Іменем України
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №990/33/24
адміністративне провадження № П/990/33/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Яковенка М. М.,
суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є, Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,
представника відповідача Нарольська Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/33/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
1. 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника Кравця Р. Ю. звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) № 9/0/15-24 від 09 січня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.- головуючий суддя, судді: Блажівська Н. Є., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.
3. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
4. 21 та 23 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшли клопотання представників ОСОБА_1 - та відповідача ВРП про зупинення провадження у справі № 990/33/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/3/23 (провадження № 11-201 сап 23) за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року №1623/1дп/15-21 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
5. Також 23 лютого 2024 року до на адресу Верховного Суду від представника ВРП надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
6. До Верховного Суду надійшло клопотання ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року задоволено клопотання ВРП про участь у судовому засіданні у справі № 990/33/24 в режимі відеоконференції.
8. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року клопотання представників ОСОБА_1 та ВРП про зупинення провадження у справі № 990/33/24 задоволено. Зупинено провадження у справі № 990/33/24 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/3/23 (провадження № 11-201 сап 23).
9. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року поновлено провадження у справі № 990/33/24, та призначено справу до розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Президент України Указом від 4 жовтня 2005 року № 1412/2005 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п'ять років, а Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2637-VІ він був обраний на посаду судді цього суду безстроково.
11. 30 листопада 2020 року до ВРП за вхідним № М-5486/41/7-20 надійшла скарга Маселка Р. А. на дії судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , у якій заявник повідомляв про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що, як він уважає, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а саме вчинення дорожньо - транспортної пригоди під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
12. Ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 29 січня 2021 року № 164/1дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
13. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1623/1дп/15-21 суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
14. Зазначене рішення оскаржено суддею ОСОБА_1 до ВРП. За результатами розгляду скарги рішенням Ради від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23 рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1623/1дп/15-21 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
15. 24 листопада 2023 року до Ради надійшло подання Першої Дисциплінарної палати ВРП за вхідним № 11163/0/9-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
16. 09 січня 2024 року ВРП прийняла рішення № 9/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
17. Вважаючи рішення ВРП № 9/0/15-24 від 09 січня 2024 року протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним з огляду на те, що в порушення вимог статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» воно не містить мотивів саме щодо встановлення та наявності факту вчинення істотного дисциплінарного проступку.
19. Зокрема позивач наголошує, що зміст вказаного рішення свідчить про те, що воно носить формальний характер та містить лише посилання на наявність рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1623/1дп/15-21 та рішення Ради від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23, яке винесене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП. При цьому, в самому рішенні не наведено жодних мотивів та не відображено усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про його звільнення.
20. Водночас на переконання позивача, рішення, на які є посилання в оскаржуваному рішенні ВРП, також не відповідають вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки навіть в них не має відповіді на всі аргументи позивача, а «спрощений» підхід до написання рішення навіть в питаннях звільнення позивача з посади законом не передбачено.
21. Крім того позивач зазначає, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним та підлягає скасуванню, адже відсутні належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, та дозволяли застосувати найсуворіший вид стягнення.
22. Водночас позивач доводить, що при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце неоднакового ставлення щодо дотримання принципу пропорційності за схожих обставин. Зокрема вказує, що ВРП до інших суддів, відносно яких були справи за статтею 130 КУпАП було застосовано інший підхід та застосовано більш м'яке стягнення.
23. Окремо позивач звертає увагу й на те, що подання ВРП реалізується прийняттям рішення про звільнення та становить єдиний процес притягнення судді до відповідальності, за яким саме рішенням про звільнення застосовується обрана санкція, а тому мало бути вирішено питання про дотримання строків притягнення судді до відповідальності, відсутність же окремого строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в права позивача, бо свідчить лише про порушення юридичної визначеності та проблеми з якістю закону.
24. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь в ухвалені оскаржуваного рішення.
25. У відзиві також зазначено, що в оскаржуваному рішенні містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків.
26. Відповідач наголошує, що саме в рішенні Першої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1623/1дп/15-21 та рішенні від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23 ВРП встановила факти, які свідчать про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутись до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади. При цьому у ВРП відсутні повноваження переоцінювати наведені в поданні висновки про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку чи встановлювати факти порушень, оскільки вказані обставини, встановлені, а вид відповідальності за такі дії вже обраний/застосований компетентним органом.
27. При цьому ВРП вважає, що в цьому випадку не вирішується питання про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізовуються повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом (Дисциплінарною палатою ВРП). Відтак, доводи позовної заяви, щодо невмотивованості оскаржуваного рішення ВРП щодо встановлення та наявності факту вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими.
28. Зазначена вище процедура, на думку ВРП, по суті є вирішенням кадрового питання, тому в такому випадку не підлягає застосуванню строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
29. У судове засідання позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не з'явилися. Водночас представник позивача надіслав до Суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за їх відсутності.
30. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
31. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
32. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
33. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
34. Перевіряючи поведінку Відповідача у межах спірних правовідносин на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, Суд звертає увагу на таке.
35. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII).
36. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).
37. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
38. Відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
39. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев'ятої статті 109 Закону №1402-VІІІ).
40. Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
41. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
42. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
43. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
44. Згідно із частиною 2 статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Ради.
45. На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
46. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна) Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
47. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
48. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
49. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 09 січня 2024 року № 1 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні (т. 1, а. с. 43-46).
50. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
51. Оцінюючи рішення ВРП № 9/0/15-24 від 09 січня 2024 року на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, колегія суддів вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
52. Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1623/1дп/15-21, залишене без змін рішенням ВРП від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23, про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.
53. При цьому, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 04 липня 2024 року (провадження № 11-201сап23) відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
54. Указане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що ВРП під час прийняття рішення від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, визначені статтею 52 цього Закону підстави для скасування рішення ВРП відсутні.
55. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зазначені в оскаржуваному рішенні висновки ВРП щодо вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.
56. При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП, що суддя ОСОБА_1 умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, він вчинив істотний дисциплінарний проступок, допустивши грубе нехтуванням обов'язками судді щодо дотримання правил суддівської етики, у тому числі щодо підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, що є несумісним зі статусом судді.
57. Зокрема, такий висновок обґрунтовано тим, що вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку повністю підтверджується зібраними у дисциплінарній справі доказами у їхній сукупності, а саме: висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 13 січня 2018 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 ; тест, проведений приладом «Драгер», на вживання алкоголю ОСОБА_1 , згідно з яким концентрація алкоголю становила 1,52 проміле; висновок судово-медичної експертизи від 30 січня 2018 року № 138/е Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України; протоколи допиту свідків події; наявні в інформаційному просторі дописи з фото- та відеофіксацією події, зокрема відеозапис, розмішений на платформі YouTube.
При цьому враховано, що обставини, які досліджувалися в межах цієї дисциплінарної справи (факт керування транспортним засобом суддею ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до настання ДТП), набули розголосу в ЗМІ та викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що, за висновком ВРП, є додатковим неспростовним доказом того, що допущення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.
58. Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у контексті правовідносин, щодо яких виник спір, в дисциплінарному провадженні Перша Дисциплінарна палата ВРП з'ясовувала питання наявності або відсутності в діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку в частині допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а не доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, що перебуває поза межами компетенції ВРП.
59. При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, непритягнення судді ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП висновків дисциплінарного органу ВРП щодо вчинення ним дисциплінарного проступку не спростовує, оскільки не свідчить про неможливість його притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Процедурні порушення, допущені працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КупАП, також не впливають на можливість його притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки такі недоліки можуть мати значення лише в межах вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
60. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про застосування ВРП до нього дискримінаційного підходу та, як наслідок, про непропорційність застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт застосування до інших суддів у ззовні схожих ситуаціях більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж застосоване до судді ОСОБА_1 , сам по собі не доводить того, що ВРП діяла щодо нього вибірково чи несправедливо, оскільки мотиви дисциплінарних скарг та обставини дисциплінарних справ мають істотні відмінності, а їхня оцінка ВРП має індивідуальних характер. Отже, уявлення скаржника про порушення його права не можна пов'язувати саме з дискримінацією.
61. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
62. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
63. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.
64. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/132/20 зроблено висновок про те, що в межах судового розгляду, предметом якого було питання законності рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви Вищої ради правосуддя й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі для виконання та за своєю суттю таке рішення є кадровим.
65. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 11-777сап19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/392/20.
66. Оскільки на момент вирішення Судом цієї справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про оскарження рішення про його звільнення з посади судді, рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1623/1дп/15-21 та рішенням ВРП від 23 листопада 2023 року № 1120/0/15-23 про кваліфікацію дій ОСОБА_1 як істотного дисциплінарного проступку та його притягнення до дисциплінарної відповідальності переглянуті у судовому порядку та визнані законними і обґрунтованими, колегія судів приходить до висновку, що рішення ВРП № 9/0/15-24 від 09 січня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, тому підстав для скасування вказаного рішення, в тому числі відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
67. З огляду на встановлені у справі обставини і наведені вище норми законодавства, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають у повному обсязі.
68. Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність у спірному рішенні Вищої ради правосуддя мотивів його прийняття, оскільки, як убачається зі змісту цього рішення, у ньому наведено фактичні обставини, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування, водночас позивач не зазначив, яких саме відомостей, на його думку, не містить це рішення та якими правовими нормами визначено потребу їх зазначення.
69. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відсутні належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, та дозволяли застосувати найсуворіший вид стягнення; що при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце неоднакового ставлення щодо дотримання принципу пропорційності за схожих обставин, оскільки такі аргументи позивача вже оцінювалась судом, і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2024 року (провадження № 11-201сап23) визнала їх необґрунтованими.
70. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим (постанова від 06 квітня 2023 року по справі № 990/86/22).
71. З урахуванням наведеного доводи скаржника про недотримання строку притягнення його до відповідальності є помилковими.
72. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складений та підписаний 23 вересня 2024 року.
Головуючий суддя М. М. Яковенко
Судді О. В. Білоус
Н. Є. Блажівська
І. Л. Желтобрюх
О. О. Шишов