23 вересня 2024 року
м. Київ
справа №580/950/24
адміністративне провадження № К/990/35627/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №580/950/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У 2024 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачці до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 12.03.2001 по 09.10.2002 (01 рік 06 місяців 28 днів) та з 16.12.2002 по 21.12.2023 (21 рік 00 місяців 06 днів) у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради», зарахувати до загального страхового стажу час догляду за дитиною до 3-х річного віку з 18.12.1992 по 18.12.1995 (03 роки 00 місяців 00 днів) та період перебування на обліку в Черкаському районному центрі зайнятості по безробіттю з 17.10.1998 по 11.10.1999 (00 років 11 місяців 25 днів), повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 від 01.01.2024 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.01.2024 №23250006870 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачці до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 12.03.2001 по 09.10.2002 (01 рік 06 місяців 28 днів) та з 16.12.2002 по 21.12.2023 (21 рік 00 місяців 06 днів) у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради», а також зарахувати до загального страхового стажу час догляду за дитиною до 3-х річного віку з 18.12.1992 по 18.12.1995 (03 роки 00 місяців 00 днів) та період перебування на обліку в Черкаському районному центрі зайнятості по безробіттю з 17.10.1998 по 11.10.1999 (00 років 11 місяців 25 днів), що дає право на призначення пенсії за віком за списком №2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивачки від 01.01.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2 відповідно до частини пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
18.09.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Однак у касаційній скарзі відсутні обґрунтування того, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Водночас спірні правовідносини були предметом судового контролю здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій, рішення яких прийняті з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме: від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а та від 03.11.2021 у справі №360/3611/2
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки зміст доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
Отже касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №580/950/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа