Справа № 320/8768/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
23 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 450к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Кіровоградської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника прокурора Кіровоградської області або рівнозначній посаді в Кіровоградській обласній прокуратурі;
- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 р. позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 18.09.2024.
Розгляд апеляційної скарги 18.09.2024 не здійснювався, оскільки головуючий суддя перебувала 18.09.2024 та 19.09.2024 у відрядженні.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до норм ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України,
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази усунення позивачем недоліків позовної заяви, а також відсутня обґрунтована заява позивача про продовження процесуального строку, що свідчить про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк та не виконав вимоги ухвали суду від 06.04.2023.
Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що розглядаючи причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, суд не оцінював їх у взаємозв'язку одна з одною, не вивчиав їх через призму причинно-наслідкових подій та не враховано, що Конституційним судом України 01 березня 2023 року прийнято рішення № 1-р (ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня №113-ІХ (Закон № 113-ІХ) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. Позивач вважає, що саме в день 1 березня 2023 року відбулась подія, в результаті якої він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. До прийняття вказаного рішення, тобто до 1 березня 2023 року, позивач вважав, що його звільнення з роботи відповідає вимогам законодавства.
У даному випадку, правовідносини виникли 22.10.2019 в день звільнення позивача та продовжують існувати станом на 04.12.2023, тобто після ухвалення рішення Конституційного суду України (01 березня 2023 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У даному випадку, позивачем оскаржується до суду наказ Генерального прокурора № 450к від 22.10.2019 про звільнення з посади, при цьому, позивач обґрунтовуючи строк звернення до суду зазначив, що Конституційним судом України 1 березня 2023 року прийнято рішення №1-р (ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня №113- IX та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. Текст вказаного рішення оприлюднений на офіційному вебсайті Конституційного суду України 2 березня 2023 року.
На думку позивача, враховуючи той факт, що норми п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ мають вирішальний вплив на законність прийняття рішення про звільнення прокурора з посади, та визнання їх такими, що не відповідають Конституції України дають підстави вважати, що днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав є день ухвалення Конституційним судом України відповідного рішення, тобто 1 березня 2023 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви та надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копія ухвали суду від 06.04.2023 була направлена на електронну адресу позивача, яка вказана у позовній заяві ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 13.04.2023.
Вказана копію ухвали була отримана позивачем 13.04.2023, про що свідчить звіт про доставлення електронного листа засобами електронної пошти.
Крім того, примірник ухвали суду був направлений позивачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується відповідною довідкою про доставку судового рішення. (а.с. 21-24)
Згідно із відомостями наявної у матеріалах справи телефонограми від 13.04.2023, засобами телефонного зв'язку позивача було повідомлено про ухвалу суду від 06.04.2023.
Станом на 20.11.2023 в матеріалах справи відсутні докази усунення позивачем недоліків позовної заяви, а також відсутня обґрунтована заява позивача про продовження процесуального строку, що свідчить про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк та не виконав вимоги ухвали суду від 06.04.2023. Позивачем не спростовуються висновки суду в цій частині, однак, позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції не мав підстав для залишення позовної заяви без руху, з цим, власне пов'язує наявність підстав для скасування ухвали про повернення позовної заяви.
Колегія суддів наголошує на тому, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, при цьому, у даному випадку, строк на звернення до суду з оскарження наказу від 22.10.2019 розпочався у позивача з дати отримання копії цього наказу ще у 2019 році.
Посилання апелянта на те, що саме в день 1 березня 2023 року відбулась подія, в результаті якої він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а до прийняття вказаного рішення, тобто до 1 березня 2023 року, позивач вважав, що його звільнення з роботи відповідає вимогам законодавства, на думку колегії суддів, не змінює дати, з якої у позивача виникло право на звернення до суду з позовом (1 місяць), позаяк, у тексті рішення Конституційного суду України від 01.03.2023 № 1-рп(ІІ)/2023 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення (у 2019 році). При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа саме фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У разі якщо позивач вважав звільнення незаконним, останній мав 1 місць для його оскарження, при цьому, позивач до суду не звертався, тобто правовідносини стали стабільними, а прийняття рішення Конституційним Судом України щодо цих правовідносин, за приписами КАС України, є підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами, однак, не є підставою для поновлення строку на звернення до суду з позовом.
Ураховуючи те, що позивачем оскаржується до суду наказ Генерального прокурора №450к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Кіровоградської області та органів прокуратури, суд першої інстанції мав підстави для висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та правильно залишив позовну заяву без руху.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 06.04.2023, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права позовну заяву повернув позивачу.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко