Справа № 174/877/24
п/с № 2-н/174/131/2024
23 вересня 2024 року м. Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Ілюшик І.А., ознайомившись з матеріалами заяви Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу, -
Від Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» надійшла заява про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу.
На адресу суду надійшло клопотання боржника ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю так як 27.11.2023 в Господарському суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про її неплатоспроможність.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та клопотання боржника, суддя дійшов наступного висновку.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області постановленою 27.11.2023 відкрито провадження у справі № 904/503/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедури банкрутства).
Таким чином, до господарського суду підлягають передачі справи, розгляд яких відбувається за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно із ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Отже, однією з ключових підстав для наказного провадження та видачі судового наказу є відсутність зі сторони суду перевірки обґрунтованості заявлених грошових вимог до боржника по суті.
Натомість, під час розгляду кредиторських вимог, заявлених у справі про банкрутство, суд з'ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене робить вмотивований висновок про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.
Те ж саме стосується розгляду спорів в межах справи про банкрутство (ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Виходячи з викладеного, справи, які розглядаються у наказному провадженні не підлягають передачі до господарського суду, оскільки не містять спору про право, а розгляд заяв про видачу судового наказу у межах провадження у справі про банкрутство не передбачено Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини передбачені ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, викладене вище та беручи до уваги, що на час розгляду заяви про видачу судового наказу відкрито провадження у справі № 904/503/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , суддя доходить висновку про відмову у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 160, 165, 168, 186 ЦПК України,-
Відмовити Дніпропетровській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя І.А.Ілюшик