Справа № 209/4068/24
Провадження № 2/209/1199/24
Іменем України
16 вересня 2024 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь одноразово понесені додаткові витрати на утриманні дитини у розмірі 5693,57 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06.07.2018 року по 20.03.2024 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.10.2023 року з відповідача стягуються аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. Син є інвалідом з дитинства до 18 років та має захворювання: нейрофіброматоз, тип 1 зі стійким центральним парезом лицьового нерву праворуч, шкіряними, підшкіряними, внутрішньо мозковими фібромами, значними косметичними дефектами, груба затримка психо-мовного розвитку. Вказане захворювання має серйозний характер з тяжкими наслідками для здоров'я, тому син потребує регулярних медичних обстежень, постійного лікування, прийому ліків у зв'язку з чим вона витратила 11387,14 грн. Вважає, що відповідач має змогу і повинен надати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини та зобов'язаний брати участь у додаткових витратах, що пов'язані з його станом здоров'я, тому просить суд з відповідача стягнути половину з понесених нею витрат, що становить 5693,57 грн.
10.07.2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 07.08.2024 року подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд задовольнити позовні вимоги частково в сумі 1721,95 грн., яку він недоплатив на лікування сина в період з серпня 2023 року до травня 2024 року в добровільному порядку. На обґрунтування відзиву зазначив, що він у добровільному порядку сплачував кошти на лікування сина у загальному розмірі 3971,62 грн., тому вважає за можливе сплатити 1721,95 грн. (5693,57-3971,62=1721,95).
12.08.2024 року позивач подала відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги повністю. На обґрунтування відповіді на відзив зазначила, що з наданих відповідачем квитанцій не можна встановити дату проведення платежів. Крім того, вказує, що кошти, які були перераховані відповідачем не містять зазначення цільового призначення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.10.2023 року (а.с. 40-42) з відповідача на позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі розміром 3000 грн. щомісяця, починаючи з 17 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, та на утримання дружини, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у твердій грошовій сумі розміром 3000 грн. щомісяця, починаючи 17 липня 2023 року і на весь час проживання та опікування дитиною - інвалідом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.07.2018 року по 20.03.2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.03.2024 року (а.с. 25, 43).
Згідно медичного висновку № 2 від 28.12.2022 року (а.с. 32-33), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання (патологічний стан): нейрофіброматоз, тип 1 зі стійким центральним парезом лицьового нерву праворуч, шкіряними, підшкіряними, внутрішньо мозковими фібромами, значними косметичними дефектами, груба затримка психо-мовного розвитку.
Позивач отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю у розмірі 2601,10 грн., що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 26).
13.12.2023 року, 17.08.2023 року, 27.03.2024 року позивач зверталось за консультацією до лікаря невролога та сплатила 2400 грн. за ЕЕГ та консультації та до лікаря офтальмолога, плативши за консультації 1400 грн. (а.с. 8-13, 37).
Згідно наданих позивачем копій квитанцій (а.с. 18-23), позивач сплатила за медичні препарати та підгузки грошові кошти у сумі 8396,16 грн.
Таким чином, загальна вартість сплачених позивачем коштів за період з 17.08.2023 року по 10.05.2024 року на обстеження та лікування сина - ОСОБА_3 - становить 12196,16 грн.
Статтею 51 Конституції України та статті 180 СК України установлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У Постанові Верховного Суду № 56/14483/18 (провадження № 61-14531св19) від 29 січня 2020 року було зазначено, що «Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 164 ЦПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно сплати ним 3971,62 грн. у якості витрат на лікування сина, оскільки він не надав належних доказів на підтвердження сплати ним вказаної суми саме на здійснення лікування, оскільки у призначенні платежу, наданих відповідачем копій квитанцій (а.с. 58-59), не міститься конкретних відомостей мети перерахування грошових коштів. Проте, суд приймає до уваги надану відповідачем квитанцію № Р24А2440785590D8204 від 10.03.2024 року на суму 1005,03 грн., в якій вказано призначення платежу «лекарство».
Враховуючи, що сторони мають рівні права та обов'язки по відношенню до сина та зобов'язані у рівних частках брати участь у додаткових витратах на неї, враховуючи матеріальний та сімейний стан сторін, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені позивачем додаткові витрати у розмірі 4688,54 грн. (5693,57-1005,03=4688,54),
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 182, 185 СК України, керуючись ст. ст. 3, 12, 15, 76, 78, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 одноразово понесені додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 4688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 54 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик