Справа № 560/1079/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
23 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про відмову у зарахуванні періоду ведення підприємницької діяльності, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2003 по 01.07.2010 до страхового стажу у повному обсязі відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.05.2017;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 01.07.2010 до страхового стажу у повному обсязі відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.05.2017.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11.05.2017 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
01.12.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності під час перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами розгляду заяви, Управління листом від 25.12.2023 повідомило ОСОБА_1 , що в індивідуальних відомостях про застраховану особу міститься інформація про сплату страхових внесків з січня 2006 року по травень 2017 року. Тому, період підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.05.2017 врахований до страхового стажу пропорційно сплаченим страховим внескам до Пенсійного фонду України, оскільки сплачені страхові внески у сумі, меншій ніж мінімальний страховий внесок. Інформація про сплату страхових внесків за 2003-2005 роки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня, в зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачкою підприємницької діяльності у 2003-2005 роках.
Вважаючи відмову пенсійного органу в зарахуванні періоду ведення підприємницької діяльності під час перебування на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2003 по 01.07.2010 до страхового стажу у повному обсязі протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
Частиною першою статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня року 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок;
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.7 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 21-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абз. 3 підп. 2 п. 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 закріплено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року-довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року-довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 жовтня 2018 року (справа № 643/20104/15-а) та від 06 серпня 2024 року (справа № 580/7175/21).
У цій справі спірним є період з 01.01.2003 по 01.07.2010.
В матеріалах справи наявні довідки Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 19.06.2017 №460//Ш/17-030 та від 25.10.2019 №7479/22-01-51-08-22 про перебування ОСОБА_1 в період з 01.07.2000 по 22.01.2019 на спрощеній системі оподаткування та розмір задекларованого доходу у ці періоди.
Зазначені документи не підтверджують сплату страхових внесків за 2003-2005 роки, як обов'язкової умови для включення цього періоду до страхового стажу, тому відповідач правомірно не зарахував 2003-2005 роки до страхового стажу позивача.
Слід зазначити, що сам по собі статус підприємця та перебування позивача на відповідній системі оподаткування не означає фактичного провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
Отже, за встановлених обставин справи, у відповідача не було законних підстав для зарахування періоду з 2003 по 2005 роки до страхового стажу позивача відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності.
Разом з тим, відомості з Реєстру застрахованих осіб свідчать про щомісячну сплату позивачем страхових внесків у період з 01.01.2006 по 31.12.2010 у розмірі, меншому, ніж мінімальний страховий внесок, а тому вказаний період підставно включений відповідачем до страхового стажу пропорційно страховим внескам, сплаченим до Пенсійного фонду України у сумі, меншій ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необгрунтованість посилання ОСОБА_1 на підпункт 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, як на підставу для включення до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 1 липня 2000 по 31 грудня 2017 в повному обсязі, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 по 30 червня 2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 по 31 грудня 2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, підпункт 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV застосовується для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону. Крім того, Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" яким розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV доповнений пункту 3-1, набрав чинності 11.10.2017, після призначення пенсії позивачки, яку вона отримує з 11.05.2017). Цим Законом України не передбачене поширення його дії на правовідносини, що виникли до прийняття зазначеного Закону.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Гонтарук В. М.