Справа № 620/5644/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
23 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просила:
- визнати протиправним рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15.04.2024 №254150029842 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , судді у відставці Деснянського районного суду міста Чернігова, починаючи з 03.04.2024 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50% суддівської винагороди судді.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , судді у відставці Деснянського районного суду міста Чернігова, починаючи з 03.04.2024 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 56% суддівської винагороди судді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №642 від 02.04.2024.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. При цьому, відсоток збільшується на 2 % за кожний повний рік роботи саме на посаді судді, а не на прирівняних посадах.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом ухвалено продовжити апеляційний розгляд даної справи на розумний термін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , Указом Президента України від 3 квітня 2005 року № 608/2005, призначена строком на п'ять років на посаду судді Деснянського районного суду міста Чернігова, Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VI обрана на посаду судді вказаного суду безстроково.
Згідно наказу голови Деснянського районного суду міста Чернігова № 2- кг від 09 січні 2024 року їй встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 в розмірі 60 % посадового окладу.
Рішенням Вищої ради правосуддя України «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 26.03.2024 року ОСОБА_1 звільнена з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом №30-кг 01.04.2024 року голови Деснянського районного суду міста Чернігова мене з 01.04.2024 року відраховано зі штату Деснянського районного суду міста Чернігова.
У вказаному рішенні Вищої ради правосуддя України «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 26.03.2024 року зазначено та проведено розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя стаж роботи на посаді судді становить - 23 роки 11 місяці 23 днів.
Згідно довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №642 від 02.04.2024 року, суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 110985,60 грн.
В свою чергу, відносно позивачки прийнято рішення про призначення довічного грошового утримання №254150029842 від 15.04.2024 в розмірі 55492,80 грн. Страховий стаж, в тому числі: судді 18 років 11 місяців 24 дні.
Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Приписи ч. 6 ст. 47 і п. 8 ч. 4 ст. 48 Конституції України регламентують, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 основного Закону України статус суддів визначається виключно законами України. Крім того, щодо суддів у ч. 2 ст. 127 Конституції України окремо визначено вимоги щодо несумісності. Так, відповідно до положень цієї статті професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
За рахунок заборони займатися іншою оплачуваною роботою суддям установлюються належні умови матеріального та соціально-побутового забезпечення.
Конституційний статус судді передбачає, у тому числі, що надання судді в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.
Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який діяв на дату звільнення позивача з посади судді.
Згідно ч. 1 ст. 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Частина 1 статті 137 Закону №1402-VIII передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абз. 4 п. 34 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Зазначена позиція щодо визначення стажу роботи судді також відповідає нормам Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацом четвертим наступного змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Оскільки позивач обраний на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», за ним зберігається право визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його обрання.
Позивач призначений на посаду судді 03.04.2005, отже на день її призначення діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-Х11 (далі - Закон №2862-Х11).
Згідно ч. 4 ст. 43 Закону №2862-Х11 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції чинній на червень 1997 року, у Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі. Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 69 Закону №1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Згідно з ч. 6 ст. 69 Закону №1402-VIII для цілей цього Закону вважається:
1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Верховний Суд у рішенні від 03.07.2019 року №9901/140/19, зазначив, що право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-ХІІ на день їх обрання.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені до статті 137 закону №1402 зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481за18).
Частиною першою статті 7 закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді вперше, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 справа № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Тобто, до стажу роботи позивачки, який дає право на відставку має бути врахований стаж його роботи у галузі права, а саме стаж роботи на посадах помічника прокурора, прокурора -3 роки 11 місяців 23 дні, стаж роботи, вимога щодо якоговизначена законом та надає право для призначення на посуд судді - 11 місяців 17 днів.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-V111 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спеціальний стаж роботи позивача на посаді судді з врахуванням періодів роботи, які підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи судді, складає 23 роки 11 місяці 23 дні і ця обставина не є спірною.
Отже розмір щомісячного грошового утримання позивача підлягає нарахуванню у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди та 6 відсотків грошового утримання судді за кожний рік роботи понад 20 років, всього за 3 повних роки, з 03.04.2024.
Відтак, належним способом захисту порушених прав позивача, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% від розміру суддівської винагороди, з урахуванням трьох років понад 20 років роботи на посаді судді та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.04.2024 року.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області , що надбавка призначається за час роботи понад 20 років суто на посаді судді, оскільки стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі № 592/3694/17.
Враховуючи зазначене відмова у нарахуванні відсотків за три роки понад 20 років на посаді судді є протиправною.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова