Справа № 489/6682/24
Провадження № 3/489/2562/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
24 вересня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №115898 від 22.08.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 22.08.2024 о 08.20 год. вона, керуючи транспортним засобом "KIA SPORTEGE", д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в м. Миколаєві по вул. Будівельників в напрямку вул. Кузнецької, на регульованому перехресті з проспектом Богоявленським, в порушення пункту 8.7.3"е" ПДР України, була неуважна, не слідкувала за дорожньою обстановкою та не стежила за її зміною, здійснила виїзд на забороняючий сигнал світлофору та допустила зіткнення з автомобілем "OPEL ASTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала та пояснила, що за вказаних у протоколі обставин рухалася на дозволяючий сигнал світлофора.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що також рухався на дозволяючий сигнал світлофора, та вказав, що відносно нього також був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за вказаним фактом ДТП.
Вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №115898 від 22.08.2024; копію протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ; схему місця ДТП від 22.08.2024; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), суддя дійшов таких висновків.
Із змісту ст. 245 КУпАП слідує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вирішуючи питання про притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідно зазначити, що диспозиція даної статті за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто, нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативних актів - Правил дорожнього руху України.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог пункту 8.7.3 "е" ПДР України.
Згідно з п. 8.7.3 "е" ПДР України, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при розгляді цих категорій справ повинні враховувати, що диспозиції цих норм є бланкетними, а тому суду слід ретельно з'ясовувати та зазначати у своєму рішенні, в чому саме полягали порушення, норми яких правил не додержані, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом негативними наслідками, що настали.
Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що відносно іншого учасника вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , також був складений протокол про адміністративне правопорушення, яким останньому інкримінується, що саме він в даній дорожній ситуації впорушення вимог пункту 8.7.3 "е" ПДР України здійснив рух на забороняючий сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 .
Також як при складенні протоколів, так і в судовому засіданні обидва водії-учасники ДТП заперечували свою винуватість у проїзді перехресті на забороняючий сигнал світлофора, та вказані заперечення учасників не були спростовані будь-якими належними та допустимими доказами, зокрема не були встановлені свідки ДТП чи записи з камер відеоспостереження, де були б зафіксовані обставини ДТП.
У зв'язку з цим, поліцейським було прийнято рішення скласти відносно обох водіїв-учасників ДТП протоколи про адміністративні правопорушення, зміст яких фактично суперечить один одному та спростовує факт виїзду тим чи іншим водієм на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора.
За такого, не можна вважати, що складені працівниками поліції протоколи відповідають дійсним обставинам дорожньо-транспортної пригоди.
Суддя звертає увагу на те, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення належить виключно до компетенції та обов'язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції обвинувачення та вчиняти процесуальні дії, обов'язок вчинити які за законом покладено на відповідну уповноважену особу, яка висуває обвинувачення та складає протокол про адміністративне правопорушення.
За такого висновок особи, яка склала протокол, про те, що ОСОБА_1 здійснила рух на забороняючий сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення з іншим транспортним засобом, не можна вважати достатньо обґрунтованим та таким, що однозначно та поза розумним сумнівом вказує на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, оскільки такий висновок повністю спростовується складеним відносно ОСОБА_2 протоколом про адміністративне правопорушення від 22.08.2024.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
За викладених обставин, суддя приходить до висновку, що сукупність досліджених у справі доказів не доводить поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 8.7.3 "е" ПДР України і такі дії знаходяться у причинному зв'язку із настанням ДТП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 247, 252, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 124 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко