Справа 229/5007/24
Номер провадження 3/229/2026/2024
23 вересня 2024 року м. Дружківка
Суддя Дружківського міського суду Донецької області Панова Т.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з прокуратури Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно з протоколом № 76/23 від 22 липня 2024 р, заступник командира ремонтної роти ракетного артилерійського озброєння з МПЗ військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_1 в період часу з 24.03.2024 р. по 30.05.2024 р., перебуваючи на території Ясинуватського району Донецької області, в порушення п. 1, розділу ІУ, п. 8,13 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженного наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, не організувала належним чином проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби в районі АДРЕСА_2 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , внаслідок чого повідомлення про вчинення останнім особливо тяжкого кримінального правопорушення, було направлено до органу досудового розслідування лише 30.05.2024 р., внаслідок чого вказане правопорушення більше двох місяців не було обліковано та досудове розслідування за вказаним фактом не здійснювалось, таким чином молодший лейтенант ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене у ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала. Пояснила, що проходить службу на посаді заступник командира ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння з морально психологічного забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 . Військовослужбовець ОСОБА_2 , який 24.03.2024 р. самовільно залишив місце служби не є її підлеглим, згідно п. 12 розділу III Наказу №608 до участі у проведені службового розслідування заборонено залучати осіб особисто зацікавлених у результаті розслідування.
Проведення службового розслідування за цим фактом їй було доручено наказом командира військової частини НОМЕР_2 №2742 від 15.04.2024 року, до виконання якого вона відразу приступила. Зібрала всі належні матеріали, після чого сформувала акт службового розслідування. Підготовлений акт вона надала на перевірку юристу бригади. Після того, як юрист підписав акт вона склала наказ про результати службового розслідування № 1575 від 05.05.2024, який відвезла в стройову частину. Після підписання наказу виготовила витяг з наказу про результати службового розслідування та копії всіх матеріалів для відправки на ДБР, після чого оригінали службового розслідування відвезла та здала в стройову частину.
Звернула увагу суду, що згідно п. 13 розділу III Наказу №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром, враховуючи представленні нею документи можна побачити, що вона вчасно провела доручене їй розслідування та не порушила строки проведення службового розслідування.
Строк відправки на ДБР повідомлення про вчинення кримінального правопорушення законодавством не визначений. 07.05.2024, після отримання витягу про результати службового розслідування від 05.05.2024 №1575 з матеріалами, що додавалися, вона підготувала пакет документів до відправки на ДБР. Копії матеріалів розслідування вона прошила та відвезла на здачу до стройової частини щоб завірив начальник штабу бригади, а в цей час вона підготувала повідомлення про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_2 , яке в період до 20.05.2024 надала на підпис командиру військової частини НОМЕР_2 .
Копії матеріалів службового розслідування, крім повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, були завірені начальником штабу 28.05.2024. Вона їх отримала 29.05.2024. Так як із стройової частини не було передано оформлене належним чином повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення вона 30.05.2024 поїхала до стройової частини перевірити, чи воно підписане. Того ж дня вона забрала ПОВІДОМЛЕННЯ і разом з усім пакетом документів, в той же день відправила його на ДБР. Укр пошта повідомила її про те , що ДБР отримало матеріали службового розслідування 03.06.2024 року.
Бригада в якій вона служить є бойовою, яка постійно переміщується, при цьому кожен підрозділ розміщений окремо по різним куточкам областей, підписання документів своєчасно, іноді стає проблематичним, що і відбуло ся при підписанні матеріалів службового розслідування щодо СЗЧ ОСОБА_2 .
Просить суд врахувати її пояснення при прийнятті рішення.
Положеннями ч.2 ст.7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договорами», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених у ст. 255 КУпАП.
Дослідивши матеріали, які надійшли до суду, суд приходить до висновку, що ця справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з таких підстав.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Подія правопорушення пов'язана з відбуттям певного явища, тобто факту правопорушення. Така подія може бути обумовлена як усвідомленими діяннями, так і не залежати від волі і бажання особи.
Водночас відсутність факту правопорушення автоматично означає і відсутність складу правопорушення.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у статті КУпАП та нормам інших законів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених законодавством України протиправних дій.
Як зазначено в протоколі №76/23, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене у ч.2 ст. 172-15 КУпАП, а саме не організувала належним чином проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_2 , внаслідок чого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення було направлено до ДБР лише 30.05.2024 р.
Диспозиція ст. 172-15 КУпАП визначає склад правопорушення: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, ч. 2 ст.172-15 КУпАП передбачено діяння визначене в ч.1 цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
В примітках до статті 172-13 КУпАП наведено поняття "військові службові особи", під якими розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
У зв'язку з відсутністю в КУпАП тлумачення поняття «недбале ставлення до військової служби», для вирішення даних спірних правовідносин суд застосовує аналогію закону.
Згідно зі ст. 425 КК України, а саме коментарю до неї - недбале ставлення до військової служби полягає у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.
Під невиконанням обов'язків розуміють невиконання дій, які входять у коло службових обов'язків, під неналежним виконанням нечітке, формальне або неповне здійснення обов'язків.
Відповідно до Примітки 1 ст.172-13 КУпАП та Примітки 1 ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Згідно з п.7 Розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення).
Матеріали, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства.
Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.
На обгрунтування вини ОСОБА_1 прокурор надає : протокол №76/23 від 22.07.2024 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП; пояснення ОСОБА_1 , згідно з якими особа провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала; заяву ОСОБА_1 про розгляд протоколу без її участі; посвідчення офіцера серія НОМЕР_3 ; постанову ТУ ДБР у м. Краматорську про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42024052210002387 від 22.07.2024р.; витяг з ЄРДР за №42024052210002387, правова кваліфікація - ч. 4 ст. 425 КК України; доповідь командира в/ч НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 №01/1545 про факт самовільного залищення місця служби військовослужбовця військової служби за контрактом в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 ; акт службового розслідування б/н та дати складання без вказаних в акті додатків; витяг з наказу командира в/с А0536 (з основної діяльності) №1575 від 05.05.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 18.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 16.07.2024; лист ТУ ДБР у м. Краматорську №13-01-17343/24-кр від 11.07.2024 про отримання повідомлення в/ч НОМЕР_2 від 28.05.2024 за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_2 .
На підтвердження своєї не винуватості ОСОБА_1 надала: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №2742 від 15.04.2024 про призначення службового розслідування; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 №7457 від 28.05.2024; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 23.03.2024 №1171 про організацію переміщення залізничним транспортом підрозділів в/ч НОМЕР_2 в район відновлення боєздатності; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення представнику ТУ ДБР 04.06.2024; роздруківка з сайту Укрпошти про вручення 03.06.2024 поштового відправлення; скріншот з телефону про переміщення підрозділу з одного населеногор пункту в інший від 22.05.2024.
Згідно з наказом від 15.04.2024 №2742 про призначення службового розслідування саме молодшому лейтенанту ОСОБА_1 призначено службове розслідування, за фактом самовільного залишення 23.03.2024 військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_2 . Службове розслідування доручено провести у визначений законом термін. Під час проведення розслідування встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, її обставини (час, місце) і наслідки; осіб з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність, яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх сприяння. Контроль за виконанням наказу покладено на начальника штабу-заступника командира в/ч НОМЕР_2 .
За результатами проведенного службового розслідування ОСОБА_1 складено АКТ, що долучений прокурором до матеріалів справи та не має а ні номеру, а ні дати, лише погоджений із представником юридичної служби в/ч НОМЕР_2 .
На підставі акту проведенного службового розслідування видано наказ №1575 від 05.05.2024 про результати службового розслідування, витяг з якого долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. З наказу вбачається, що факт самовільного залишення військової частини в населеному пункті АДРЕСА_2 , вченене в умовах воєнного стану солдатом ОСОБА_2 в період 24.03.2024 і по теперішній час підтвердився. Заступнику командира ремонтно-відновлювального батальйону з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 , прізвище не вказано, підготувати та направити матеріали до Державного бюро розслідувань м. Краматорськ для прийняття правового рішення. Термін підготовки та направлення до ДБР повідомлення про вчинення правопорушення не вказано.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_6 вбачається, що витяг з наказу про призначення службового розслідування ОСОБА_1 оримала 15.04.2024, вона ж і робила проект наказу про результати службового розслідування та збирала матеріали необхідні для проведення службового розслідування. Також ОСОБА_7 пояснила, що їй не відомо про причини, через які службове розслідування було призначено через три тижні після виявлення факту ОСОБА_8 (24.03.2024) та підтвердила, що акт службового розслідування готувала ОСОБА_9 , затверджено його було 05.05.2024 р. А також те, що в кінці березня 2024 в/ч вийшла на відновлення в АДРЕСА_3 .
З протоколу допиту свідка ОСОБА_5 вбачається, що матеріали для проведення службового розслідування були надані заступнику командира роти з МПЗ ОСОБА_1 15.04.2024. Проект наказу про призначення службового розслідування готував сам командир батальйону, який подається командиру бригади. Також Коцарев підтвердив, що Акт службового розслідування та повідомлення про СЗЧ ОСОБА_2 готувала ОСОБА_1 .
Із змісту доповіді командира в/ч НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 №01/1545 про факт самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_2 від 24.03.2024 р., не вбачається кому ця доповідь адресована. В п. 5 доповіді зазначено, що наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 24.03.2024 №1920 призначене службове розслідування, яке проводить заступник командира ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння з морально-психологічного забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону в/ч НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_1 .
Вказаний наказ №1920 від 24.03.2024 прокурором до протоколу не долучений, що не дає суду можливості дослідити цей документ та встановити чи є він належним, допустимим доказом по справі. До того ж посилання на наказ №1920 не узгоджується з іншими матеріалами справи.
Отже з долучених прокурором доказів по справі не вбачається, що службове розслідування було розпочато відразу після виявлення факту ОСОБА_10 , 24.03.2024, але вбачається, що було розпочато 15.04.2024 на підставі наказу №2742.
Суд вважає, що пояснення ОСОБА_9 , накази та протоколи допиту свідків узгоджуються між собою і підтверджують, що ОСОБА_9 встановлений законом місячний термін на проведення службового розслідування не порушувала. Службове розслідування, доручене їй наказом №2742 від 15.04.2024 провела вчасно, що підтверджується витягом з наказу №1575 від 05.05.2024 про результати службового розслідування. Крім того, наказом №2742 не встановлено строк направлення повідомлення до ДБР про вчинення кримінального правопорушення. Також такий строк не встановлений і законодавством.
Направлення матеріалів до ДБР відбувається вже за межами місячного строку службового розслідування , передбаченого у п. 13 розділу ІІІ Наказу №608.
Суд не приймає до уваги доповідь № 01/1545 командира в/ч НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 з огляду на той факт, що посилання на наказ від 24.03.2024 №1920 не знайшло свого підтвердження матеріалами справи та спростовано витягом із наказу №2742 від 15.04.2024 і протоколами допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Суд дійшов висновку, що з протоколу та долучених документів вбачається, що ОСОБА_9 виконала доручене її наказом № 2742 від 15.04.2024 завдання, а саме провела службове розслідування, сформувала акт службового розслідування, який погодила з юристом бригади, виготовила наказ №1575 від 05.05.2024 про результати службового розслідування, що підписаний командиром військової частини та начальником штабу та виготовила витяг з нього, а також підготовила та направила до ДБР повідомлення про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення.
Також суд вважає, що матеріалами справи не доведений висновок прокурора що через дії ОСОБА_9 правопорушення вчинене ОСОБА_2 більше двох місяців не було обліковано та досудове розслідування за вказаним фактом не здійснювалось.
Матеріалами справи взагалі не встановлено, хто і яким чином мав облікувати вказане правопорушення.
В протоколі №76/23 зазначено, що ОСОБА_9 порушила ст. ст. 115, 116 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що передбачає обов'язки заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. Стаття 116 Статуту містить 21 частину, але в протоколі не зазначено який саме пункт цієї статті було порушено Кокошко. Таке тлумачення нормативного акту, особою що склала протокол, не дозволяє судді дійти висновку, що саме порушила особа, яку притягають до адміністративної відповідальності.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення № 76/23 від 22.07.2024 року не конкретизовано місце, дата та час вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 , не доведено недбале ставлення ОСОБА_1 , як військової службової особи до військової служби.
Щодо отримання ТУ ДБР у м. Краматорську повідомлення в/ч НОМЕР_2 за №7457 від 28.05.2024 за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_2 , суд зазначає, що згідно поштового повідомлення, наданого Кокошко, такі матеріали були отримані ТУ ДБР 04.06.2024, а не 21.06.2024, як зазначено в листі № 13-01-17343/24-кр від 11.07.2024.
З наведеного вбачається, що не повно розкрита суть адміністративного правопорушення, що суперечить вимогам ч.1 ст. 256 КУпАП та п. 4 Розділу ІІ «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 року, і не дає змогу суду достовірно та повно встановити обставини вчинення правопорушення.
Зважаючи на правове значення протоколу про адміністративне правопорушення, який не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, поставленого особі у провину, а також є доказом у справі про адміністративне правопорушення, протокол у такому вигляді не може вважатись допустимим доказом по справі.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява F7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні кримінальному обвинуваченню у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцією фактів.
В поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що додані до протоколу ОСОБА_1 визнає свою вину.
Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов'язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого у ч.2 ст.172-15 КУпАП, відтак провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.172-15,221,245,247-249,284 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому у ст. 294 КУпАП, до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. Л. Панова