Справа № 320/11396/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
23 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, код згідно з ЄДРПОУ 43141267, що зареєстроване за адресою: 04116, м.Київ. вул.Шолуденка, 33/19 в поверненні коштів ОСОБА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 оформлену листом від 13.01.2023 року за вих.№334/6/26-15-24-01-07-07, про повернення безпідставно стягненої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за скасованою судом вимогою № Ф-10067-17 від 14.05.2019 року в розмірі 21030,90 грн. та відмову у знятті його з податкового обліку шляхом виключення стосовно нього з інформаційних ресурсів відповідача інформації про ФОП та відмову у внесенні зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї будь-якої інформації про недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за заявою ОСОБА_1 , включаючи інформацію про недоїмку за період 2017 - 2020 років у розмірі 37 788,74 грн., куди входить сума 21030,90 грн. за скасованою судом вимогою №Ф-10067-17 від 14.05.2019 року та сума 16 757,84 грн., яку відповідач продовжує обліковувати як недоїмку на час формування відмови викладеної листом від 13.01.2023 року за вих.№334/6/26-15-24-01-07-07;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 , суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які були безпідставно стягнені податковим органом за скасованою судом вимогою №Ф-10067-17 від 14.05.2019 року в розмірі 21030,90 грн з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України та виключити з інформаційних ресурсів відповідача інформацію про ФОП ОСОБА_1 шляхом внесення зміни до інтегрованої картки платника податків, виключивши з неї будь-яку інформацію про недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі - інформацію про недоїмку за період 2017 - 2020 років у розмірі 37 788,74, куди входить сума 21 030,90 грн. за скасованою судом вимогою № Ф-10067-17 від 14.05.2019 року та сума 16 757,84 грн., яку відповідач продовжує обліковувати як недоїмку на час формування відмови викладеної листом від 13.01.2023 року за вих. № 334/6/26-15-24-01 -07-07.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року адміністратвиний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 18.09.2024.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Розгляд апеляційної скарги 18.09.2024 не здійснювався, оскільки головуючий суддя перебувала 18.09.2024 та 19.09.2024 у відрядженні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2001 року позивача було прийнято на облік державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва як суб'єкт підприємницької діяльності. В 2006 році позивач припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив податковий орган.
18 травня 2020 року позивач дізнався про факт наявності виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 та про арешт коштів боржника відповідно до постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мКиїв) Харитоненко Катерини Вікторівни.
Вказане виконавче провадження відкрито за вимогою стягувача - Головного управління ДПС у м.Києві за № Ф-10067-17У від 14.05.2019 року.
Вважаючи вищезгадану вимогу 14.05.2019 року №Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
За результатом розгляду адміністративної справи № 640/21975/20, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2022 року було визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у м.Києві від 14.05.2019 року №0-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.
Після одержання вказаного судового рішення, 14 грудня 2022 року позивач звернувся з письмовою заявою до ДВС Подільського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням повернути безпідставно стягнену суму виконавчого збору. За результатом розгляду заяви ДВС Подільського районного відділу ДВС у м.Києві інформувала, що подання про повернення цих коштів вже спрямоване до казначейської служби, позивачубуло надіслано постанову закінчення виконавчого провадження від 1З.01.2023 року
Також, позивач звернувся із письмовою заявою до Головного управління ДПС у м.Києві з письмовою заявою, в якій просив: повернути суму коштів, безпідставно стягнених податковим органом за скасованою судом вимогою №Ф-10067-17 від 14.05.2019 року в сумі 2103,90 грн. з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України; здійснити повернення цих коштів шляхом перерахування їх на мій картковий рахунок. зняти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з податкового обліку, тобто виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.
До цієї заяви позивач додав копію рішення Окружного адміністративного суду у м. Києві в адміністративній справі № 640/21975/20 від 29 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2022 року та копію довідки про банківські реквізити карткового рахунку для повернення коштів.
Однак, листом від 13.01.2023 року за вих. № 334/6/26-15-24-01-07-07, Головне управління ДПС у м.Києві відмовило у поверненні коштів стягнених за скасованою за рішенням суду вимогою від 14.05.2019 року №Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 21030,90 грн, а також було відмовлено в задоволенні викладеної в заяві вимоги щодо внесення змін чи корегування до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.
В цьому ж листі, на ст. 6 відповідач вказав, що за період з 2017 року по січень 2021 року «було сплачено єдиний внесок в сумі 21030,90 грн. та на момент надання відповіді, обліковується недоїмка в сумі 16757,84 гривень».
Однак, позивач наголошує на тому, що вказані підсатви не відповідають дійсності, так як ця сума ЄСВ 21030,90 грн. Ним не сплачувалась, а безпідставно була стягнена із зарплати за скасованою судовим рішенням вимогою в межах виконавчого провадження, яку позивач просив повернути після набрання судового рішення законної сили.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань, створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити коригування особового рахунку, шляхом виключення з особового рахунку позивача (інтегрованої картки) платника податків нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 2103,90 грн. після скасування судом вимоги №Ф-10067-17 від 14.05.2019.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки судом не було враховано, що на виконання рішення суду в справі № 640/21975/20, вимога про сплату боргу (недоїмки) відкликана/скасована, разом з тим, скасування вимоги не скасовує суму заборгованості по суті, крім того, резолютивна частина рішення суду, не містить вимоги щодо коригування ІКП по ЄСВ та скасування боргу. Станом на даний час, за позивачем обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 16757,84 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом №2464-VІ.
Цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Спірним у цій справі є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-УІ і, як наслідок, наявності обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи у 2001 році, тобто до 01 липня 2004 року - до набрання чинності Законом, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами № 2390-VІІ №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 також зазначила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
При цьому, застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі Серков проти України, оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ Про внесення змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо усунення дискримінації за колом платників (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-УІ доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-УІ (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 260/81/19 дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-ІУ, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
З урахуванням визначеного чинним законодавством України суб'єктного складу платників єдиного внеску, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19, суд висновує, що позивач не мав статусу платника єдиного внеску в період з 2017 року, коли відповідачем було розпочато формування стосовно мене недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску відповідно до норм чинного законодавства України, не мав такого статусу на час формування відповіді викладеної відповідачем у листі від 13.01.2023 року за вих.№334/6/26-15-24-01-07-07, і не має такого статусу на час звернення до суду із цим позовом. У своєму листі відповідач не заперечує того факту, що «на дату надання відповіді, до ДПІ по ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру не надходили відомості щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця» (цитата з листа, ст.3-4).
Таким чином, як правильно виснував суд першої інстанції, відповідач, при нарахуванні боргу зі сплати ЄСВ, діяв і продовжує діяти не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки ним було протиправно визначено розрахунок недоїмки з єдиного соціального внеску.
Відповідно до ч. З ст.26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ), суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень п. п. 5,6 Порядку № 6, повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних санкцій та пені, передбачених ПК України, на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
Згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Згідно із главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування.
Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування. Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу III цього Порядку.
На переконання колегії суддів, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Таким чином, наведене дає підстави для висновку про те, що відповідач повинен був здійснити коригування особового рахунку шляхом виключення з особового рахунку позивача (інтегрованої картки) платника податків нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 2103,90 грн. після скасування судом вимоги №Ф-10067-17 від 14.05.2019.
До того ж, при формуванні відповідачем стосовно позивача недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску у статусі ФОП за період з 2017 року по січень 2021 року на загальну суму 37888,74 грн. не було враховано, що позивач був і є офіційно працевлаштований. Позивач працював в комунальному підприємстві «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» (КП «АТП КМДА») та працює в ККО «Київмедтранс», як найманий працівник і страхові внески за нього сплачували і сплачують роботодавці, виконуючи обов'язки податкового агента. Це підтверджується записами в трудовій книжці позивача та довідками про заробітну плату, яка нараховувалась та виплачувалась в цих підприємствах, з якої роботодавцем сплачувались до бюджету відповідні платежі, в тому числі - єдиний соціальний внесок. Враховуючи, що у період коли позивач був працевлаштований, за який нарахована недоїмка з єдиного внеску, пзивачбув і є найманим працівником і єдиний внесок сплачував роботодавець - у відповідача були відсутні підстави для нарахування стосовно позивачанедоїмки з єдиного внеску у мінімальному розмірі за вказаний період у статусі фізичної особи-підприємця.
Таким чином, відповідачем не було доведено правомірності своїх дій та наявності визначених законом підстав для відмови позивачу в поверненні коштів/корегування інформації в ІКП.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Апелянтом у скарзі не спростовано висновків суду першої інстанції, які покладені в основу оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги не вказують у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко