Справа № 474/953/24
Провадження № 3/474/548/24
Іменем України
24.09.24р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., за участі потерпілої ОСОБА_1 розглянув матеріали, які надійшли від СРПП Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, безробітного, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
02.09.2024р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 147038 від 30.08.2024р., згідно з яким 30.08.2024р., близько 00 год. 10 хв., гр. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 насильство в сім'ї психологічного характеру, а саме ображав останню грубою брутальною лайкою, хапав за верхній одяг, виганяв з житлового будинку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024р. призначення судді не відбулося через перебування судді Сокола Ф.Г. у відпустці.
Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 10.09.2024р. головуючимсуддею визначено суддю Сокола Ф.Г.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. Водночас 24.09.2024р. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про визнання вини та розкаяння у вчиненому.
Враховуючи приписи ст. 268 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду справи є необов'язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 ..
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 , якій роз'яснено приписи ст. 269 КУпАП, що ОСОБА_2 30.08.2024р. ображав її та заподіяв тілесні ушкодження, про що вона повідомила поліцейських, які жодним чином не роз'яснили їй право на подачу заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Водночас потерпіла зазначила, що діями ОСОБА_2 не заподіяна шкоди її психічному чи фізичному здоров'ю.
Розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю встановленим таке.
На підтвердження факту вчинення вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 147038 від 30.08.2024р. надано: рапорт поліцейського ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 30.08.2024р.; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.08.2024р.; письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.08.2024р.; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.08.2024р.; терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 468899 від 30.08.2024р.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, за яке передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Норма ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п.п. 3, 4, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному, фізичному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України “Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Статтею 21 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Однак важливо розрізняти поняття “сварка», “суперечка», “конфлікт», “насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо), та чи була, чи могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, і це є обов'язковим.
Водночас в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 147038 від 30.08.2024р. не зазначено, яка шкода заподіяна чи могла бути заподіяна потерпілій ОСОБА_1 , хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП.
Таким чином, у даному випадку, наявність наслідків дій ОСОБА_2 у виді спричинення шкоди психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення невідображено та не розкрито їх зміст.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду “Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: “критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; “критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; “критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі.
Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію “кола адресатів» та критерію “мети та тяжкості наслідків».
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, суперечка, про яка сталася між сестрою та братом, не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
При цьому, суддя, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству», автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи - ОСОБА_1 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна перепалка, однак, не кожна перепалка є домашнім насильством у розумінні норм Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Сам факт звернення до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутню складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол