Справа№487/8005/24
Провадження №1-кс/487/5063/24
Іменем України
19.09.2024 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12022231080000192 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Камишлійка, Неверкінського району, Пензинської області Російської Федерації, громадянина України, не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України, -
Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
У клопотанні зазначено наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Відповідно до статей 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Також статтями 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Згідно з вимогами статей 72, 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Окрім викладеного, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу. Згідно з частиною 4 статті 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (далі - Резолюція) № 36/103 від 09.12.1981, що містить Декларацією про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, Резолюцією № 2131 (XX) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, Резолюцією № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, Резолюцією № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та Резолюцією № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватись від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, серед іншого, визначено, що ознаками агресії
є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Також, згідно з пунктами 1-3 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, АДРЕСА_2 підтвердили Україні своє зобов'язання відповідно до принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй; утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги.
Описом та картою державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003, ратифікованого Російською Федерацією 22.04.2004, визначено, що територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської, Сумської, Чернігівської областей відноситься до території України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеною Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та інших міжнародно-правових актів, є окупацією частини території суверенної держави України та відповідно до міжнародного права - діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Статтею 42 Додатку до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 року визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права представники влади Російської Федерації (далі - РФ) та службові особи з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), діючи у порушення вимог Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 та інших міжнародно-правових актів, поетапно спланували, підготували та розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ підрозділам ЗС РФ та іншим підпорядкованим їм військовим підрозділам, силовим відомствам і збройним формуванням про повномасштабне військове вторгнення на територію України, у тому числі з метою захоплення її територій та державної влади.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу щодо повномасштабного військового вторгнення на територію України, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, здійснили незаконне повномасштабне вторгнення на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях. Окрім цього, останні здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви, цивільні та інші об'єкти, та окупували частину території України. Тобто, вчинили дії, спрямовані на виконання раніше розробленого злочинного плану і реалізацію вищевказаного злочинного умислу, направлені на порушення суверенітету і незалежності України, насильницьку зміну та повалення її конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, посягання на її територіальну цілісність і недоторканність, з метою зміни меж території та державного кордону та порушення порядку, встановленого Конституцією України та міжнародно-правовими актами, що продовжується до теперішнього часу та призвело і призводить до загибелі значної кількості людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з викладеним, 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строки дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.
У подальшому військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу представників влади РФ, здійснивши повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, констатоване на найвищому юридичному рівні Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022, а також проміжним рішенням Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16.03.2022, крім інших сухопутних територій та населених пунктів України, у строк до 03.03.2022 зайняли та взяли під свій контроль місто Херсон та всі населені пункти Херсонської області, тимчасово окупувавши їх території з розташованими там державними органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та іншими об'єктами.
Так, з того часу були окуповані й органи Державної кримінально-виконавчої служби України, розташовані на території м. Херсона та Херсонської області, в тому числі виконавчі установи «Північна виправна колонія (№ 90)», «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)», «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» та «Херсонський слідчий ізолятор».
Крім того, з метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які тимчасово контролюються (контролювалися) та утримуються (утримувалися) представниками окупаційної влади РФ та ЗС РФ, що підтверджується Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями), окупаційною адміністрацією та службовими особами ЗС РФ з числа громадян РФ та України, у тому числі місцевого населення Херсонської області, були сформовані незаконні органи влади, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, підрозділи силового блоку тощо, які виконують (виконували) відповідні функції в інтересах окупаційної влади РФ та ЗС РФ, тим самим вчиняють (вчиняли) діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Зокрема, наказом військового коменданта Херсонської області від 07.05.2022 № 18 «Про створення управління та призначення начальника служби виконання покарань по Херсонській області» (мовою оригіналу - приказ военного коменданта Херсонской области от 07.05.2022 № 18 «О создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области») створено Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области) (далі - Управління), якому, згідно з цим наказом, передано в оперативне управління всі кримінально-виправні установи в регіоні та призначено на посаду начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області ОСОБА_7 , якому наказано у строк до 13.05.2022 розробити Положення про Управління.
Так, відповідно до розробленого Положення про Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - Положение об Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области), затвердженого військовим комендантом Херсонської області 13.05.2022 та зареєстрованого 17.05.2022 за № 50 (далі - Положення), Управління є територіальним органом виконання покарань, який здійснює у межах своїх повноважень правозастосовні функції по контролю та нагляду у сфері виконання кримінальних покарань відносно засуджених, функції по утриманню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, та підсудних, які перебувають під вартою, їх охороні та конвоюванню, а також функції по контролю за поведінкою умовно засуджених та засуджених, яким судом надана відстрочка відбування покарання, та з контролю по знаходженню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, у місцях виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та за дотриманням ними накладених судових заборон та (або) обмежень.
Тобто, окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території м. Херсона створено незаконний правоохоронний орган - Управління служби виконання покарань по Херсонській області, на який покладено виконання аналогічних завдань, визначених для Державної кримінально-виконавчої служби України, однак які реалізовувалися та реалізовуються в інтересах окупаційної адміністрації РФ у сфері виконання кримінальних покарань.
Пунктом 10 вищевказаного Положення про Управління передбачено, що в структуру територіального органу, поміж іншого, входять підвідомчі установи: ВК «Північна виправна колонія (№ 90)», розташована за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234, ВК «Голопристанська виправна колонія (№ 7)», розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Стара Збур'ївка, вул. Набережна, 1, «Слідчий ізолятор № 1», розташований за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 10, ВК «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)», розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Дар'ївська, ВК «Снігурівська виправна колонія (№ 5)», розташована за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Центральне, вул. Суворова, 1, Медичний реабілітаційний центр «Золотий берег», розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрелкове.
Згідно з розділом ІV Положення, начальник Управління, серед іншого, призначає співробітників на посади, віднесені до категорії старшого начальницького складу включно, співробітників (службовців) кримінально-виконавчої системи, та увільняє від вказаних посад; розподіляє обов'язки між своїми заступниками, встановлює їх повноваження з питань, віднесених до компетенції територіального органу; приймає рішення про призначення на посаду та увільнення від посади співробітників кримінально-виконавчої системи згідно з переліком (номенклатурою) посад у кримінально-виконавчій системі; видає у межах своєї компетенції накази; приймає відповідно до законодавства рішення про прийом на службу (роботу) працівників у територіальний орган та у підвідомчі йому установи, призупинення служби, звільнення зі служби осіб рядового складу, молодшого, середнього та старшого начальницького складу до підполковника внутрішньої служби включно, а також про звільнення з роботи робочих та службовців; призначає на посади та звільняє від посади керівників підвідомчих установ, інших робітників кримінально-виконавчої системи, призначення на які та звільнення від яких здійснюється начальниками територіальних органів.
Так, наказом начальника Управління ОСОБА_7 від 25.05.2022 № 8 на посаду молодшого інспектора 1 категорії групи нагляду відділу безпеки установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - младшего инспектора 1 категории группы надзора отдела безопасности учреждения ИК «Северная исправительная колония (№ 90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области) призначено громадянина України ОСОБА_4 . Як вбачається з наказу, підставою для призначення слугувала заява ОСОБА_4 про прийняття на службу.
Тобто, ОСОБА_4 будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення РФ агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема, обласного центру - м. Херсона, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об'єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області та, зокрема, м. Херсона, окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона, з 25.05.2022 до дня завершення тимчасової окупації м. Херсона, а саме до 11.11.2022, з метою переслідування своїх особистих інтересів у виді отримання повноважень у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Херсона, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа представників окупаційної адміністрації РФ у м. Херсоні та відповідно до наказу начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області від 25.05.2022 № 8, виданого на підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття на службу, добровільно зайняв посаду молодшого інспектора 1 категорії групи нагляду відділу безпеки установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Північної виправної колонії УДПтСУ у Херсонській області (№90) від 31.05.2012 №22 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Північної виправної колонії УДДУПВП у Херсонській області (№90) з 01.06.2012, якому в подальшому під час проходження служби присвоєно спеціальне звання «прапорщик внутрішньої служби».
Тобто, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, займаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)», у спеціальному званні прапорщика внутрішньої служби, яке відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» встановлюється особам молодшого начальницького складу, склавши присягу на вірність Українському народові та, серед іншого, зобов'язавшись неухильно додержуватись Конституції та законів України відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України», будучи діючим атестованим працівником установи виконання покарань, підпорядкованої Міністерству юстиції України, та яка є правоохоронним органом згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», своїми злочинними діями, які виразились у добровільному, зайнятті посади молодшого інспектора 1 категорії групи нагляду відділу безпеки установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - младшего инспектора 1 категории группы надзора отдела безопасности учреждения ИК «Северная исправительная колония (№ 90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области), переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона, 25.05.2022, перейшов на бік ворога та зрадив таким чином наданій на вірність державі та народові України присязі.
Перейшовши на бік окупаційної влади РФ, ОСОБА_8 , у порушення вимог Конституції та законів України, під час дії воєнного стану та збройного конфлікту, сприяв становленню та функціонуванню правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території м. Херсона та Херсонської області, чим спричинив шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Клопотання обґрунтоване тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дані обставини стороною обвинувачення доведені.
Як видно з матеріалів клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022231080000192 від 24.11.2022 р.
19.09.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується доказами, доданими до клопотання, зокрема, протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_8 встановлено, що він має зареєстроване місце проживання, не судимий.
Враховуючи обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри, відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України у вигляді можливості підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків.
З урахуванням викладеного, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що може бути призначено ОСОБА_8 , слідчий суддя приходить до висновку, що зазначеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наявні ризики, що передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку не визначати розмір застави.
За такого, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою до 17.11.2024 року включно.
ОСОБА_4 взяти під варту у залі суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - з дня отримання її копії. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1