове завдання /а.п.161-163/.
У судовому засіданні прокурор просив признати обвинуваченому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 62 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки замінити на тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 2 роки. Запобіжний захід обвинуваченому залишити без змін.
Захисник у судовому заданні просила призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Верховний Суд у своїх рішеннях, які стосувалися питання правильності застосування положень ст. 69 КК, неодноразово вказував на те, що ч. 1 ст. 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить з того, що він є таким, що не має судимості в силу вимог ст.89 КК України, у нього наявні кілька обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд також враховує те, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, бажає і на далі проходити військову службу, те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд вважає можливим визнати дані обставини виключними та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України не вбачається, та вважає за можливе згідно ст.62 КК України замість позбавлення волі призначити обвинуваченому покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, що у свою чергу відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та на переконання суду буде достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі №753/13972/17 та від 06 серпня 2020 року у справі №759/13520/18).
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Суд встановив, що 01.02.2024 о 13:47 ОСОБА_3 був затриманий у даному кримінальному провадженні /а.п.187 -189/. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 03.02.2024 щодо ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 121120 грн (а.п. 196 - 202) з покладням обов'язків. 06.02.2024 ОСОБА_3 був звільнений з-під варти, у зв'язку з тим, що ОСОБА_10 внесла заставу в розмірі 121120 грн відповідно до квитанції від 05.02.2024. Запобіжний захід продовжувався Снігурівським районним судом Миколаївської області. Останній раз 13.09.2024, продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_3 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту за місцем розташування військової частини, в якій він проходить військову службу, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування) чи місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. З набранням вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а застава у сумі 121120 грн відповідно до ч. 11 ст.182 КПК підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_10 .
У силу вимог ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув'язнення ОСОБА_3 з 01.02.2024 до 06.02.2024 слід зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 1 дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі арешт майна, не застосовувалися, а також відсутні і процесуальні витрати.
Керуючись ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання, з застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування призначеного ОСОБА_3 покарання обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Зарахувати ОСОБА_3 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 01.02.2024 по 06.02.2024 з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Заставу, визначену за ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколєва від 03 лютого 2024 року, у розмірі 121120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень) гривень, внесену 05 лютого 2024 року на рахунок державної казначейської служби України м. Київ за обвинуваченого ОСОБА_3 - заставодавцем ОСОБА_10 (згідно квитанції № 0.0.3451613880.1 від 05 лютого 2024 року) - повернути заставодавцю ОСОБА_10 , відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Миколаївським апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1