Справа № 580/5030/24
23 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Аліменка В.О., Ключковича В.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Перевіривши вказане клопотання позивача, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не долучено квитанцію про сплату судового збору. Натомість, в апеляційній скарзі позивач вказує, що звільнений від сплати судового збору на підставі положень частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
В силу положень ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому, передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.
Надаючи оцінку твердженням апелянта про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.
Із позовних вимог вбачається, що предметом спору у даній справі є відмова Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Так, частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість судового захисту прав споживачів та встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання урегульовує загальні питання звільнення суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Згідно пунктів 1 та 5 частини першої статті 1 цього Закону, фінансова установа - юридична особа, яка на підставі закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Зі змісту наведених законодавчих норм слідує, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону, Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є фінансовою установою, яка під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи викладене, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
З наведеного вбачається, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодування за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 817/777/16, від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20, а також постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №813/993/16, від 18 жовтня 2022 року у справі №160/5058/20.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 є необґрунтованими, оскільки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 відступила від правового висновку, викладеного у даному судовому рішенні, так як він протирічить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15 травня 2019 року у справі № 817/777/16.
Враховуючи вищезазначене, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки, на спірні правовідносини не розповсюджується дія частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Керуючись ст. 73,74, 133, 325, 328 КАС України, колегія суддів -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.