Справа № 466/8079/24
Провадження № 3/466/2441/24
19 вересня 2024 року, суддя Шевченківського районного суду м. Львова Зима І.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області м. Львові про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ,-
ОСОБА_1 24.05.2024р., о 11:22 год., керуючи т/з марки «Renault Sandero», н.з. НОМЕР_1 , у м. Львові по вул. Б.Хмельницького - Грінченка, перед початком повороту не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоду чи небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, під час руху в напрямку стрілки зеленого на табличці, встановленої на рівні червоного сигналу світлофору, не дав дорогу автомобілю «ЗАЗ Сенс», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався з іншого напрямку. Внаслідок вказаних дій водія ОСОБА_1 відбулось зіткнення транспортних засобів та автомобілі отримали ушкодження з матеріальним збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1, 16.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні правопорушення заперечив та пояснив , що рухався на дозволений сигнал світлофора, закінчуючи маневр, відтак водій ОСОБА_2 повинен був його пропустити. Просив справу провадженням закрити у зв'язку з відсутністю його вини.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що здійснював проїзд перехрестя на дозволений «зелений» сигнал світлофору, жодних правил ПДР не порушував. Між тим, ОСОБА_1 здійснював проїзд цього ж перехрестя, керуючись сигналом світлофору у вигляді стрілки зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора, що дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) лише за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух. Вказаного пункту правил ОСОБА_1 не дотримався, адже не пропустив його автомобіль, який мав перевагу. Крім того зазначив, що постановою Шевченківського райсуду м. Львова від 17.06.24р. його визнано невинуватим у скоєнні цього ж ДТП, справу провадженням закрито, постанову суду іншим учасником не оскаржувалась та набрала законної сили.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Із п. 1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Пунктом 16.9 ПДР передбачено , що під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим або червоним сигналом світлофора, водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків.
Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.
В даному ж випадку, водій ОСОБА_1 рухався в напрямку стрілки зеленого кольору на табличці, встановленої на рівні червоного сигналу світлофору, тому повинен був дати дорогу автомобілю «ЗАЗ Сенс», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався з іншого напрямку на зелений сигнал світлофору.
Внаслідок невиконання водієм ОСОБА_1 вимог ПДР, відбулось зіткнення транспортних засобів.
Окрім того, незважаючи на заперечення своєї вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, при вище викладених обставинах, вина останнього повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення. Зокрема, були досліджені схема ДТП, пояснення учасників, відео події.
Також суд звертає увагу на те, що на місці пригоди також був складений протокол за ст. 124 КУпАП і відносно ОСОБА_2 . Однак, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.24р. провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення в його діях. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили. Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП є доведеною, дії правопорушника вірно кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
Між тим, подія ДТП мала місце 24.05.24 р. До суду матеріали справи надійшли 01.08.2024р. В зв'язку з неявкою особи, щодо якої було складено протокол, у судові засідання, розгляд справи відкладався. Відтак, станом на 19.09.24 закінчився строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений ст. 38 КУпАП, та становить три місяці з дня вчинення правопорушення.
У рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції 124 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов'язковим відповідно до положень ст. 17, ч.4 ст.374 КПК України, п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України.
Аналіз положень ст. 38 та п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому закриття справи з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене та враховуючи зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про те, що закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що указує на необхідність визнання вини.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП ,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП .
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга, внесено подання прокурора до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя І. Є. Зима